Чемпіонат світу з футболу 2022 року в Катарі вже розпочався, але йому передували деякі цікаві події, про які ми й розкажемо в цій статті.
Шахрайство, порушення прав людини та кров на купюрах. Чемпіонат світу відбувся попри численні суперечки та скандали. Інакше й бути не могло – цьогорічний чемпіонат світу був проданий багато років тому.
Вчора о 18.00 на стадіоні “Аль-Байт” відбувся перший матч Чемпіонату світу-2022 з футболу в Катарі, в якому господарі зустрілися з командою Еквадору, поклавши початок одній з найбільш суперечливих спортивних подій в історії. Цього року на найбільшому футбольному святі ви не відчуєте справжніх футбольних емоцій. Вони не можуть пробитися крізь сморід корупції, скандалів і порушень прав людини. Кажуть, що риба гниє з голови, і в цьому проблема, тому що главою футболу є ФІФА – міжнародна федерація чітерів.
Читайте також: Зброя української перемоги: Iris-T SLM – сучасна ППО з Німеччини
П’ять десятиліть корупції
Мені довелося б написати книгу, щоб розповісти вам усі подробиці корупції на найвищому рівні, яка призвела до проведення в Катарі чемпіонату світу з футболу. Тому я спробую зосередитися на найважливіших віхах, які дозволили маленькій країні без інфраструктури та футбольної культури переконати керівництво ФІФА віддати їй проведення чемпіонату світу.
Корупція у ФІФА — це явище, яке триває вже понад 48 років, початок якого у великому масштабі можна простежити до Жоау Авеланжа. Бразилець зайняв пост президента у 1974 році і швидко поєднав футбол з політикою. Він побудував свою діяльність на підтримці проектів розвитку молоді та інвестиціях у футбольну інфраструктуру в країнах третього світу. Проблема в тому, що реалізувати їх без грошей було важко. ФІФА потрібен був бізнес-фахівець, який би міг залучати кошти для розвитку глобального бізнесу.
Допомога прийшла в особі харизматичного економіста Йозефа Блаттера. Швейцарець швидко налагодив співпрацю з Adidas і Coca Cola, заробивши великі гроші для федерації завдяки ексклюзивним рекламним контрактам. У колоді Блаттера була карта, кинувши на стіл яку, можна вигравати в кожній грі – Чемпіонат світу з футболу.
Читайте також: Зброя української перемоги: ЗРК NASAMS, що захищає Вашингтон
Брудні гроші
Незалежно від того, любите ви цю гру чи ні, було б невірно відмовляти футболу в званні глобального явища. 1970-80-ті роки були періодом багатьох динамічних соціальних і культурних змін. З іншого боку, на шкіряному м’ячі можна було виграти багато, починаючи від іміджу на міжнародній арені і закінчуючи великими грошима. ФІФА мала неабиякий апетит до швидкого збагачення, тому їй довелося об’єднатися з великими хлопцями.
У 1976 році в Аргентині прийшли до влади фашисти на чолі з Хорхе Віделою. Диктатура в країні призвела до економічної трагедії, а всі прояви невдоволення придушувалися військовими формуваннями. Світ дивився на Аргентину скоса, тому Віделі потрібно було якось поліпшити свій імідж. Уклавши угоду з диктатором і дозволивши провести там Чемпіонат світу 1978 року, Авеланж показав, що Чемпіонат світу став товаром, і що ФІФА відкрита для ведення бізнесу навіть з будь-яким покидьком.
Читайте також: Зброя української перемоги: ПТРК Стугна-П – танкам орків буде непереливки
Боротьба за голоси
Країни-учасниці об’єднуються у федерації:
АФК – Азія
CAF – Африка
КОНМЕБОЛ – Південна Америка
КОНКАКАФ – Північна, Центральна Америка і Карибський басейн
OFC – Океанія
УЄФА – Європа
Кожна країна має один голос, що важливо при обранні нового президента федерації. Південноамериканська КОНМЕБОЛ, до якої входять такі футбольні гранди, як Аргентина та Бразилія, має лише 10 голосів. У КОНКАКАФ, федерації Північної та Центральної Америки та цілої групи острівних держав Карибського басейну, таких голосів більше 30. Блаттер і Авеланж були великими бізнесменами і швидко зрозуміли, що їх статки та перебування на посадах залежать від залучення голосів економічно бідних держав. Як? Пропонувати грошові вливання для розвитку програм підтримки місцевої футбольної інфраструктури.
Коли у 2001 році компанія ISL, пов’язана із засновником Adidas, розвалилася, бізнес-ідилія почала руйнуватися, а ФІФА втратила велику частину фінансування. Після великого корупційного скандалу, пов’язаному з ISL, Жоао Авеланж пішов у відставку, а місце генерального секретаря отримав Йозеф Блаттер. Швейцарець спіймав Авеланжа на тому, що він брав гроші за ексклюзивні маркетингові права від ISL, тому Авеланжу нічого не залишалося, як піти у відставку та рекомендувати на своє місце кандидатуру Блаттера, щоб уникнути наслідків.
Читайте також: Все про безпілотники General Atomics MQ-9 Reaper
Торгівля голосами – найкращий бізнес у ФІФА
Третя ключова фігура в цій історії – Джек Уорнер. Надзвичайно цинічний політик з Тринідаду і Тобаго зайняв пост президента КОНКАКАФ у 1990 році, об’єднавши багато країн Карибського басейну під ідеєю організації чемпіонатів світу в цьому регіоні. Його дії підтримав секретар Північноамериканської футбольної асоціації – Чак Блейзер. Ці функціонери разом з Блаттером утворили тісне коло, а їх співпраця була спрямована на головну мету – витягти з футболу якомога більше грошей. Саме завдяки їхнім спільним діям вдалося підняти Блаттера на п’єдестал і відкрити шлях до неконтрольованої корупції.
Після того, як ISL перестав бути необмеженим джерелом грошей, ФІФА довелося шукати новий спосіб фінансування. Наприкінці 1990-х років футбол уже перетворився на добре розвинений бізнес. Кожна країна-учасниця хотіла взяти на себе організацію Чемпіонату світу, оскільки це означало величезні надходження грошей, рекламні контракти, стимулювання туризму, розширення інфраструктури та, перш за все, виплати керівництву.
Рішення про місце проведення наступного чемпіонату світу приймає виконавчий комітет ФІФА, що складається з 24 представників асоціацій-членів. За зачиненими дверима кілька разів на рік відбуваються зустрічі, на яких група найвпливовіших функціонерів футбольного світу веде ділові переговори, які формують футбол таким, яким ми його знаємо сьогодні.
У 2004 році було прийнято рішення про проведення чемпіонату світу з футболу в ПАР. А чотири роки потому Джеку Уорнеру, тодішньому віце-президенту ФІФА, було передано 10 мільйонів доларів нібито для підтримки африканської діаспори в Тринідаді і Тобаго. Переказ був зроблений через ФІФА прямо з південноафриканського рахунку, при цьому 10% отримав Чак Блейзер. Звичайно, нащадкам африканських рабів на Карибах не дісталося нічого – дев’ять мільйонів, що опинилися в руках Уорнера, розчинилися у повітрі.
Читайте також: Тихі вбивці сучасної війни: Найнебезпечніші військові БПЛА
Кубок світу включно
ФІФА вирішила піти ще далі при організації наступних Чемпіонатів світу. У 2009 році було оголошено, що комітет голосуватиме за вибір не однієї, а відразу двох країн для надання прав на проведення Чемпіонатів світу 2018 і 2022 років. Продати дві події за один раз – подвійна можливість заробити.
Зіткнулися дві пари фаворитів: Англія і росія та США і Катар. Англія була переконана, що як країна, яка вважається родоначальником сучасного футболу, вона гарантовано переможе. Сучасні стадіони, маркетинговий потенціал і, насамперед, футбольна культура робили голосування для англійців формальністю. Натомість у росії було дороге транспортне сполучення та архаїчна інфраструктура, але представники ФІФА мали близькі стосунки з… Владіміром Путіним.
Так само було і з конкуренцією у другому кошику. У США, які хоч і не славляться футболом, було все, щоб провести фантастичний чемпіонат. У Катарі футбол тоді тільки зароджувався, і відсутність стадіонів, готелів і справжньої команди відкидало арабську державу з самого початку. Дуже високі температури також були величезним викликом, унеможливлюючи проведення турніру на високому рівні.
Однак в обох випадках очевидне виявилося хибним. Росія та Катар пройшли шлях від аутсайдерів до проведення найбільшої події у світі футболу.
Читайте також: Зброя української перемоги: Військові високо оцінили ПЗРК Piorun
Чемпіонат продано
Стало очевидно, що про чесне голосування в цій ситуації не може бути й мови. У міжнародних ЗМІ почався розголос справи про потенційну корупцію, а журналісти засипали Блаттера незручними питаннями. Чоловік пояснив, що це етап відкриття сфер, які досі були недоступні у футбольному світі. У своїх слащавих промовах він клявся, що справа не має нічого спільного з політикою, і що ФІФА ніколи не брала грошей з організаторів Чемпіонату світу.
Ось тут ми підходимо до останнього антигероя історії – Мохамеда Бін Хаммана, президента Азійської футбольної конфедерації катарського походження. Він був замішаний у численних корупційних скандалах, пов’язаних з підкупом голосів, а також відігравав ключову роль у просуванні Катару як господаря Чемпіонату світу 2022 року. Бін Хаммана пов’язують з підкупом представників Нігерії, Камеруну та Кот-д’Івуару, кожен з яких отримав по 1,5 мільйона доларів за голосування на користь Катару.
Для Катару організація чемпіонату була державним проектом. Йшлося не лише про можливості проявити себе на міжнародній арені та підняти імідж країни, а й про те, щоб втерти носа Об’єднаним Арабським Еміратам, у тіні яких протягом багатьох років перебуває Катар. Представники катарської делегації їздили по різних країнах-членах і просто робили свою справу на основі купівлі голосів.
Член Кіпрської футбольної асоціації Маріос Лефкарітіс “продав” свій голос Катару за €32 млн. За дев’ять днів до голосування колишній президент УЄФА Мішель Платіні зустрівся з тодішнім прем’єр-міністром Франції Ніколя Саркозі на вечері, організованій з нагоди прибуття делегації Катару. На урочистому заході пани обговорювали «корисні для країни справи». Невдовзі після цього катарський фонд нерухомості купив легендарний французький «Парі Сен-Жермен», а національні телевізійні станції придбали права на трансляцію матчів Ліги 1. У такий “чистий і витончений” спосіб Катар купив собі один з найогидніших чемпіонатів світу з футболу в світі.
Побудова всієї інфраструктури з нуля вимагала від Катару величезної роботи. Для будівництва стадіонів найняли дешевих підрядників з бідних країн Азії. Є підозри, що кілька тисяч робітників з Непалу загинули під час роботи у важких і небезпечних умовах, а повний масштаб трагедії невідомий, оскільки Катар приховує всі факти і відкидає звинувачення.
Суперечки викликають і суворі та складні для Заходу вимоги щодо участі в турнірі. Заборона алкоголю, дискримінація гомосексуалістів, відсутність приміщень для вболівальників і зневага до прав жінок – лише верхівка айсберга. Влада Катару навіть вимагає від туристів обов’язкове встановлення мобільного застосунку, який, за словами експертів, здатний витягувати та змінювати дані власника смартфона.
На жаль, незважаючи на міжнародний бойкот, ФІФА залишається глухою і сліпою. Федерація не може навіть пальцем поворухнути, тому що обидві сторони уклали угоду багато років тому, і Чемпіонат світу в Катарі був завалений грошима. Світ дивиться на корумпований турнір і ще більш корумповану футбольну організацію з огидою, і я повинен визнати, що вперше – незважаючи на мою значну прихильність до футболу – я не маю бажання стежити за іграми. До того ж, цей чемпіонат світу з футболу відбувається на фоні українсько-російської війни, в якій, ми віримо, Україна обов’язково переможе.
Якщо ви хочете дізнатися більш детально про корупцію у ФІФА, я пропоную вам (це не реклама!) переглянути документальний фільм «Викриття ФІФА» від Netflix, оскільки цей текст базується на ньому. Але майте на увазі, що після перегляду фильму ви більше ніколи не зможете дивитися на футбол так само, як раніше.
Читайте також:
- “Нептуни” влучили у крейсер “Москва”: Все про ці протикорабельні крилаті ракети
- Порівняння F-15 Eagle та F-16 Fighting Falcon: Плюси і мінуси винищувачів
Якщо ви хочете допомогти Україні боротися з російськими окупантами, найкращий спосіб зробити це – пожертвувати кошти Збройним Силам України через Savelife або через офіційну сторінку НБУ.
З дитинства проти ФІФА, пдрси.
Цей ЧС навіть не дивлюсь.