У жовтні минулого року ми розповідали про середньобюджетник ASUS ZenFone Max Pro (M1). Смартфон вийшов цікавим за рахунок деяких особливостей, якими не могли похвалитися конкуренти. У нього і автономність вражаюча, і NFC-модуль був на борту. Однак не вистачало однієї деталі в порівнянні з тими ж конкурентами — цікавого дизайну. І ось в грудні того ж року компанія вирішила виправити цю помилку викотивши на ринок ASUS ZenFone Max Pro (M2). Але чи довелося йти на якісь компроміси або новинка стала ще крутіше, зберігши всі плюси попередньої моделі? Сьогодні постараємося в цій справі розібратися.
ASUS ZenFone Max Pro (M2) в Україні можна придбати за 8999 гривень ($333). На поточний момент є всього одна модифікація — з 6 ГБ оперативної і 64 ГБ постійної пам’яті.
І напевно відразу почнемо з того, що цінник на старті підріс на тисячу гривень ($37) щодо першого покоління. Але тепер замість 4 ГБ ОЗП у нас є цілих 6. А ось що ще може запропонувати новинка — читаємо далі.
Поставляється смартфон на перший погляд у звичайній непоказній коробці. Але знявши «обгортку» з’являється маленька надія, що всередині все не так сумно. Ми відразу отримуємо досить товстий конвертик та й ще незвичайного градієнтного кольору.
У ньому знаходиться ключик вилучення слота для карток, масивне керівництво користувача разом з іншою макулатурою і прозорий силіконовий чохол.
Далі за списком: в коробці є кабель USB/microUSB, блок живлення (5В/2А) і, раптово, дротова гарнітура з двома парами додаткових амбушюр. Так, це звичайні навушники з не дуже видатним звучанням, але ж приємно.
Ну що ж, цей пункт прокачали і факт однозначно радує.
Чого не вистачало першому поколінню середняка від ASUS, так це свіжого дизайну. І на початку я про це вже сказав. Смартфон виглядав, прямо кажучи, ну дуже стримано і навіть нудно в якійсь мірі. Очевидно, з цим треба було щось робити. За підсумком в ZenFone Max Pro (M2) є все, що ми так любимо або ненавидимо. Я маю на увазі задник що переливається і виріз в екрані, звичайно ж.
До спинки питань немає в принципі: темно-синій колір і ефектні переливи, що змінюють відтінок залежно від світла.
А ось спереду у смартфона тепер є «брова». Погоджуся, вона невелика, але чому не краплеподібний виріз? Мені здається, що в цьому виконанні пристрій виглядав би краще.
Але можна заперечити, мовляв в такому вирізі зате є спалах. А чи можна назвати це настільки необхідним елементом? Плюс деякі виробники примудряються поміщати подібні речі і в смартфони з краплею зверху. Але це вже зовсім інша історія.
Конструктивно корпус складається з двох частин, але обидві вони виготовлені з пластику. З рамкою по периметру це відчувається прям дуже добре. А ось на тильну панель недосвідчений користувач може навіть подумати, що вона скляна. Але це пластик, який до того ж нескладно подряпати. Тут вже чохол в комплекті зайвим не назвеш.
Смартфон гарненько збирає відбитки пальців, розводи і пил. Витерти їх буває важкувато. Олеофобне покриття нанесли на обидві сторони. Але ззаду його набагато менше і це правильно — смартфон взагалі назвати слизьким складно. Але ось марким і непрактичним — легко.
Ще з незайвих особливостей — екран захищає Corning Gorilla Glass 6. Таке й не в усі дорогі флагмани ставлять.
Незважаючи на підтягнутий дизайн, смартфон все таки залишили без строкатих градієнтів і кольорів. Є такий темно-синій, як у мене на тесті, і сріблясто-сірий.
Тут все стандартно. Спереду над вирізом знаходиться сіточка з розмовним динаміком і різнобарвним індикатором повідомлень. У брові: фронтальний спалах з камерою і датчики наближення і освітленості між ними. Нижня частина без напису та інших розпізнавальних знаків.
Справа традиційно розташовані спарена клавіша регулювання гучності і кнопка живлення.
Знизу — 3,5-мм аудіопорт, мікрофон, старий microUSB — це не годиться, і два вирізи з мультимедійним спікером. За 3,5-мм в правильному місці компанію варто подякувати, але чому немає USB-C? Не бюджетник адже в кінці кінців.
Верхня грань — немає нічого крім другого мікрофона.
На тильній стороні вертикальний ледь виступаючий блок подвійної камери зі спалахом. Звичне місце займає і круглий майданчик з дактилоскопічним сканером.
Якщо говорити про сухі цифри, то новинка стала компактніше по висоті і ширині. Але при всьому цьому дисплей став більше.
Зрозуміло, що однією рукою такі діагоналі екрану не дуже юзабельні. Але в іншому немає жодних претензій: маса невелика, а спинка по краях вигнута. Max Pro (M2) дійсно відчувається трохи приємніше попередника.
Розміщення всіх керуючих елементів комфортне. Загалом — як і має бути.
Дисплей в ASUS ZenFone Max Pro (M2) став більше — тепер це 6,26-дюймовий екран. Разом з тим змінилося і співвідношення сторін — 19:9. Матриця як і раніше — IPS, з роздільною здатністю Full HD+ (2280×1080), що дає нам щільність в 403 ppi.
Кути огляду не рекордні: темні відтінки можуть незначно втрачати в контрастності під певними відхиленнями. Температура за замовчуванням злегка холоднувата, але в налаштуваннях її можна підкрутити. Колірних профілів немає, є тільки нічний режим і смарт-екран — дисплей не погасне, поки на нього дивляться.
А ось робота адаптивного регулювання яскравості мені не дуже сподобалася. Часто доводилося вручну знижувати або підвищувати яскравість екрану. Засобів для маскування вирізу в прошивці немає.
По частині оснащення стався апгрейд. Тепер за роботу смартфона у відповіді Qualcomm Snapdragon 660, з яким ми добре знайомі. 14-нм, вісім ядер Kryo 260: 4 працюють на максимальній частоті 2,2 ГГц, а решта 4 — до 1,8 ГГц. Графічні завдання відповідно покладені на прискорювач Adreno 512.
З кількістю пам’яті все добре — на нашому ринку представлена майже топова конфігурація — 6 ГБ оперативної пам’яті, що дуже круто. Так що забивати її можна взагалі чим завгодно і ніяк себе в цьому плані не обмежувати.
Постійної пам’яті може бути максимум 128 ГБ. У мене зразок з 64, з яких користувачеві залишили 50,62 ГБ. Якщо цього мало — можна встановити карту пам’яті будь-якого існуючого нині обсягу. І для цього є окремий слот, що важливо. Так що вибирати між розширеним сховищем або другою SIM-картою не доведеться. І як завжди — ASUS дарують покупцям своїх смартфонів 100 ГБ в Google Диску на один рік.
Я думаю немає підстав сумніватися, що смартфон працює швидко. Але штука в тому, що ASUS трохи схитрували. Якщо зайти в налаштування для розробників, можна побачити, що деякі значення швидкості анімацій складають «0,5x». А за замовчуванням в переважній більшості пристроїв показник дорівнює одному. Звичайно, для користувача це тільки плюс – він отримає дуже швидкий смартфон з коробки.
Однак що не менш цікаво — по синтетиці показники в Max Pro (M2) поступаються конкурентам на такому ж процесорі. І це не якась там похибка в сотню-іншу, а реальна різниця. Ось наприклад AnTuTu — близько 140 000 балів набирають Redmi Note 7 і Samsung Galaxy A9. Але ASUS ZenFone Max Pro (M2) — 125 000.
Я не можу сказати, що це погано і смартфон працює гірше інших або гальмує — ні, він швидкий і плавний. Але факт який він є. Втім, заглиблюватися в це сильно не варто. Навряд чи в повсякденному використанні користувач зіткнеться з якимись проблемами.
В ігри апарат вміє. Грати можна в усі, що є в магазині додатків. Вимогливі проекти добре йдуть на високих налаштуваннях графіки. Але в деяких окремих іграх доведеться трохи знижувати параметри для більш комфортного FPS.
Основна камера ASUS ZenFone Max Pro (M2) представлена двома сенсорами. Перший — модуль Sony IMX486 з роздільною здатністю 12 Мп і апертурою f/1.8. Розмір цього сенсора — 1/2.9″ з пікселями 1.25μm. Ясна річ є фазове автофокусування. Другий модуль служить для вимірювання глибини — 5 Мп, f/2.4, 1.12μm.
ПРИКЛАДИ ЗНІМКІВ З ПОВНОЮ РОЗДІЛЬНОЮ ЗДАТНІСТЮ
З нового тепер є щось на зразок підтримки ШІ. Смартфон може дізнатися до 13 сцен: тварини, їжа, захід сонця, сніг, текст і так далі. Якщо алгоритм дізнається одну зі сцен, що знімається — на екрані зйомки з’явиться відповідний ярличок. Але ось впливати на цей процес користувач не може. Що ж з приводу роботи — я взагалі не помітив впливу на кадр. Загалом, є і є.
Портретний режим можна використовувати як з людьми, так і з будь-якими іншими об’єктами. Не можу сказати, що це є щось особливе. Може якісно розмити, якщо фон більш-менш однорідний.
З відеозйомкою така ситуація: максимальна роздільна здатність — 4К з 30 FPS. Електронної стабілізації при цьому немає — включити можна тільки якщо переключитися на 1080p. Там теж максимум 30 кадрів в секунду. Підсумковий матеріал виходить нормальної якості, але нічого видатного.
Фронтальна камера в ZenFone Max Pro (M2) — 13 Мп, діафрагма f/2.0. Вона теж може розмивати фон. Якість фото цілком хороша — думаю, така камера влаштує більшість покупців. Є багато вбудованих покращувалок обличчя.
Додаток камери… ну ось якось не дуже виглядає. Інтерфейс трохи змінився в кращу сторону, але принципово нічого не змінилося. Воно малозручне і це головна претензія. Є необхідний мінімум режимів зйомки: нічний (взагалі погоди не робить), спорт, HDR і непоганий ручний.
На спинці пристрою знаходиться сканер відбитків пальців, який трохи поліпшили. Тепер я можу назвати його не тільки стабільним, але і блискавичним. По частині швидкості спрацьовування він став краще. Але як і раніше — нічого крім розблокування і авторизації в додатках їм зробити не можна.
Обличчям розблокувати смартфон також можна. У більшості випадків працює функція швидко. Однак при нестачі світла навколо смартфон може або просто не розпізнати обличчя власника, або ж буде робити це довше. Користуватися можна, коротше кажучи. Ну і ніхто не забороняє використовувати два способи поперемінно.
Однією з головних фішок ZenFone Max Pro (M1) можна було назвати автономність. Смартфон тримав заряд дуже добре, мало не вдвічі довше, ніж найближчі конкуренти. Те ж саме можна сказати і про ASUS ZenFone Max Pro (M2), який взагалі не подає ознак наявності величезної батарейки. Навіть ще менше схожий на довгограючий смартфон через свіжий дизайн. Але не тут то було, всередині акумулятор залишився таким же об’ємним — 5000 мАг.
Однак такий же час роботи від одного заряду на новинці мені отримати не вдалося. На це є свої причини: більша діагональ і більш продуктивне залізо. А також, можливо, програмне забезпечення. Воно не зовсім доопрацьоване, але про це пізніше.
Так, ASUS ZenFone Max Pro (M2) живе відсотків на 25 менше, показуючи по 6-7 годин активності екрану при 45-46 годинах спільної роботи. Тобто пристрою вистачить на півтора-два дні, але все одно — це далеко не ті ж 9-10 годин екрану. Я не виключаю що вижати більше зі смартфона можна, але ось у мене не вийшло.
Швидкої зарядки на жаль немає, так що штатним ЗП по старому microUSB отримуємо такий таймінг:
Розмовний динамік смартфона якісний, звук чистий. Мультимедійний спікер можна похвалити за достатню гучність, якість цілком адекватна. Але на максимальній гучності верхніх частот вже з надлишком — занадто перекривають середні і низи. А ось в навушниках все добре — звучить смартфон непогано, гучності більш ніж достатньо. На жаль, еквалайзера або звукових пресетів в прошивці немає.
Бездротові модулі такі: Wi-Fi 802.11 b/g/n, Bluetooth 5.0 (A2DP, LE, aptX), GPS (A-GPS, GLONASS, BDS, GALILEO, QZSS) і NFC. По роботі до них питань у мене немає. А ось Wi-Fi хотілося б двохдіапазонний, таки звичайні 2,4 ГГц виглядають несерйозно. Особливо в даному ціновому сегменті — це взагалі можна і треба сприймати як недолік. Зате є NFC для безконтактних платежів і швидкого спряження з іншими пристроями.
З коробки в ASUS ZenFone Max Pro (M2) встановлена ОС Android 8.1 Oreo без сторонньої оболонки. Це трохи спірне рішення, я не дуже розумію логіки випуску новинки на старому ПО. Проте — вже є інформація, що оновлення до «пирога» буде.
Є питання до стабільності прошивки. Особисто я зіткнувся з двома помилками в додатках: перший раз при зміні шпалер робочого столу і вдруге після підключення bluetooth-гарнітури вискакувала якась помилка пов’язана з aptX. Хочеться сподіватися, що ці дрібні баги будуть виправлені з найближчими оновленнями. Але поки що — це лікується перезавантаженням.
Чи став ASUS ZenFone Max Pro (M2) краще смартфона попереднього покоління у всьому? На це питання відповісти однозначно не можна, але у всіх аспектах — точно ні. Якщо пройтися по основним пунктам, то знайти аргументи на користь новинки можна, це запросто. Дизайн — раз, екран — два, продуктивність — три. Ці речі безумовно підтягнули.
Але залишилися недоліки, які чомусь вирішили не виправляти: Wi-Fi тільки 2,4 ГГц і старий microUSB. З умовних моментів — незрозумілі моменти з софтверною частиною і автономність. Смартфон працює довго, але ось немає відчуття, що це та сама стеля. Від 5000 мАг я очікував більшого.
ASUS ZenFone Max Pro (M2), взагалі-то, можна брати, якщо готові миритися з описаними нюансами. Це все та ж стара добра робоча конячка, але вже в новому сучасному симпатичному вигляді.
Leave a Reply