Планета земної групи, яка потенційно могла б знаходитися між Марсом і Юпітером, здатна була б виштовхнути Землю з Сонячної системи та взагалі знищити на ній життя, вважають вчені, які проводили відповідні експерименти з комп’ютерним моделюванням.
Астрофізик Каліфорнійського університету Стівен Кейн провів експеримент, за результатами якого планував заповнити дві помітні прогалини в планетарній науці. А бонусом виявив, що наша Сонячна система ідеальна, збалансована та, на жаль, крихка.
Перша прогалина стосувалася величезного розриву між розмірами планет земної групи та гігантських газових планет, який спостерігається у нашій Сонячній системі. Найбільша планета земної групи – це, власне, Земля, а найменший газовий гігант – Нептун, який в чотири рази ширший і в 17 разів масивніший за Землю. Чогось середнього між ними немає. «В інших зоряних системах є багато планет з масами, що знаходяться в цьому проміжку. Ми називаємо їх Суперземлями», – каже Стівен Кейн.
Інша прогалина фізично знаходиться відносно Сонця між Марсом і Юпітером. Як говорить астрофізик, вчені часто уявляють, що між цими двома планетами могло б існувати щось середнє, бо зараз це схоже на марно витрачений простір.
Робота з цими прогалинами може допомогти краще зрозуміти архітектуру нашої Сонячної системи та еволюцію Землі. Щоб заповнити їх, Стівен Кейн провів динамічне комп’ютерне моделювання планети між Марсом і Юпітером з різними масами, а потім спостерігав за впливом на орбіти всіх інших планет. І результати, варто відзначити, йому не сподобалися.
Здебільшого такий розвиток подій виявлявся катастрофічним для Сонячної системи в цілому і конкретно для Землі. «Ця вигадана планета дає поштовх Юпітеру, якого якраз достатньо, щоб дестабілізувати все інше, – заявив астрофізик. – Попри те, що різні вчені мріяли про наявність додаткової планети, це дуже добре, що її не існує».
Так вже сталося, що Юпітер більший за всі інші планети разом узяті. Його маса в 318 разів перевищує масу Землі, і через це його гравітаційний вплив дуже сильний. Якби Суперземля в нашій Сонячній системі, якась зірка або будь-який інший небесний об’єкт хоча б трохи потривожив Юпітер, це серйозно вплинуло б на інші планети.
Залежно від маси та точного місця розташування змодельованої Суперземлі, її присутність може зрештою виштовхнути із Сонячної системи Землю, а разом з нею і Меркурій з Венерою. Також вона здатна суттєво дестабілізувати орбіти Урана і Нептуна. Наявність Суперземлі змінила б форму земної орбіти, через що вона стала б набагато менш придатною для життя, а, може, і взагалі непридатною.
Якби Кейн зменшив масу планети та помістив її безпосередньо між Марсом і Юпітером, він побачив би можливість для планети залишатися стабільною протягом тривалого періоду часу. Проте достатньо лише невеликого руху в будь-якому напрямку – і справи підуть дуже погано, як говорить науковець.
Дослідження говорить також про наслідки для здатності планет в інших системах підтримувати життя. Хоча газові гіганти, подібні до Юпітера, що знаходяться далеко від своїх зірок, зустрічаються лише в 10% випадків, їхня присутність може вирішити, чи матимуть сусідні планети земного типу або Суперземлі стабільні орбіти. «Наша Сонячна система налаштована тонше, ніж я вважав раніше. Вона працює як складний годинниковий механізм. Додайте більше шестерень – і все зламається», – заявив Стівен Кейн.
Також цікаво:
Leave a Reply