Фірма EKSA робить навушники. Різні, але в основному червоні. З підсвічуванням червоним, в сенсі – інші частини в основному чорні і матові. Але навушники за якістю хороші, навіть бездротові, хоча й не найдорожчі. Взяти ту ж модель EKSA E910 – недорога, хороша, бездротова, але з родзинками.
Вартість даної гарнітури становить рекомендовані €90. Але на AliExpress її можна і дешевше взяти – за 1900 грн, а це майже на 30% менше! Плюс, на EKSA часто бувають розпродажі.
Комплект поставки мене порадував і збив з пантелику, брехати не буду. По-перше, якщо ви читали огляди попередніх гарнітур і навушників EKSA – наприклад, ось цей робив мій добрий двійник Денис Зайченко – то знаєте, що коробки від EKSA дуже не люблять переживати транспортування.
Цього разу компанія зробила фінт вухами і поклала коробку в коробку, а в коробку з-під коробки додала ще й підставку для навушників. І вгадайте, що? Велика коробка знову порвалася. А маленька залишилася неушкодженою, так. Підставка, до речі, кайфова, простенька, але прикольна.
Тепер – що мене збило з пантелику. У комплекті до EKSA E910 йде транспортувальний мішечок, свистулька-приймач, кабель USB Type-A на Type-C, а також кабель AUX, він же міні-джек на міні-джек, він же 3,5 мм на 3,5 мм.
І здавалося б, все це круто, гарнітура підтримує і бездротовий зв’язок, і по кабелю вміє працювати. Он, на свистульці теж дірка під 3,5 мм. Ні. EKSA E910 не вміє в дротовий зв’язок. Я не уявляю собі, навіщо потрібен кабель або роз’єм на приймачі. Можливо, щоб хитрим способом виводити звук не по USB, а по AUX в комп’ютер/ноутбук, а через свисток по USB тільки живлення брати.
Зовні EKSA E910 симпатична. Повністю матово-чорна, з червоними проставками тільки всередині чашок. У корпусі присутній і пластик, і метал, зокрема металевими є дужки і решітка на зворотному боці чашок.
Амбушури щільні і якісні. Я здивований тим, щоправда, що вони не знімаються і не замінні – вони приклеєні намертво.
Наголів’я високе і м’яке. Воно теж приклеєне намертво, але цим хоча б я не здивований анітрохи.
Ззаду зліва на чашці є всі елементи управління. Кругла кнопка живлення, квадратна кнопка мікрофона – і за різну форму кнопок подяка величезна. Поруч – отвір світлового індикатора, причому, навіть не заповнений білястим пластиком, а просто дірка, через яку пробивається світло.
Ну і коліщатко гучності. Нескінченно прокручувати не треба, до речі, за що теж дякую. Трохи нижче – роз’єм Type-C. Про нього я скажу пізніше, і виділю в недоліки. Але поки що – про хороше. Наприклад, про засувний мікрофон, який майже повністю ховається в корпусі.
Або про дивовижно красиве червоне підсвічування, що знаходиться під перфорованою решіткою.
Воно і справді виглядає приголомшливо атмосферно і, вибачте мене, але мені подобається набагато більше RGB. Якість збірки в цілому задовільна, хоча мене дуже сильно здивував отвір, яким гарнітура проводить індикацію роботи. Аж надто це бюджетне рішення.
EKSA E910 оснащена 50-мм драйверами з імпедансом 20 Ом ±15% і частотним відгуком від 20 до 20 000 Гц, а всенаправлений мікрофон має чутливість -42 дБ ±3 дБ. З’єднання відбувається по каналу 5,8 ГГц з дальністю роботи до 10 м в усі боки.
Автономність у гарнітури під акумулятор 1200 мАгод – близько 10 годин на 70% гучності, і час зарядки – близько 2 годин.
У EKSA на моїй пам’яті ніколи не було… скажімо так, адекватно-нормального ПЗ. І програмка для ToneTuningTool, хоч і звучить назвою на 10 з 9, але запускається паралельно з, вибачте, командним рядком, де всі зміни записуються. І це не погано саме по собі, це просто… неакуратно і “брудно”.
Зате, як я розумію, це дозволяє змінювати режим роботи гарнітури без підтвердження, прямо в реальному часі. Хочете змінити еквалайзер? Чутимете, як перетворюється звук, за фактом зміни одного з 10 повзунків.
Та ще й можете зберегти пресети. І цей пресет, ви не повірите, збережеться на навушниках! Навіть кастомний! Так, збережеться навіть при з’єднанні з ноутбуком, де не стоїть фірмове ПЗ EKSA. На відміну від деяких…
Також відзначаю тут можливість переключити стерео на 7.1 натисканням на кнопку живлення. І знову ж таки – пресет стерео і пресет 7.1 ви можете створити під себе і зберегти під себе.
Одна з головних фішок гарнітури – підтримка або чистого стерео, або віртуального звуку 7.1. Причому в ПЗ можна навіть 7.1 протестувати. Правда, дуже дивне вийшло тривимірне оточення – йде ЗВЕРХУ, а не збоку. Тобто, все оточення буде йти по діагоналі вниз і буде трохи збивати з пантелику.
Але при цьому сама віртуальна реалізація семи каналів зроблена на відмінно. Звук реально об’ємний, в іграх звучить дуже навіть непогано. В цілому ж музика в гарнітурі звучить приємно. Середні грають в цілому непогано, а високі приємні і не ріжуть вуха аж до максимальної гучності. Крім того, навіть в режимі стерео є відмінна розфасовка об’ємності.
У Momma Sed (Tandimonium Mix) від Puscifier вокал скаче дуже якісно, шикуючись хоч і в одну лінію, але чітко і ясно. З басами, правда, в Betty Boop (Evolution Trap Random) від Charlie Puth не складається, хоча якщо в еквалайзері їх підтягнути… Але на рідному, стандартному стереопресеті все сумно, так. Як, власне, і має бути – ви від цього пресету танцюєте, куди хочете.
Якість мікрофона можете почути нижче. Він, як для середньобюджетної ігрової гарнітури, цілком непоганий, свою функцію виконує. Шумодав теж працює, хоча і ціною мутності голосу користувача.
Амбушури, хоча й зі шкірозамінника і з непоганим притисненням і звукоізоляцією, але вуха парять ДАЛЕКО не так сильно, як я боявся. Бракує кнопки паузи програвання. Прямо руки сверблять, щоб розробник запрограмував кнопку живлення так, щоб натискання ставило на паузу, затискання на 2 секунди – на зміну режиму стерео і 7.1, а вже 5-секундне затискання вимикало б гарнітуру.
Також наголошую, що автономність до 10 годин – це скромний результат. Для порівняння – моя поточна гарнітура вивозить 30. ТАК, на це неминуче впливає підсвічування, але воно не відключається. Навіть через ПЗ. І краще б, щоб воно відключалося, якщо треба час зберегти.
Крім того, не можна налаштувати час автоматичного відключення. Гарнітура вміє йти в сон, але хвилин за 5. Це в цілому стандарт, але знову ж таки, якщо ПЗ є, то можна і фіч трошки дати. З огляду на те, що EKSA E910 – це модель флагманська.
Читайте також: Огляд EKSA E900 Pro. Чудова ігрова гарнітура, чи то за 50, чи то за 25 доларів
Найбільший же косяк гарнітури, на мою думку – роз’єм USB. Пам’ятаю, попадався мені на огляд смартфон Bluboo S1, у якого Type-C був втоплений у корпус так, що один з сотні кабелів Type-C підходив і заряджав смартфон.
Тут ситуація точно така ж – з десятка кабелів, що лежать у мене, в отвір у E910 влізли два. Один з яких – рідний кабель гарнітури з коробки. Це зовсім безглузде інженерне рішення, вже вибачте.
Ну і на засипку – невідомо, як перевірити заряд акумулятора. У ToneTuningTool заряд не пишеться, гарнітура не говорить, нічого немає. Не зовсім розумію, але радує те, що дана модель спокійно працює під час зарядки. Шкода, що кабелю достатньої довжини не завезли для цього.
Веселий вийшов огляд, та й гарнітура не найнудніша. Коли вона працює, вона звучить і виглядає як секс, налаштування аудіо присутнє, мікрофон складається, амбушури майже не парять, ціна – як для бездротової і настільки щільно збитої моделі – дуже крута.
Але сирість у виконанні місцями проскакує. Дуже дивні рішення, від яких навіть майстри навмисних інженерних помилок з Apple макітру б чесали, невелика автономність, дивне ПЗ… Це все НЕ заважає мені рекомендувати EKSA E910, але хочеться подивитися в очі інженерам компанії і по-дружньому порадити злізти з псилоцибінів.
Читайте також:
Leave a Reply