Про речі, що викликають суперечливі почуття, завжди писати легко. Не завжди приємно, але завжди легко – завжди є що сказати, і мовою, і розумом, і буквою. І про компактну бездротову клавіатуру Gembird KB-P6-BT-UA писати дуже легко. Тому що настільки я хочу її рекомендувати, наскільки і побоююсь.
Це, по суті, артефакт минулої епохи, епохи Bluetooth 3.0. Артефакт, що досі зустрічається у продажу, але вже рідкісний. І знову ж таки, я цьому і радий, і засмучений цим без міри. Якщо що, орієнтовна вартість клавіатури складе плюс-мінус $17 – $18. Далеко не найдешевша, але і до дорогих їй далеко.
Поставляється Gembird KB-P6-BT-UA в скромній прозорій коробці, з інструкцією і кабелем. Інструкцію втрачати не раджу – навіть з нею у вас виникнуть проблеми з підключенням, а без неї – навіть не сподівайтеся розібратись в цьому процесі.
Візуально клавіатура виглядає симпатично. Пластикові матові ковпачки чорного кольору, білим наклеєні англійські букви, блакитним – російські і дод. функціональність. Сам корпус металевий, з поздовжнім шліфуванням.
Ззаду є виступаючий пластиковий модуль, де розташовуються кнопки управління, світлодіодні індикатори роботи і роз’єм microUSB, а також шильдик з інформацією. Також знизу розташовуються гумові ніжки в кількості чотирьох штук – дві точкові, і дві видовжені.
Одна з видовжених в моєму випадку трохи втоплена в корпус і через це клавіатура ковзає по гладких поверхнях. Це одна з небезпек роботи з бюджетними високотехнологічними моделями – не завжди у них все гаразд, хоча в інших місцях часом диву даєшся, наскільки все добре.
Розкладка у Gembird KB-P6-BT-UA, зрозуміло, без NumPad-а, зате з кнопкою Fn і Cmd (для OS X). На функціональність Fn зав’язаний верхній ряд, з можливістю традиційної для ноутбуків/смартфонів – міняти яскравість, рівень звуку, і перемикатися між трьома Bluetooth-пристроями. Це явний і відчутний плюс, для бюджетних клавіатур – це дійсно рівень.
Засмучує розташування кнопки Fn. Вона нахабно потіснила з свого місця лівий Ctrl і перетворила розкладку з взагалі звичної і адекватної в дещо дивну. Я розумію, переучуватися з десктопної на ноутбучную клавіатуру через купи невиразно розташованих кнопок – це ок, воно того варте. Але витрачати сили через одну-єдину кнопку, яку Є куди подіти, а саме – між Ctrl і Alt, або взагалі ближче до пробілу … Загалом, так, косячок.
Процес підключення Gembird KB-P6-BT-UA теж викликає питання. Заряджається клавіатура досить довго, від двох до чотирьох годин. Плюс – інструкція по підключенню написана людиною, яка не підключала цю клавіатуру ніколи. Там не сказано, наприклад, що кнопку Connect потрібно тримати затиснутою кілька секунд, і що потрібно буде набрати на клавіатурі задану смартфоном комбінацію, причому “наосліп” і безпомилково з першого разу. На незвичній клавіатурі це буває складно, тому доводиться над кожною кнопкою мало не нагинатися, щоб не схибити.
З Windows з’єднання швидке, безболісне і робота йде рівнесенько. А ось з Android, де я і, власне, мав набирати цей матеріал, у мене виникли серйозні питання. Не до клавіатури, вона тут ні при чому. До розробників Android, які зробили ультра-коряву підтримку фізичних засобів набору тексту.
Я вже розтікався з цього приводу, причому розтікався статтею довжиною в пів-життя(посилання тут). Там йшлося про звичний десктопний режим, який ніяк не можуть доопрацювати, та й працюють над ним не так давно. У Android, вибачте, десяте покоління пристроїв вже є, і розробники до цього часу не можуть здогадатись, що шорткати потрібно давати налаштовувати самостійно! Переключити мову на фізичній клавіатурі нереально, максимум можна перемкнути спосіб введення, тобто, тип екранної клавіатури, на яку “передає сигнал” фізична.
Можна використовувати клавіатуру Free Physical Keyboard, яка переносить всі комбінації клавіш з ПК на Android-простір. Але який розумник додумався засунути в інтерфейс при наборі тексту потворний, як я вранці першого січня, індикатор роботи з перемикачами Ctrl-Shift-Alt, я не знаю. Не знаю, але хочу подивитися йому в очі, і відібрати ці самі очі, поки ця людина не сяде за програму і не додасть в неї можливість ВІДКЛЮЧИТИ цю помилку візуальної природи.
А знаєте, чому це мене так напружує і дратує? Тому що я великий нелюбитель друкувати на сенсорній клавіатурі. І Gembird KB-P6-BT-UA можна було б хвалити вже за те, що вона фізична, але все набагато краще. Друкувати на ній – одне задоволення!
Натискання з тактильним закінченням, досить гучне, але не приголомшуюче, відстань між кнопками мінімальна, але форм-фактор зобов’язує. Ковпачки відмінно збалансовані і не заїдають при натисканні з боків … Щоб ви розуміли, не так давно я мацав один геймерський ноутбук з GTX 1066 на борту.
І клавіатура там, в порівнянні з цією, виглядала як китайський ширвжиток за 3 карбованці – прогинається, м’яка, без тактильного відгуку взагалі … Цілком можливо, що її такою зробили для геймерів, для яких це просто кайфово, але я не оцінив нітрохи. Зате оцінив процес друку на Gembird KB-P6-BT-UA. І це моя, напевно, улюблена клавіатура, що стоїть на одному постаменті з Mionix Wei, яка коштує понад $150 і оснащена механічними перемикачами.
Ось така от клавіатура. З одного боку, вона міцно збита, виглядає дуже приємно і за якістю набору їй рівних знайти буде вкрай складно. З іншого боку, виконання окремих елементів, майже стандартна розкладка і абсолютно неадекватна інструкція псують малину. Дуже б хотів побачити другу ітерацію Gembird KB-P6-BT-UA, але вже з Bluetooth 5.0, без неадекватного Fn … Але як мені здається, це моїми мріями і залишиться. А шкода, до чого ж шкода.
Leave a Reply