Космічний телескоп NASA Джеймса Вебба був запущений із десятирічним запізненням та перевищенням бюджету на $10 млрд, але нарешті це сталося. Тепер, коли телескоп знаходиться в космосі, що чекає на астрофізику за межами земної поверхні? Ось 5 майбутніх місій, про які варто замислитись.
Nancy Grace Roman Telescope
Цей телескоп, названий на честь Ненсі Ґрейс Роман, першого головного астронома NASA, спочатку називався Широкопільним інфрачервоним космічним телескопом (Wide-Field Infrared Space Telescope), або WFIRST. Його основна мета – картування великих ділянок Всесвіту для вивчення темної енергії.
Телескоп, запуск якого очікується у 2027 році, досліджуватиме мільйони галактик, створюючи карту нашої космологічної околиці. Астрономи сподіваються використовувати розподіл галактик для вивчення еволюції темної енергії. Як бонус прилад також використовуватиме гравітаційне мікролінзування – крихітні зміни у фоновому світлі зірок – для виявлення потенційно мільйонів екзопланет.
LUVOIR
Космічний телескоп Джеймс Вебб – це як удосконалена версія космічного телескопа Габбла. Він настільки великий, що навіть не поміщається в обтічник однієї ракети без складного складання дзеркальних сегментів, що нагадує орігамі. Large Ultraviolet/Optical/Infrared Surveyor (LUVOIR) ще більше, діаметр його дзеркала становить понад 15 м. Астрономи сподіваються, що цей телескоп загального призначення зможе вирішити цілу низку астрономічних наукових завдань, таких як спостереження хмарних вершин Юпітера з роздільною здатністю 25 км та пошук біосигнатур в атмосферах інших планет.
LUVOIR знаходиться лише на стадії проєктування та конкурує з іншими обсерваторіями за пріоритетне фінансування. Але якщо проєкт буде реалізовано, мега-космічний телескоп буде запущений у 2030 роках.
HabEx
Пошук придатних для життя планет – досить актуальна тема в астрономії. Відкриття Землі 2.0 стало б золотою жилою, допомогло б нам зрозуміти, наскільки поширене життя у Всесвіті, і, можливо, навіть стало б провісником відкриття, що ми не самотні. Для цього астрономи шукають близькі копії Землі – планети з масою та складом, схожими з нашим рідним світом, що обертаються навколо сонцеподібних зірок на відстані, достатній для існування рідкої води. Але знайти планету – це лише початок, нам потрібно вивчити її атмосферу у пошуках біосигнатур – хімічних побічних продуктів життя. Наприклад, велика кількість кисню може свідчити про те, що на планеті йде активний фотосинтез, а велика кількість метану може показати нам, що там є бактерієподібні організми.
Місія Habitable Exoplanet Imaging Mission (HabEx) сподівається зробити саме це. Попри те, що її фінансування також перебуває на стадії конкуренції, прихильники проєкту сподіваються запустити HabEx у 2035 році. Що робить HabEx блискучим, так це його зіркова тінь – масивний літаючий диск, який блокуватиме світло окремих зірок, дозволяючи телескопу отримувати прямі зображення екзопланет.
LISA
Космічна лазерна інтерферометрична антена (LISA) – це космічна гравітаційно-хвильова обсерваторія. Очолювана Європейським космічним агентством, вона буде націлена на джерела гравітаційних хвиль, які не можуть бути виявлені наземними детекторами, наприклад, надмасивні чорні діри, що стикаються, і злиття компактних об’єктів у нашій галактиці. LISA складатиметься з трьох супутників, які обертатимуться навколо Сонця з відривом близько 2,5 млн км друг від друга.
Постійно перекидаючи лазери між собою, супутники зможуть виміряти будь-які незначні зміни відстані між ними, особливо якщо до них йдуть гравітаційні хвилі. Запуск обсерваторії заплановано на 2034 рік.
DARE
Був час до появи зірок. Перші кілька сотень мільйонів років після Великого вибуху було названо «темними століттями». Ця епоха не спостерігалася жодним телескопом… бо було темно. Але крізь цю темряву пливли нитки нейтрального водню. Нейтральний водень випромінює дуже специфічне світло з довжиною хвилі точно 21 см. Це випромінювання пропливло через Всесвіт за всі ці еони і сьогодні, через 13 млрд років, змінило довжину хвилі на 2 м. Це радіодіапазон, що означає, що будь-які спроби виявити цей вид випромінювання придушуються нашим земним радіодіапазоном. Ось тут і приходить на допомогу проєкт Dark Ages Radio Explorer (DARE).
На цю мить DARE знаходиться на стадії проєктування і прихильники проєкту сподіваються запустити його в найближчі кілька років. Це відносно проста обсерваторія, по суті, автомобільна антена в космосі, але її місцезнаходження буде унікальним: вона обертатиметься навколо Місяця. Далека сторона Місяця – єдине відоме місце у внутрішній частині Сонячної системи, де немає радіоперешкод, створюваних людиною. Це найтихіше місце поблизу, і найкраще місце для полювання за космічними «темними століттями».
Читайте також:
Дякую! Було дуже цікаво (особливо про DARE) :)