Кожен новий науковий інструмент забезпечує безперервний потік дивовижної інформації, але тільки деякі з них здатні кардинально змінити наші знання про світ, у якому ми живемо. Таким унікальним інструментом стала інфрачервона космічна обсерваторія ім. Джеймса Вебба. Тільки з її допомогою вдалося зазирнути ще далі в глибини Всесвіту, де багато чого ще тільки народжувалося.
Однією із загадок світобудови для вчених залишається зародження та еволюція чорних дір. Становище з ними погіршує те, що їх не можна виявити безпосередньо, оскільки з чорних дір не може вирватися жодне електромагнітне випромінювання. Спостерігати такі об’єкти можна тільки побічно, наприклад, за цілим спектром активності у внутрішній області акреційного диска, де речовина починає швидко падати на чорну діру.
Одне зі спостережень космічного телескопа Джеймса Вебба в ближньому і середньому інфрачервоному діапазоні показало присутність схожої активності в частотному спектрі, що виходить від галактики GN-z11, світло якої обсерваторія спостерігала на етапі через 440 млн років після Великого вибуху.
Згідно з проведеним ученими моделюванням, сигнал міг породжуватися надмасивною дірою приблизно в 1,6 млн сонячних мас. Це дуже великий об’єкт для того часу. Сучасні теорії еволюції чорних дір насилу можуть пояснити появу такого об’єкта в зазначений час.
Очевидно, що для зародження і подальшого розвитку чорної діри до подібних розмірів необхідне було поєднання низки умов. Наприклад, для колапсу хмари “первинної” матерії незабаром після Великого вибуху на первинну чорну діру потрібен був достатній об’єм важких елементів у ній, наявність поруч джерела ультрафіолетового випромінювання для підігріву та низка інших умов. Потім новонароджена чорна діра повинна була активно харчуватися навколишньою речовиною, щоб швидко вирости до зазначених розмірів, на що теж є обмеження.
Якщо знайдений кандидат у найдавніші чорні діри дійсно виявиться тим, про що думають науковці, це дасть змогу задати або розширити рамки для виведення нових моделей еволюції цих об’єктів. Поки ж стаття про відкриття залишається на сайті препринтів аrXiv.org і ще не пройшла рецензування для друку в одному з провідних наукових журналів.
Читайте також:
Leave a Reply