AI має право красти – і уряд США це підтримує

Адміністрація Дональда Трампа втрутилася у гучну суперечку між The New York Times та OpenAI, яка стосується використання авторських матеріалів для навчання систем AI.

Є така стара юридична забавка: якщо злочин достатньо масштабний і достатньо технологічний, він раптом перестає бути злочином, а стає «інновацією». Саме цю метаморфозу цими днями спостерігає американська судова система – і, судячи з усього, адміністрація Дональда Трампа готова їй у цьому активно допомагати.

Трамп стає на бік OpenAI у війні з NYT?

Уряд США фактично виступив проти підходу, за якого компанії, що розробляють ШІ, можуть бути змушені ліцензувати практично всі матеріали, використані для навчання їхніх моделей. На думку американської адміністрації, такі вимоги здатні створити додаткові бар’єри для розробників, обмежити конкуренцію на ринку та зрештою сповільнити розвиток технологій штучного інтелекту.

Суперечка має значно ширший контекст, ніж звичайний конфлікт між медіа та технологічною компанією. Йдеться про принципове питання: де проходить межа між захистом авторського права та можливістю навчати ШІ на величезних масивах уже опублікованої інформації?

The New York Times та інші правовласники наполягають, що використання їхнього контенту без відповідної ліцензії може завдавати економічної шкоди та фактично перетворювати чужу інтелектуальну власність на безкоштовний ресурс для комерційних ШІ-систем. Натомість технологічні компанії стверджують, що надмірно жорсткі правила ліцензування можуть суттєво підвищити вартість розробки моделей і поставити американські компанії у менш вигідне становище порівняно з конкурентами з інших країн.

Таким чином, адміністрація Трампа фактично опинилася в центрі однієї з ключових дискусій навколо майбутнього штучного інтелекту: як одночасно захистити права авторів, зберегти конкуренцію та не загальмувати технологічний розвиток США.

Також цікаво: Машини починають домовлятися між собою: Що насправді означає інцидент з автономними ШІ-агентами OpenAI

Суперечка, яка переросла в державну позицію

Історія почалася ще в грудні 2023 року, коли The New York Times подала позов проти Microsoft та OpenAI. Претензія була доволі прямолінійною: видання звинуватило обидві компанії у використанні мільйонів своїх матеріалів – статей, оглядів, аналітики – для тренування мовних моделей без жодного дозволу і, звісно, без жодної копійки роялті. Times вимагала не просто компенсації, а й заборони на подальше використання своїх текстів, включно зі знищенням моделей і навчальних наборів даних, які цей контент у собі містять. Вимога, варто визнати, доволі радикальна. Це фактично про демонтаж частини інфраструктури, на якій побудовано сучасний генеративний ШІ.

Майже два роки справа тихо рухалася судовими коридорами, як і десятки подібних позовів проти інших компаній. І ось 1 вересня Міністерство юстиції США вирішило, що мовчати далі непристойно, і подало до федерального суду Південного округу Нью-Йорка так звану “Заяву про зацікавленість”. Це документ, яким структура, формально не є стороною процесу, пояснює суду, чому та чи інша позиція є правильною. У цьому випадку правильною, на думку Мін’юсту, виявилася позиція OpenAI.

Також цікаво: Astra від OpenAI: Коли алгоритм заходить туди, куди математики йшли десятиліттями

“Дуже трансформаційний” процес

Аргументація адміністрації побудована на доктрині добросовісного використання (fair use), яка в американському праві дозволяє за певних умов використовувати чужі захищені матеріали без згоди правовласника. Якщо це, скажімо, робиться в освітніх, дослідницьких чи трансформаційних цілях. Заступник генерального прокурора Стенлі Вудворд-молодший та помічник генерального прокурора Бретт Шумат наполягають: тренування моделі – це саме такий трансформаційний процес. Модель нібито не “перевидає” статті, а лише вивчає мовні зв’язки, щоб потім генерувати власні відповіді.

Формулювання красиве, майже поетичне. Щоправда, воно чомусь обходить стороною той факт, що для того, щоб «вивчити мовні зв’язки», спершу треба скопіювати ці статті цілком – а вже потім, як стверджує сам Мін’юст, використати їх «як навчальний матеріал». Тобто копіювання відбувається, просто в документі пропонується не називати це копіюванням, а вважати технічним етапом на шляху до чогось більшого й важливішого.

Окремо адміністрація підкреслює: якщо модель раптом видасть користувачу фрагмент захищеного тексту дослівно – це, мовляв, уже інша історія, окрема правова проблема, яку варто розглядати окремо від питання про законність самого навчання. Зручний поділ: тренування – це не порушення, а те, що на виході модель іноді ретранслює вкрадене майже слово в слово, – просто прикра деталь, яку можна розбирати потім, і бажано не тут.

Аргумент про конкурентоспроможність

Головний козир Міністерства юстиції – не так юридичний, як економічний і геополітичний. Логіка проста: якщо суд визнає тренування LLM на захищених матеріалах порушенням авторського права, компаніям доведеться ліцензувати весь масив даних, на якому вони вчать свої моделі. А це, за версією адміністрації, коштуватиме настільки дорого, що дозволити собі таку розкіш зможуть лише найбільші гравці – тоді як менші стартапи та незалежні розробники залишаться за бортом технологічної гонки. Тож, виходить, обмеження, покликане захистити авторів, насправді зашкодить конкуренції та вповільнить розвиток американського ШІ порівняно з іноземними – читай китайськими – конкурентами.

Аргумент не позбавлений логіки в чистому вигляді. Проблема лише в тому, що він однаково добре працює для виправдання будь-якого масового привласнення чужої власності: адже дотримання прав власників завжди дорожче, ніж їх ігнорування, а конкуренти завжди десь поруч і завжди готові скористатися вашою нерішучістю. За такою логікою можна виправдати що завгодно – питання лише в тому, наскільки гучно про це заявити і наскільки впливового союзника знайти.

Також цікаво: Як захистити дитину в Інтернеті: Гайд для батьків

Хто виграє від “трансформації”

Мін’юст також наполягає, що саме тренування моделі не робить скопійований матеріал «загальнодоступним» – тексти нібито просто проходять через модель як сировина, не замінюючи оригінал на ринку. Це твердження виглядає особливо іронічно з огляду на те, скільки користувачів сьогодні звертаються до чат-ботів замість того, щоб відкрити сайт видання, – але формально, звісно, «оригінал» від цього нікуди не зникає, він просто стає дедалі менш потрібним.

У фінальній частині документа адміністрація прямо закликає суд відхилити саму ідею, що навчання LLM на захищених текстах автоматично є порушенням авторського права, назвавши альтернативний підхід – той, що вимагав би ліцензії ще до початку навчання, – «проблематичним» та юридично неспроможним.

Що це означає насправді

Позиція американського уряду в цій справі – це не просто юридична деталь одного судового процесу. Це сигнал усій індустрії: держава готова стати на бік технологічних компаній навіть тоді, коли мова йде про масштабне використання чужої інтелектуальної власності, якщо це використання можна назвати інновацією та прив’язати до національної конкурентоспроможності. Справа NYT проти OpenAI має всі шанси стати прецедентом, який визначить правила гри для десятків подібних позовів, що вже накопичилися в американських судах.

А видавцям, чиї архіви стали кормовою базою для мільярдних оцінок технологічних компаній, залишається хіба що втішатися формулюванням «дуже трансформаційний процес» – красивим словосполученням, яке, щоправда, не компенсує втрачених рекламних показів і читачів, які тепер отримують перекази новин від чат-бота, а не з першоджерела.

Також цікаво: Літаючий радар нової генерації: Все про GlobalEye