У вересні 2022 року місія NASA з перенаправлення астероїдів DART увійшла в історію – тоді спеціальний апарат врізався в астероїд і довів, що кінетичний удар може трохи змінити орбіту космічного каміння. Також серед результатів місії – революційні знімки вкритої уламками поверхні астероїда Діморфос, супутника більшого астероїда Дідімос. Вчені використали ці знімки не лише для того, щоб роздивитися поверхню, але й дослідили процедуру висадки на цей астероїд або подібний.
Планетолог Наомі Мердок у заяві ESA пояснила, що першою проблемою, з якою зіткнуться астронавти, які спробують обійти Діморфос пішки, стануть валуни, розкидані по поверхні цього 170-метрового об’єкта. “Валуни, що вкривають поверхню Діморфоса, набагато більші, ніж може здатися. Найбільші мають розмір від 5 до 7 м в поперечнику, а найбільші з них, як правило, розміром з будинок. Переміщення через них вимагатиме набагато більше лазіння і стрибків, ніж ходьби”, – заявила науковиця.
Попри те, що ці камені є значною перешкодою для потенційних майбутніх астронавтів, вони є корисними для планетологів, які можуть використовувати їх, щоб зрозуміти походження Діморфоса. Його уламковий вигляд дозволяє припустити, що він утворився, коли його супутник Дідімос обертався досить швидко, щоб запустити валуни зі своєї поверхні в космос. На користь цієї теорії свідчить той факт, що Дідімос має форму дзиґи, а на його поверхні немає вільних валунів.
Інший ризик прогулянок по поверхні астероїда полягав би в тому, що астронавти могли б наштовхнутися на тверду поверхню або зануритися під неї. Коли місія NASA OSIRIS-REx відвідала астероїд Бенну у 2020 році, відеозапис її посадки показав, що одна “нога” спускового апарату майже “занурилася” в поверхню при наближенні. Це тому, що Бенну – це нещільний астероїд, що складається з уламків.
“Багато що залежить від того, чи є його матеріал твердим або м’яким, що визначатиме, наскільки високо астронавт може підстрибнути або зануритися, – говорять в ESA. – На астероїді Бенну, який відвідав апарат OSIRIS-REx, люди б явно “потонули”, якби приземлилися занадто жорстко”.
Це один ризик – гравітація. На Землі ми не переймаємося цим питанням, оскільки гравітація утримує наші ноги на землі. Для тіла з набагато меншою масою гравітація може бути недостатньою, щоб астронавти не втратили опору назавжди. Наприклад, сила тяжіння Діморфоса становить менше мільйонної частки сили тяжіння Землі. Науковці говорять, що незначного руху вгору може бути достатньо, щоб відправити астронавта на орбіту навколо астероїда, який він досліджує.
“Якщо ви стрибнете занадто швидко, можете більше ніколи не спуститися, тому що перевищите місцеву швидкість, – говорять вчені. – Крім того, в умовах наднизької гравітації можна легко викликати значний рух ґрунту, що потенційно може спричинити лавину каміння”.
Це означає, що астронавти, які досліджують астероїд, мають використовувати спорядження на кшталт альпіністського, щоб залишатися “прикріпленими” до астероїда, або систему, щоб ковзати по поверхні космічної скелі, подібно до аквалангістів, які досліджують дно океану. Однак цей метод також вимагає великої обережності.
Читайте також: