З усіх планет нашої Сонячної системи у Сатурна найбільша кількість відомих супутників – 146, і одним з них вчені цікавляться найбільше. Це Енцелад, і він особливий тим, що вчені вважають його ідеальним місцем для пошуку життя за межами Землі. На це вплинуло кілька факторів, і один з них – це підземний океан, який може містити молекули, що допомагають створювати життя, а також гігантські поклади водяного льоду та крижані гейзери. Таким чином, при вивченні Енцелада важлива кожна деталь, і науковці явно не могли пройти повз дивну темну пляму, яка була помітна на знімках супутника, а потім почала зникати.
Щоб дізнатись останні новини, слідкуйте за нашим каналом Google News онлайн або через застосунок.
Ця темна пляма була однією з інтригуючих тем для обговорення під час зустрічі Американського геофізичного союзу 2024 року у Вашингтоні. Планетарна геологиня з NASA Синтія Б. Філліпс презентувала дослідження цього загадкового об’єкта. Команда аналізувала дані, зібрані місіями NASA “Вояджер” та Cassini, та порівнювала знімки однієї та тієї ж області, щоб виявити будь-які зміни на поверхні Місяця. Можливі зміни могли б розкрити інформацію про геологічну активність на планеті. Але команда знайшла дещо цікавіше – темну пляму, близько кілометра в поперечнику. Вона була на знімку 2009 року, але на зображеннях 2012 року наче зникла.
Вчені витягли кілька знімків з освітленням, що падало з різних напрямків, і розташування плями виглядало послідовним. Дослідники навіть знайшли послідовність зображень з темною плямою, де кут падіння світла стає все вищим і вищим. Якби ця пляма була тінню, можна було б очікувати, що зі збільшенням кута падіння вона стане більш помітною. Але цього не сталося – з плином часу вона все одно ставала менш виразною.
Команда також розглянула зображення, зроблені в ультрафіолетовому світлі та в кольорі. Після цього вчені припустили, що пляма має червонувато-коричневий колір, на відміну від звичайних синюватих темних ділянок на інших ділянках супутника. Але ніщо з цього не давало простого пояснення цієї особливості.
“Я думаю, що найбільш вірогідним є те, що це якийсь кратер – каже Синтія Б. Філліпс. – Причина, чому він темний, полягає в тому, що, можливо, це шматок якогось темного матеріалу, який приземлився на поверхню, і ви бачите або частину цього імпактора, що залишилася, і тому він має такий дивний колір, або що при зіткненні він оголив якусь крижану породу, яка була іншого кольору”.
Дослідники вважають, що темна пляма поступово зникає, тому що відкладення з крижаних шлейфів Енцелада, можливо, покрили її. “Ми знаємо, що вся поверхня вкрита відкладеннями шлейфу – як маленькі шари льоду, що накопичуються з часом”, – каже науковиці. Але є нюанс – команда побачила, що темна пляма зникла всього за кілька років. Тож, виходить, всього кілька років вистачило для того, щоб відкладення льоду створили достатньо товстий шар, щоб покрити пляму, яку взагалі-то було видно з космосу. Тоді як попередні розрахунки показували, що для створення такого шару льоду потрібно було б близько 100 років. Тож поки що в історії чорної плями є більше питань, ніж відповідей.
Якщо вам цікаві статті та новини про авіацію та космічну техніку — запрошуємо вас на наш новий проєкт AERONAUT.media.
Читайте також: