Нове дослідження, яке пропонують вчені з Калтеху, припускає, що яри на Марсі могли утворитися, коли Червона планета була сильно нахилена на бік. Це спричинило різкі зміни клімату, які змусили воду каскадом спускатися зі схилів і, власне, створювати ці балки.
Вперше вчені виявили яри на Марсі у 2000 році. Вони дуже нагадували канали, що утворюються на Землі в Сухих Долинах Антарктиди, які вирізані водою від танення льодовиків. Таким чином, марсіанські яри натякали на те, що на Марсі колись текла вода, і, можливо, навіть все ще тече час від часу.
“Вони виглядають дуже схожими на земні, але знаходяться на Марсі, тож як вони могли там утворитися?, – говорить планетолог з Калтеху і провідний автор дослідження Джеймс Діксон. – Це була велика загадка, над якою працювало багато вчених”.
Проблема з можливістю існування ярів на Марсі полягає в тому, що ці яри здебільшого існують на висотах, де рідка вода не очікується за нинішнього марсіанського клімату. Попередні дослідження припускали, що ці яри можуть мати інше джерело – замерзання вуглекислого газу, який сублімувався або перетворювався безпосередньо на пару, коли Марс переживав теплі періоди, і спричиняв сповзання каміння та уламків вниз по схилах. Однак навколо цього процесу багато невідомого, оскільки в природі на Землі такого не буває.
Інша можливість полягає в тому, що ці яри утворилися в минулому, коли клімат Марса був сприятливішим для невеликої кількості рідкої води, що виживала на марсіанській поверхні. Це може пояснити висоту ярів – тала вода з льодовиків могла стікати вниз по схилах, висікаючи канали.
Щоб з’ясувати, чи могла рідка вода існувати на Марсі, вчені дослідили, як з часом змінювався його осьовий нахил, або косокутність, і які потенційні наслідки цього нахилу. Чим більше полюси планети нахилені щодо її орбіти навколо Сонця, тим більше варіюється кількість сонячного світла, яку отримують різні частини світу протягом року. Осьовий нахил Землі близько 23,5° зумовлює зміну пір року. Зараз нахил Марса становить близько 25°, але протягом сотень тисяч років він змінювався від 15° до 35°, що може бути причиною драматичніших змін клімату.
Вчені вивчили, як періоди більшого нахилу Марса можуть призвести до серйозних температурних перепадів між зимою і літом і потенційно сприятливішого клімату для рідкої води. Вони розробили глобальну 3D-модель марсіанського клімату, щоб побачити, що може статися при нахилі планети на 35°, і виявили, що в тих місцях на Марсі, де знаходяться яри, сублімація льоду з вуглекислого газу зробила б марсіанську атмосферу щільнішою. Крім того, температура поверхні, ймовірно, перевищувала температуру плавлення водяного льоду. Такі умови, ймовірно, повторювалися неодноразово протягом кількох мільйонів років, востаннє – близько 630 тис. років тому.
Крім того, в цих ярах зараз багато водяного льоду біля поверхні, і, ймовірно, його було набагато більше протягом останнього мільйона років. Дослідники припускають, що за часів високого осьового нахилу значна частина цього льоду могла розтанути та викарбувати яри у високогірних районах, де їх і можна зараз побачити.
Загалом, вчені стверджують, що поєднання танення льоду, сублімації вуглекислого газу і високого нахилу може допомогти пояснити картину ярів, що спостерігається на Марсі. Оскільки життя на Землі зустрічається практично скрізь, де є вода, майбутні дослідження можуть зосередитися на цих балках на Марсі, щоб з’ясувати, чи могло колись існувати життя на Червоній планеті, і чи може воно жити там і досі. “Якби ви шукали ознаки чи залишки життя, можна почати звідси”, – каже планетолог.
Читайте також: