Юпітер має одні з найпомітніших атмосферних особливостей у нашій Сонячній системі. Велика червона пляма, яка може огорнути Землю, відома майже так само добре, як деякі річки та гори на нашій планеті. Проте Юпітер постійно змінюється, і космічний телескоп NASA імені Джеймса Вебба відкрив нові особливості, яких ми раніше не бачили. Зокрема високошвидкісний потік, що проноситься над екватором планети.
Хоча високошвидкісний реактивний потік, що охопив понад 4800 км, не такий візуально очевидний і приголомшливий, як деякі інші особливості Юпітера, він дає дослідникам розуміння того, як шари атмосфери планети взаємодіють один з одним, і як телескоп Вебба допоможе в цих дослідженнях.
“Це те, що нас абсолютно здивувало, – говорять вчені. – Те, що ми завжди бачили як розмиті димки в атмосфері Юпітера, тепер виглядає як чіткі обриси, які ми можемо відстежувати разом зі швидким обертанням планети”.
Дослідницька група проаналізувала дані з камери NIRCam телескопа Вебба завдяки програмі Early Release Science. Вона була розроблена для отримання зображень Юпітера з інтервалом у 10 годин у чотирьох різних фільтрах, кожен з яких здатний виявити зміни в дрібних деталях на різних висотах атмосфери. “Попри те, що різні наземні телескопи чи космічні апарати Juno і Cassini, а також космічний телескоп NASA Габбл, вже спостерігали за мінливими погодними умовами в системі Юпітера, телескоп Вебба надав нові дані про кільця, супутники та атмосферу Юпітера”, – зазначають вчені.
Хоча Юпітер як газовий гігант відрізняється від кам’янистої Землі, обидві планети мають шаруваті атмосфери. Інфрачервоні, видимі, радіо та ультрафіолетові хвилі світла, які спостерігаються іншими місіями, виявляють нижні, глибші шари атмосфери планети. Вебб є чутливим до висотних шарів атмосфери, приблизно на 25-50 км вище хмарних вершин Юпітера. На зображеннях у ближньому інфрачервоному діапазоні висотні хмари зазвичай виглядають розмитими, з підвищеною яскравістю над екваторіальною областю. Вебб дозволяє розрізнити дрібні деталі в яскравій, розмитій смузі.
Нещодавно відкритий потік рухається зі швидкістю близько 515 км/год, що вдвічі перевищує швидкість вітру урагану 5 категорії на Землі. Він розташований на висоті близько 40 км над хмарами, в нижній стратосфері Юпітера. Порівнюючи вітри, які спостерігає Вебб на великих висотах, з вітрами, що спостерігаються в глибших шарах з Габбла, команда змогла виміряти, як швидко вітри змінюються з висотою і генерують вітрові зсуви.
“Ми знали, що різні довжини хвиль Вебба і Габбла покажуть тривимірну структуру грозових хмар, але ми також змогли використати хронометраж даних, щоб побачити, як швидко розвиваються бурі”, – додають науковці. Вони з нетерпінням чекають на додаткові спостереження Юпітера за допомогою телескопа Вебба, щоб визначити, чи змінюється швидкість і висота струменя з часом.
“Юпітер має складну, але повторювану картину вітрів і температур в екваторіальній стратосфері, – зазначають дослідники. – Якщо сила цього нового струменя пов’язана з цим коливальним стратосферним патерном, ми можемо очікувати, що струмінь буде значно змінюватися протягом наступних 2-4 років. Цікаво перевірити цю теорію”.
Читайте також: