Альтернатива «Блек Хоку»? Все про багатоцільовий гелікоптер Leonardo AW149

Нещодавня заява командування армійської авіації Сухопутних військ ЗС України про вибір гелікоптера UH-60 Black Hawk як перспективного озброєння бригад армійської авіації викликала дискусію в експертних колах щодо доцільності цього рішення та можливі альтернативи. Сьогодні – про одну з таких альтернатив, італійський гелікоптер Leonardo AW149. 

Історія створення

Роботи над проєктом нового двомоторного багатоцільового гелікоптер вагової категорії 7-8 тонн AW149 розпочалися в компанії AgustaWestland (нині – Leonardo) на початку першого десятиліття XXI століття. Вперше інформацію про нього було оприлюднено під час авіасалону у Фарнборо (Велика Британія) в липні 2006 року. Вивчення запитів потенційних покупців невдовзі призвели до збільшення габаритів та місткості вантажної кабіни, а максимальна злітна маса перевищила 8 тонн.

Перший прототип AW149 здійснив свій перший політ 13 листопада 2009 року на заводському аеродромі Верджате (Італія). Під час 20-хвилинного польоту льотчик перевірив поведінку вертольота та правильність роботи основних систем і агрегатів. Другий прототип (P2), який вперше піднявся в повітря 26 лютого 2011 року, вже мав остаточну конфігурацію із серійними двигунами CT7-2E1, новою трансмісією, несучим і рульовим гвинтами. Перша публічна демонстрація AW149 відбулася на авіасалоні в Ле-Бурже в червні 2011 року, де був представлений прототип P2. До того часу обидва прототипи AW149 виконали понад 170 польотів загальною тривалістю понад 250 годин.

На базі військового AW149 створили цивільний варіант AW189. Перший політ він здійснив 21 грудня 2011 року. Згодом цей цивільний прототип використовувався для випробувань двигунів Aneto-1K під позначенням AW189K. Три наступні прототипи (P4, P5 і P6) застосовувалися для різноманітних випробувань і демонстрацій обох варіантів потенційним замовникам. На P4 були випробувані модифіковані вихлопні патрубки та зовнішні вузли підвіски озброєння. P5 був демонстратором цивільної пошуково-рятувальної версії. P6 також використовувався як заводський демонстратор. Його представляли на численних виставках і авіасалонах. Пізніше цей прототип використовувався для випробувань і демонстрації озброєння.

15 липня 2014 року компанія Leonardo отримала від італійського Управління авіаційного озброєння та льотної придатності (Direzione degli Armamenti Aeronautici e per l’Aeronavigabilità, ARMAERO) військовий сертифікат типу на вертоліт AW149.

Перший серійний екземпляр, що представляв цивільний варіант AW189, здійснив свій перший політ 10 жовтня 2013 року. Його замовником став британський комерційний оператор Bristow Helicopters. Перший серійний AW149 був побудований у 2016 році на замовлення Таїланду.

Читайте також: Враховуючи уроки російсько-української війни: Британська армія списує Wildcat AH.1

Конструкція

AW149 за силуетом нагадує AW139, але є більшим і важчим. Найпомітнішою зовнішньою відмінністю є чотири вікна вантажної кабіни з кожного борту фюзеляжу (AW139 має по три). Конструкцію від самого початку проєктували відповідно до військових вимог щодо міцності, живучості та виживання на полі бою. Вертоліт має високу стійкість до зіткнень із птахами, жорстких посадок і влучань куль великокаліберної стрілецької зброї. На ньому застосовано дві незалежні електричні та дві незалежні гідравлічні системи, прокладені на значній відстані одна від одної, щоб виключити ризик критичної відмови внаслідок одного влучання. Паливні баки захищені самогерметизувальним покриттям і стійкі до руйнування під час удару об землю. Відсіки двигунів захищені від розльоту уламків у разі їх руйнування (розриву компресора або турбіни). Кабіна екіпажу й десантно-транспортний відсік можуть оснащуватися легким бронезахистом. Підвищенню живучості на полі бою також сприяють низькі радіолокаційна, теплова, електромагнітна та акустична помітність.

Трипідпірне шасі, що прибирається у польоті, забезпечує достатній кліренс для посадки на нерівній місцевості, а також швидке й зручне завантаження та висадку людей і вантажів. Конструкція шасі поглинає енергію удару при вертикальній швидкості зниження до 12,8 м/с (цивільні норми передбачають лише 2,4 м/с). Передбачена можливість встановлення з боків нижньої частини фюзеляжу надувних аварійних поплавків, які дозволяють утримувати вертоліт на поверхні води після вимушеного приводнення (за хвилювання моря до 6 балів).

Конструктори заклали можливість застосування альтернативних силових установок: американських двигунів GE Aerospace CT7-2E1 максимальною злітною потужністю по 1479 кВт (1983 к. с.) і тривалою потужністю по 1395 кВт (1870 к. с.), або ж французьких Safran Aneto-1K із максимальною злітною потужністю по 1827 кВт (2450 к. с.) та тривалою потужністю по 1715 кВт (2300 к. с.). Завдяки більшій потужності вони особливо під час експлуатації на великій висоті в спекотному кліматі. Водночас вони важчі та мають більшу витрату пального, ніж CT7-2E1. Наразі усі замовники AW149 обрали саме американські двигуни. Запуск двигунів і живлення бортової електромережі на стоянці забезпечує допоміжна силова виробництва Safran потужністю 60 кВт.

Двигуни через трансмісію приводять у дію п’ятилопатевий несучий гвинт діаметром 14,60 м і чотирилопатевий рульовий гвинт діаметром 2,90 м. Навіть після пробиття лопаті несучого гвинта кулею калібру 12,7 мм вертоліт здатний безпечно продовжувати політ протягом приблизно 90 хвилин. Усі редуктори – головний, проміжний і хвостовий – можуть працювати без змащування протягом 50 хвилин при максимальній тривалій потужності двигунів. Це забезпечує можливість прольоту приблизно 185 км, що в бойових умовах може означати повернення з ворожої території до своїх або союзних військ. На вихлопних патрубках двигунів може встановлюватися система охолодження вихлопних газів, розроблена американською компанією Davis Engineering. Вона істотно знижує теплову помітність вертольота, ускладнюючи його виявлення та ураження ракетами з інфрачервоним наведенням.

AW149 оснащений сучасною інтегрованою цифровою авіонікою (glass cockpit) відкритої архітектури. Уся пілотажна, , тактична та експлуатаційна інформація відображається на чотирьох кольорових рідкокристалічних дисплеях розміром 203 × 254 мм. Екіпаж може використовувати окуляри нічного бачення. До складу комплексу авіоніки входять, зокрема, чотиривісний автопілот із розширеними функціями керування польотом, система керування польотом, навігаційна система, система покращеного огляду навколишнього простору, система державного розпізнавання «свій-чужий», система захищеного зв’язку та система контролю технічного стану вертольота. Важливим елементом обладнання є система самооборони DAS (Defensive Aids System), яка складається з датчиків опромінення радаром, лазером, датчиків наближення ракет, пристроїв для відстрілу теплових пасток та діпольних відбивачів, а також (опціонально) станції постановки завад у інфрачервоному діапазоні.

Вантажна кабіна має довжину 3,47 м, ширину 2,24 м, висоту 1,42 м та об’єм 11,2 м3. Ширина зсувних дверей становить 1,6 м. За кабіною знаходиться багажник об’ємом 2,4 м3. Вантажопідйомність гелікоптера сягає 3800 кг, а на зовнішній підвісці він може перевозити вантаж масою до 2800 кг. Конфігурація вантажної кабіни є гнучкою, і у максимальному варіанті в неї можна «запакувати» аж 16 солдатів у повному спорядженні. Залежно від потреб вантажну кабіну можна обладнати для евакуації поранених, пошуково-рятувальних робіт тощо.

AW149 може бути озброєний парою кулеметів калібру 7,62 або 12,7 мм у дверних установках. Додатково під час виконання завдань безпосередньої вогневої підтримки або ескорту транспортних гелікоптерів на зовнішніх вузлах можна підвісити різноманітне озброєння – контейнери з 20-мм гарматами або 12,7-мм кулеметами, пускові установки 70-мм некерованих ракет тощо.

Читайте також: Інтерв’ю з Bell Textron: Ставка на майбутнє в Україні

 AW149 в строю

Замовлення на новий гелікоптер спочатку крапали буквально по краплині, зараз вони перетворились на потічок, але ще не на повноводну річку. Прошу пробачення за цю алегорію – вона мимоволі народилась, коли розбирався з історією проникнення AW149 на світові ринки озброєнь.

Першим наважився придбати нові машин Таїланд. У серпні 2016 р. він замовив дев’ять AW149 – п’ять для армії і чотири для поліції. Усі гелікоптери були передані замовнику вже у 2017 р. На наступне замовлення довелось чекати три роки – у 2019 р. AW149 придбав Єгипет. Повітряні сили цієї країни отримали 25 гелікоптерів цього типу – 16 у транспортному варіанті та дев’ять у пошуково-рятувальному. Ці машини надійшли на озброєння 545-го крила, завданням якого є взаємодія з ВМС Єгипту. Крім берегових аеродромів, вони іноді діють з палуб двох десантних кораблів класу Mistral.

Дуже важливим для розвитку програми AW149 став польський контракт, укладений 1 липня 2022 р. Він став першим замовленням для однієї з країн НАТО – і наразі найбільшим кількісно. Польща придбала 32 гелікоптери (з терміном постачання 2023-2029 рр.) для 25-ї бригади повітряної кавалерії – аеромобільного з’єднання. AW149 замінять застарілі Мі-8 та W-3, причому будуть застосовуватись не тільки як транспортні, але й для вогневої підтримки – для них замовили 800 протитанкових ракет AGM-114R2 Hellfire II. Відповідно до умов контракту перші десять гелікоптерів у 2023-2025 рр. надійшли з Італії. Решту ж будуть змонтовані в Польщі. Перший AW149 польського виробництва передали армійській авіації у листопаді 2025 р.

У січні 2024 р. чотири AW149 замовила Північна Македонія, а в листопаді того ж року 28 машин (12 для повітряних сил і 16 для інших урядових служб) замовила Малайзія. В останньому випадку йдеться не про купівлю, а про лізинг на 15 років. «Найсвіжіше» за часом замовлення надійшло з Великої Британії – в березні 2026 р. вона ухвалила рішення придбати 23 AW149 для заміни застарілих гелікоптерів чотирьох типів. А в липні 2026 р. з’явились повідомлення про заплановане придбання неназваної кількості AW149 для ВМС Індонезії.

Таким чином, різними країнами упродовж десяти років законтрактовано 121 гелікоптер AW149. Негусто на тлі замовлень на сотні «Блек Хоків». А власне з цим гелікоптером конкурує італійська машина – вони належать до одного класу, навіть двигуни в них однакові. В прямому конкурентному зіткненні на самому початку своєї кар’єри AW149 зазнав серйозної поразки в Туреччині, яка обрала в тендері на 109 гелікоптерів один з варіантів «Блек Хока» – S-70i. А ось у Польщі ситуація була іншою – попри наявність власної виробничої лінії зі складання S-70i і придбання кількох таких машин для поліції та сил спеціальних операцій, там все ж обрали італійський гелікоптер. «Блек Хок» був серед переможених і в британському тендері.

Спробуємо розглянути AW149 як потенційну кандидатуру для Збройних Сил України. Серед позитивних його рис – новітня конструкція, оптимальні розміри, багатофункційність. Але негативні, на мою думку, переважають: AW149 досі не перевірений в реальних бойових умовах і зовсім не представлений на ринку вживаних гелікоптерів. За обома цими параметрами італійська машина програє «Блек Хоку». Для нашої авіації варто купувати гелікоптери, перевірені в бою, і доступні просто зараз, а не за кілька років.

Читайте також: Зброя української перемоги: Багатоцільовий вертоліт UH-60 / S-70A Black Hawk