Panasonic Lumix GH7 мені подобається ледь не більше, ніж S5 IIX, і єдина причина, чому я віддаю перевагу камерам Full Frame – тому що розмиття фону буде сильнішим, а мені це візуально дуже сильно подобається.
Вважайте це фетишем, якщо хочете – але коли я знімаю відео на GH7 і бачу текстуру шпалер позаду, це бісить ледь не більше, аніж дивні кольори на Canon R6. І чим далі я від цього відчуття – тим мені спокійніше, бо тим складніше особисто мені монтувати відео.
То чому ж GH7 мене бісить? Тому що за два, по суті, тижні тестування, в ній знайшлось настільки багато нюансів, що будь вони всі позитивні – я б ВЖЕ виставляв S5M2X на продаж, і збирав би гроші на спідбустер.
Але розподіл позитивних до негативних фішок стався десь 95 до 5. Тобто я буквально в одному кроці від того, щоб обрати собі камеру на MFT. Але коли все ідеально на 98% – мене це виводить із себе більше, аніж коли все ідеально на 80%. І – щоб ви зрозуміли, наскільки часто переваги GH7 змішуються з недоліками – я буду структурувати відео по принципу “бочка меду – ложка дьогтю”.
Виражаю дяку магазину InFoto за підтримку у створенні матеріалу
Також – цей матеріал буде не стільки оглядом, скільки порівнянням між, по суті, найкращим, що є у Micro Four Thirds, та королем середньобюджетних камер Full Frame. Тут буде мінімум технічних характеристик, але багато нюансів та особливостей, наприклад, роботи “операційної системи”.
Технічні характеристики
- Байонет: MFT
- Сенсор: BSI CMOS 25,2 Мп
- Динамічний діапазон: 13 стоп (60 FPS) / 12 стоп (61+ FPS)
- Формат аудіо: макс. 4-канальний 32 біт (з використанням DMW-XLR2)
- Макс. роздільна здатність відео: 5,8K
- Макс. частота кадрів запису відео: 240 FPS
- Видошукач: Live View OLED, приблизно 3,68 млн точок
- Швидкість відображення: 120 FPS / 60 FPS
- Задній монітор: 3 дюйма, приблизно 1,84 млн точок, нахил/поворот
- Автофокус: фазовий/контрастний/DFD
- ISO в фото: 100-12800, 500-6400 в V-LOG
- ISO в відео: до 800-12800 в V-LOG
- Стабілізація матриці: 5 осей / 7,5 стопів
- Серійна зйомка, механічний затвор: до 14 кадрів
- Серійна зйомка, електронний затвор: до 75 кадрів
- Відображення анаморфа: 2.0x / 1.8x / 1.5x / 1.33x / 1.30x
- Периферія: USB-C 10 Гбіт/с, HDMI, 2,5 мм, 3,5 м
- Wi-Fi: 2,4 ГГц, 5 ГГц
- Bluetooth: 5.0 BLE
- Підтримка накопичувачів: CFExpress, SD, USB SSD
- Акумулятор: DMW-BLK22 2200 мАгод
Відеоогляд Panasonic Lumix GH7
Габарити та презентабельність
Почнемо з бочки меду. Камера по розмірам по суті як S5 IIX, тобто така ж сама, як і GH6, навіть клітки під них сумісні, якщо не помиляюсь. Якщо ви очікуєте від камер MFT компактності – то це не про GH7, але якщо ви хочете професійну зовні камеру, а не “мильницю” типу S9 – то GH7 підійде під задачу ледь не краще, ніж S5 IIX.
Ложка дьогтю – в руках GH7 відчувається більшою, аніж Full Frame. По-перше бо екранчик виступає назад більше, по-друге – отвори під ремінець не внутрішні, а зовнішні.
Ергономіка
При цьому, бочка меду – ергономічно особисто мені GH7 подобається більше. Микиті з каналу Next Door Review – навпаки, тому це суб’єктивно. У неї є фізичні блокування колеса режимів і блокування коліщаток опцій окремо.
У мене з S5M2X проблем зі зміною витримки не виникало – бо я одразу виставив кут затвору і синхроскан, а коли змінюю випадково витримку – то завжди помічаю це тактильно. АЛЕ! Це все рівно круто.
Ложка дьогтю – перемикач блокування дуже тугий. Занадто тугий, я б сказав, і в перемкненому стані у нього і зачепитись немає за що, щоб перемкнутись назад.
Кнопок у GH7 більше, ніж у S5 IIX. Є аж ДВА індикатора запису відео, вони ж Tally Lamp. У S5M2X їх взагалі немає.
Кітовий об’єктив
Далі – мед. У GH7 кітовий об’єктив мене приємно шокував. По-перше, стабілізація в ньому запевнила мене, що мені ПОТРІБНА стабілізація на об’єктиві, а не на камері. Чому – я поясню окремо, бо це тема на окремий матеріал. Але якщо коротко – мені не потрібна КРАЩА стабілізація, мені потрібна ПРАВИЛЬНА стабілізація.
По-друге, сам об’єктив значно краще підходить під зйомку Б-ролів, і буквально трохи гірше – під зйомку А-ролів. Бо 12-60 в MFT це 24-120 в Full Frame, це АБСУРДНО універсальна оптика. Ще й зі стабілізатором. Та ще й світлосильніша за кітовий об’єктив 20-60 на L-маунт, бо F2.8 на 4 проти F3.5 – 5.6.
Це найкращий кітовий об’єктив, який я бачив. Ще й від Leica, тому оптично він бездоганний, та ще й суцільнометалевий.
І кітовий об’єктив Panasonic Lumix S 20-60mm f/3.5-5.6 виглядає на його фоні зовсім іграшковим. А у плані продуктивності найближче, що є аналогом на L-маунті, це об’єктив, який я собі хочу на заміну кітового. Власне, Panasonic Lumix S 24-105 mm f/4 Macro OIS. А на GH7 з коробки у вас ледь не такий самий крутий, тільки розмиття фону буде відчутно менше.
Дьоготь – це сенсор MFT. І я не про яскравість картинки, бо як мені пояснили в коментарях, і я згоден, що невірно казав – але кроп-фактор не впливає на безпосередньо ЯСКРАВІСТЬ картинки, лише на боке і фокусну відстань. Світлосила НЕ впливає на яскравість, лише на боке. Менший отвір – менше світла, але чим менше сенсор – тим менше йому світла і треба.
MFT впливає на те, що кітовий об’єктив під біроли підходить значно краще, але на а-роли треба зовсім іншу оптику. Бо, наприклад, спідбустер Viltrox EF-M2 II плюс Yongnuo YN35 F2 надають мені Full Frame еквівалент F2.8, що дуже непогано, але я знаю, що F2.0 мене влаштовує ідеально. І світлосила ж нелінійна, тому різниця між F2.8 і F2.0 відчувається більшою, ніж, скажімо, між F5.6 і F8.
Я знаю, що вам це може бути НЕ важливо. Але мені принципово, щоб картинка була така, як мені треба. Це сильно пришвидшує мою роботу і позитивно впливає на мораль.
Стабілізація
Далі – мед. Матричний стабілізатор на S5 IIX ГІРШИЙ за оптичний на об’єктиві 12-60. Гірший для КОНКРЕТНО МОЄЇ роботи, для конкретно МОЇХ завдань, але об’єктивно гірший. Орієнтуюсь я, якщо шо, по Canon EOS R6M1, там він під мої завдання був божественний, навіть на 50 мм. І у GH7 на кіті він на 99% аналогічний.
Наголошую – на кітовому, комплектному об’єктиві. Не на матричному стабі самої камери. Там стаб кращий за S5M2X, але не настільки, щоб я звертав на це увагу. Оптичний стабілізатор у об’єктива – оце круто. Втім, GH7 в принципі дуже по-ідіотські працює зі стабом на об’єктиві. Майже кожен з об’єктивів, а у мене під “огляд” GH7 було їх аж чотири, перемикав самостійно режими роботи стабілізації.
І маразм у тому, що Panasonic відключає функцію, не пояснюючи чому саме. Якщо ви відключите OIS на кітовому об’єктиві – матричний ви увімкнути не зможете. І ні, це він НЕ увімкнений, бо картинка трясеться як холодець.
Дверцята
Мед. Дверцята у GH7 зроблені краще, ніж у S5II X. Вони надійніше відкриваються і швидше закриваються, хоча і потребують звикання.
Дьоготь. Отвір під пустушку. Він НЕ суцільний. Він зроблений діркою. Невеличкою діркою посеред дверцят. Я спочатку не зрозумів, а потім як зрозумів… І зрозумів я, коли намагався встановити пустушку для зйомки відео. Якщо у вас занадто широкий кабель USB, або кабель-пружина, то забудьте.
Це, втім, не критичний недолік, бо на відміну від Canon – ви можете знімати, не закривши кришку знизу.
Автофокус
Мед. Автофокус. Ви не повірите, наскільки автофокус крутий у GH7. Знову ж таки, порівнюю з R6. У R6 він був блискавичний, швидший за Sony, скажімо, FX30, і швидший за Panasonic S5 IIX. У GH7 він блискавичний, швидший за Sony, скажімо, FX30, і швидший за Panasonic S5 IIX. Приклади будуть в відеоогляді вище.
Дьоготь. Дьоготь у тому, що автофокус може і швидший, але він не такий чіпкий, навіть близько. Якщо ви хочете, щоб картинка у вас НЕ стрибала, коли ви знімаєте обличчя – перемкніть розпізнавання по оку на око/тіло/голову. Бо автофокус буде стрибати сильніше.
Це можна загалом мінімізувати, змінивши чутливість – але так само треба робити і на S5M2X, бо і там так само стрибає. Ну і оновлення теж потрібні, у S5IIX вони зробили справжнє диво зі стабільністю роботи фокусу. Що буде у GH7 – навіть думати боюсь.
Програмні переваги та функції
Далі. Мед. Майже всі програмні фішки S5 IIX у GH7 присутні, більшість із них краща. Є запис на SSD, є S&Q, є сортування режимів, є рамки, є гістограми, є індикатор-радар стабілізації, є нічний режим, є V-LOG, є Live Cropping, є фокус-пулінг, є Real Time Лути. Плюс – Live Cropping, наприклад, налаштовується ДЕТАЛЬНІШЕ, ніж на S5 IIX, і мені так заздрісно, бо я розумію, що це навряд з’явиться в оновленні прошивки S5 IIX.
Втім, наллю трішки дьогтю. Я не всі нюанси роботи вивчив досконало, але знаю, що запис на SSD в багатьох режимах доступний ВИКЛЮЧНО у випадку, якщо GH7 має доступ до посиленого живлення – яке може отримати лише через пустушку-адаптер. Типу DMW-DCC18. І павербанк має бути 27 Вт, 9В 3А.
Далі – медок. Звук пишеться краще, ніж у S5 IIX, каналів не чотири, а всього один. А з адаптером XLR, котрий новий, ви зможете писати 32-бітне 4-канальне аудіо прямо в камеру.
Тобто вам не треба мати окремий рекордер зі своїм набором дротів. І так, 32-бітний звук це дуже круто. Бітність звуку це як динамічний діапазон у картинки, чим більше біт – тим менше вірогідність, що він зашкалить і втратить інформацію через обмеження формату.
Ну і той факт, що підйомний екран взагалі не заважає мікрофонам – теж круто. Ложка дьогтю – вартість XLR-адаптера. $500. Нагадую – камера офіційно коштує $2200 з кітовим об’єктивом.
Сповільнення часу
Мед. 4K120 кадрів. У свій час, коли я обирав між FX30 і S5 II, 4К120 у FX30 був однією з причин, чому я хотів саме цю камеру.
Але тоді я повірив оглядачу, який казав, що 4K120 на FX30 по якості буде ненабагато краща за FHD 120 у Panasonic. Ну бо у Sony під 120 кадрів кроп подвійний, 1.5 + 1.62, виходить майже сенсор MFT.
Я не знаю, коли візьму FX30 на огляд – Sony пропонували, я сказав “не зараз”, бо і так дупа горить, але я візьму 100%. Я не знаю, коли це буде, але якщо у FX30 якість 4K120 була б аналогічною, як у 4K DCI 120 кадрів у GH7, то під слоумо беріть або FX30, або GH7. На жаль, у S5 IIX навіть 180 кадрів у FHD, особисто у мене, ВСЕ пішло у смітник. Жоден дубль не був адекватним. Все було занадто шумним. У GH7 – майже ідеально!
Ложка дьогтю – не у всіх режимах працює автофокус. І от завдяки цьому косяку, а інакше я це не назву – мені легше всього відмовляти себе від GH7. Кожен раз, коли я беру GH7 до рук, відкриваю екранчик, користуюсь оптикою Leica-Elmarit із OIS, і кожен раз, коли я блокую коліщатка налаштувань – я думаю замінити камеру.
Але кожен раз, коли я намагаюсь зняти в налаштуваннях, окрім як 5.7K 24 або C4K120, я розумію, що ні, не хочу. Автофокус не працює у всіх режимах S&Q, який чомусь підписано як Variable Frame Rate і не має окремої опції на колесі режимів.
І ще один важливий нюанс. Для запису слоумо, тобто 4К120 кадрів, вам потрібна світлосильна оптика. Бо MFT дуже шумний, навіть зі спідбустером. І враховуючи, що у GH7 друге рідне ISO в V-LOG – це 2000, вам потрібна буде відчутно більш світлосильна оптика, аніж для S5 IIX, де рідне ISO – 4000. Тобто і на одну стопу світла менше, і сам сенсор шумніший. Навіть зі спідбустером.
Я частково це перекрив, збільшивши кут витримки до 270 градусів +-, бо в студії я не роблю різких рухів, де в п’ятикратному сповільненні часу буде помітне… “неправильне” розмиття руху.
Підсумки по Panasonic Lumix GH7
Це неймовірна камера, яка в загальному заліку КРАЩА за S5 IIX. І я навіть не можу назвати недоліки ситуативними. Камера на 98% бездоганна, бо з коробки вона бездоганна на 90%, але із спідбустером вона обходитиме S5 IIX – яка, нагадую, бездоганна на 90% і не більше.
Втім, оці 2% не просто мені важливі, і не просто мене бісять – вони мене ЛЯКАЮТЬ. Чому про SSD не пишеться одразу? Чому не підписано, в яких режимах не працює автофокус? Чому не пишеться, яка причина відсутності опцій тонкого налаштування стабілізації? Не під мою паранойю такі думки думати. І хоч Panasonic Lumix GH7 – камера майже у всьому краща за Panasonic Lumix S5 IIX, я буду триматись очевидних мені речей, із очевидними мені одразу косяками.
- Огляд рідинного охолодження ID-Cooling FX280
- Яке рідинне охолодження вибрати для AMD Ryzen 9000 серії
- Огляд корпуса 1stPlayer UN1: Унікальний більше, ніж ви думаєте