Після багатьох років, впродовж котрих людство керувало мобільними пристроями легкими дотиками подушечок пальців, повертається мода на використання стилуса. Все більше ноутбуків та планшетів підтримують відповідні технології. Для цього тренду навіть придумали нову назву – pen computing.
Я став гарячим прихильником pen computing одразу після того, як при відкритті карткового рахунку у Приватбанку мене попросили зобразити свій підпис на екрані iPad з допомогою пальця. Результат десятихвилинних вправ так і залишився мало схожим на мій справжній підпис, операціоніста це влаштувало, а перфекціоніста, тобто мене – ні. В той момент я вирішив, що мій наступний комп’ютер буде зі стилусом. Схоже, так думаю не лише я – щораз більше нових моделей комп’ютерів одержують підтримку цифрового пера.
Оскільки виробники часто люблять пропонувати стилус окремо від ноутбука чи планшета за окрему плату (аякже, чому б не заробити ще трохи?), мимоволі доводитися цікавитися, яке перо зможе працювати з вашим комп’ютером, що з чим сумісне і чи можна придбати замість дорогого фірмового стилуса більш доступний аналог. Адже варіантів, якщо придивитися, вдосталь.
Тому почнемо невеличку подорож у світ технологій стилусів і сенсорних екранів, адже вони взаємопов’язані.
Теж цікаво:
Ця технологія застосовувалася на більшості ранніх мобільних пристроїв з сенсорними екранами у кінці 90-х і першій половині 2000-х. Резистивна чутлива панель – це бутерброд з двох прозорих шарів, кожен з яких містить сітку провідників, розділених шаром ізолятора, теж прозорого. Щоб сенсор спрацював, слід притиснути його поверхню так, щоб зовнішній провідний шар торкнувся внутрішнього, тоді в точці натискання стається електричний контакт і починає текти струм. Контролер панелі визначає, через які елементи сітки він потік і таким чином, у якому місці користувач торкнувся екрана.
Оскільки головним фактором спрацювання резистивного сенсора є саме протискування його в потрібній точці, це зручно робити гострим предметом – не пальцем, як зараз, а нігтем, олівцем, сірником, чи, правильно, стилусом. Технічно, такий стилус – це звичайнісінька зубочистка, коштує він копійки, може бути яким завгодно малим. Тому стилуси завжди йдуть в комплекті з девайсами і переважно ховаються в корпусі.
Використовувалася ця технологія на всіх кишенькових комп’ютерах та перших смартфонах з ОС Windows Mobile – HP, Compaq, Dell, Samsung, HTC, “комунікаторах” Ericsson (пізніше Sony Ericsson), смартфонах Nokia на Symbian OS – наприклад, популярній Nokia 5800.
Розпізнати резистивний сенсорний екран нескладно – він м’який на дотик. Важливе уточнення: це не стосується гнучких екранів у пристроях Samsung. Motorola, Huawei чи Lenovo, хоч вони теж м’які, але сенсор там все ж ємнісний. Стилус для резистивного екрана підійде до будь-якого іншого резистивного екрана, але більш ні до чого.
Також цікаво:
У часи розквіту резистивних сенсорів була така компанія Neonode, що носилася з технологією сенсорного екрана, котрий працював зовсім по-іншому. По одну сторону дисплея розташовувалася лінійка мініатюрних інфрачервоних світлодіодів, а з протилежного боку – матриця таких самих маленьких фотодетекторів, і так по довгу і коротку сторони екрана. Якщо щось торкається екрана, невидимі промені, поздовжній і поперечний, у цьому місці перериваються, це фіксують відповідні фотодетектори, визначаючи координати місця торкання.
Зрештою у Neonode нічого не вийшло, однак технологія зрідка зустрічалася в деяких інших пристроях, зокрема у “професійній” електронній книзі PocketBook 912 Pro.
Головна перевага такого сенсора в тому, що на нього не треба тиснути, достатньо просто торкатися – саме так ми працюємо з сучасними екранами смартфонів. Недолік – обов’язковий поріжок по краях екрана, під яким ховаються лазери і фотодетектори. Стилус для інфрачервоного екрана – така сама зубочистка, як для резистивного, фактично йому треба лише затуляти світло лазера, тому можна використовувати і “резистивний” лиш би не був надто тонким. Це якщо вам трапиться до рук така екзотика.
Читайте також:
Вихід першого Apple iPhone перевернув світ мобільних телефонів в тому числі і завдяки тому, що поміняв спосіб використання сенсорного екрана. Якщо на резистивний сенсор слід було натужно тиснути, бажано чимось твердим і гострим (через що за півроку-рік його роздирали мало не до дірок), то до екрана iPhone достатньо було легко торкатися подушечками пальців. Все це завдяки іншій – ємнісній – технології чутливого екрана.
Ємнісний сенсор являє собою матрицю прозорих електродів, до яких прикладається невелика напруга. Якщо до них піднести предмет з відносно великою електричною ємністю, у місці піднесення починає протікати маленький струм, який і реєструється контролером, котрий за координатами відповідних електродів визначає точку дотику. Таким предметом може бути людське тіло, тому екран спрацьовує, якщо піднести до нього палець. Безпосереднього натискання така технологія не потребує, тому, по-перше, весь екран можна закрити твердим склом, щоб захистити його від подряпин, а по-друге, можна керувати пристроєм дуже легкими дотиками, що власне і сподобалося людям.
Ємнісний сенсор не реагує на дотик непровідними (деревом, тканиною та ін.), чи навпаки, провідними предметами (металевими голками, стрижнями). Втім, речі, від яких екран працює так само, як від пальця, підібрати таки можна. Найпоширеніша з них – це пухирець із струмопровідної гуми, котрий не складно прилаштувати на паличці і отримати таким чином “ємнісний стилус”, котрий зараз можна знайти на кожному кроці за ціною в кілька баксів.
Були ще варіанти у вигляді пензля (пучок із струмопровідних волокон), або пристосування що нагадує мініатюрну гумову присоску.
Перевага пасивного (так називається тому, що не потребує власного електроживлення) ємнісного стилуса полягає в тому, що він вкрай дешевий і абсолютно універсальний – будь-який копійчаний аксесуар підійде до будь-якого смартфона, планшета чи ноутбука з ємнісним чутливим екраном (а це, вважай, всі сучасні пристрої). Суттєвих недоліків два. По-перше, важливим параметром ємнісного сенсора є площа плями контакту – колись вона доходила до 10 кв.мм, зараз, завдяки поширенню технологій високої роздільної здатності, значно менша, проте все одно завелика, щоб потрапити в маленьку точку чи тонку лінію. У пасивних ємнісних стилусів товсті м’які кінчики, котрі кумедно чвакають (тому що порожні всередині) при натисканні – саме за ними можна впізнати цю технологію. По-друге, гума погано ковзає по поверхні екрана, тому таким стилусом зручно тицяти, але неприємно писати чи малювати.
Теж цікаво:
Поки виробники мобільних пристроїв експериментували з резистивними, інфрачервоними та першими ємнісними екранами, у паралельному світі давно існувала і розвивалася технологія, котра давала художникам, дизайнерам і інженерам справжнє цифрове перо, з допомогою котрого було зручно малювати, креслити і писати, майже як реальним олівцем. Це індукційна технологія, відома також як технологія електромагнітного резонансу (EMR – Electro-Magnetic Resonance).
Індукційна сенсорна панель – це матриця зі струмопровідних елементів, через які пропускається слабкий змінний струм, котрий створює над панеллю електромагнітне поле. У стилусі, поблизу кінчика, схована мініатюрна дротяна котушка, у якій при потраплянні в електромагнітне поле екрана виробляється струм. Цей струм живить електронні компоненти всередині стилуса – мініатюрний передавач, за випромінюванням котрого сенсорна панель визначає координати пера, а також п’єзоелектричний датчик, з’єднаний із наконечником стилуса, котрий визначає силу натиску. Таким чином, ця технологія дозволяє зробити перо, з одного боку дуже точне, чутливе і з функцією визначення сили натиску, а з другого боку – таке, що не потребує зарядки, просте у виробництві і дешеве.
Особливість EMR-технології в тому, що сенсорна панель не реагує ні на що окрім власного стилуса. Також компоненти чутливої поверхні непрозорі, їх не можна розташувати поверх екрана. Тому, хоча на момент зльоту Windows Mobile, а потім і iPhone, графічні планшети, чи дигітайзери, для художників були відомі і популярні уже багато років, в мобільних пристроях таке рішення не застосовували.
Ситуація змінилася, коли компанія Wacom, лідер ринку графічних планшетів, винайшла спосіб сумістити ємнісну сенсорну панель для керування пристроєм з допомогою пальців, індукційну панель для роботи стилусом, і власне дисплей. Фактично, вона зібрала трьохшаровий “сендвіч”, у котрому нагорі знаходиться ємнісна панель зі своїм захисним склом, під нею – екран, а під екраном – індукційна панель.
Це рішення вона зразу ж застосувала у своїх професійних планшетах-дисплеях, на котрих можна малювати прямо поверх видимого зображення, і почала пропонувати його виробникам для планшетів, смартфонів і ноутбуків.
Також цікаво:
Так сталося, що першим виробником мобільних пристроїв, котрий почав застосовувати в себе рішення Wacom, стала Samsung. Можливо, причина успіху в тому, що на той момент лише екрани Samsung AMOLED були достатньо тонкими, щоб увесь “бутерброд” мав розумну товщину і не перетворював смартфон на цеглину. Як би там не було, перший Samsung Galaxy Note дебютував у 2011 році, і рішення виявилося настільки вдалим, що лінійка смартфонів, планшетів і ноутбуків Samsung з підтримкою S-Pen росте і розвивається донині. “Хімія” між Samsung і Wacom виявилася такою сильною, що у 2013 році корейська компанія придбала 5% частку акцій Wacom, і до сьогодні віддає перевагу технології S-Pen перед усіма іншими.
Перо S-Pen, завдяки перевагам індукційної технології, вийшло достатньо малим, щоб вміститися у гніздо в корпусі смартфонів Galaxy Note. Щодо стилусів для планшетів Galaxy Tab S, їх форма і розміри продиктовані скоріше ергономікою, виробник хотів, щоб стилус більше нагадував звичайну авторучку.
Починаючи з Galaxy Note 9, у Samsung додали можливість не лише писати стилусом по екрану, але й махати ним у повітрі, чи запускати з його допомогою окремі функції чи програми. Для цього довелося напакувати в перо трохи зайвої електроніки, зокрема, 3-осьовий акселерометр та адаптер Bluetooth, акумулятор, котрий все це живить, і катушку для безпровідної зарядки акумулятора. Для планшетів такі ж можливості стилуса додалися трохи пізніше, починаючи з моделі Galaxy Tab S6. Втім, базові функції звично працюють за індукційною технологією.
За базовими функціями всі S-Pen сумісні зі всіма пристроями Samsung, що підтримують перовий ввід. Щоб переконатися, спробуйте у магазині помалювати стилусом від, скажімо, Galaxy Tab S6 Lite на Galaxy Note 20 Ultra, чи навпаки. Однак про повну сумісність, на жаль, говорити не доводиться – по перше, відрізняються гнізда на корпусах смартфонів, по друге – нові стилуси з розширеними функціями потребують зарядки, тож дружать лише зі “своєю” моделлю пристрою. Пера переважно недорогі, особливо першого покоління – зі стилусами для Apple чи Microsoft не порівняти.
При бажанні можна поекспериментувати зі сторонніми EMR-стилусами – їх випускала сама Wacom та її партнери – у формі олівця, класичної чорнильної ручки чи чого завгодно. Ще можна спробувати стилус від іншого комп’ютера з таким же EMR-екраном – наприклад, користувачі пишуть, що стилус HP Active EMR Pen прекрасно малює на Galaxy Tab S6. Однак тут мова йде лише про базові функції малювання, і навіть цей результат – переважно не гарантований.
Також цікаво:
Wacom-івський ємнісно-індукційний “сендвіч” не є ексклюзивно доступним лише Samsung. Інші виробники теж час від часу вдаються до цього рішення.
Свої перші проби з планшетами Surface компанія Microsoft робила саме з ємнісно-індукційними панелями від Wacom. Surface Pro i Surface Pro 2 містять власне такі сенсори, лише починаючи з Surface Pro 3 технологія стала іншою. Саме тому перші два покоління планшетів не сумісні з аксесуарами для більш нових.
Інші застосування технології Wacom зустрічаються досить рідко, і переважно у професійній техніці, призначеній для художників та дизайнерів. Як приклади, можна навести Acer ConceptD 7 Ezel, HP Zbook x2 Canvas. Втім, проскакує це рішення і в інших випадках, зокрема якщо виробник хоче козирнути високою якістю роботи пера, навіть собі у збиток. В США зустрічаються дешеві “освітні” хромбуки від Dell та HP, в котрі вбудовані EMR-панелі – це обумовлюється тим, що діти на цих пристроях вчаться писати і малювати. Є навіть така екзотика, як Dell Inspiron Chromebook 7486 2-in-1 – бізнес-хромбук з EMR-стилусом.
Втім, магніторезонансна технологія, навіть у виконанні Samsung, поступово відступає в топовий і професійний сегменти. Причина в тому, що екранний “сендвіч” з двома сенсорними панелями має надто вже велику собівартість. Тому конкурент, про котрого ми поговоримо далі, хоч раніше сильно поступався EMR у якості, зараз уже підріс і впевнено заявляє про свої права.
Шматок гуми – не єдиний засіб надурити ємнісну сенсорну панель. Значно краще це вдається, якщо підсунути їй не тіло з потрібною електроємністю, а готовий електричний заряд. У цьому випадку між панеллю і носієм заряду теж починає протікати мікрострум і сенсор спрацьовує. Зате носій заряду може бути яким завгодно малим, а це означає, що кінчик стилуса може бути гострим, що дозволяє точно влучати ним у потрібне місце. Щоб зарядити пластиковий наконечник, стилус потребує власного джерела електрики, тому називається “активним”.
У протилежність індукційній технології, екран для роботи з активним стилусом – дешевий, фактично це та сама ємнісна панель для керування пальцями, лише з більшою щільністю розташування електродів, і з трохи хитрішою мікросхемою-контролером. Зате стилус, з самого початку нафарширований електронікою, дорожчий за індукційний. Тому, якщо індукційні стилуси переважно йдуть в комплекті з пристроєм, для котрого вони призначені, активні стилуси для ємнісних екранів виробники намагаються продавати окремо.
Перші активні ємнісні стилуси сильно відставали за якістю роботи від індукційних. EMR-стилус всю інформацію про свої координати і силу натиску віддає безпосередньо в контролер панелі, котра максимально швидко і точно їх обробляє. Активний ємнісний стилус працює по-іншому. Сенсорний екран може визначити лише координати місця торкання (як і пальцем), всю ж решту інформації, включаючи силу натиску, стилус жене по окремому радіоінтерфейсу (переважно це Bluetooth) в центральний процесор пристрою, котрий і вирішує, що робити і що малювати на екрані. Весь цей процес потребує часу, тому основна проблема активних ємнісних стилусів – “дубовість”, “тупість”, помітні затримки між тим, що користувач робить і тим, що відбувається на екрані. Перші версії цього рішення взагалі не дозволяли швидко писати від руки, чи малювати швидкими короткими штрихами – вони просто пропускали шматки ліній. Втім, основні сили розробників цього виду стилусів кинуто саме на прискорення їх роботи, і сучасні моделі вже загалом здатні конкурувати з індукційною технологією.
Також цікаво: Відео: Порівняння двох компактних проєкторів XGIMI Halo vs XGIMI MoGo Pro Plus
Першим виробником, котрому вдалося зібрати працездатний комплект з активного ємнісного стилуса і ємнісної сенсорної панелі високої роздільної здатності, які пристойно працювали разом, став ізраїльський стартап N-Trig. Йому, можна сказати, феноменально пощастило – його пошук партнерів серед виробників планшетів і ноутбуків дуже швидко закінчився плідною дружбою з Microsoft. Починаючи з Surface Pro 3, всі фірмові пристрої цієї марки виходять з підтримкою технології N-Trig, а сам стартап був у 2015 викуплений американською компанією. Ім’я і команда N-Trig поступово розчинилися у надрах Microsoft і зараз практично невідомі, але розробки їх живуть і процвітають.
На сьогодні існує три покоління технології N-Trig. Перше дебютувало у Surface Pro 3, друге з’явилося у Surface Pro 4, першій версії пристрою Book, і першому та другому поколіннях ноутбука Laptop. Третє, найновіше на сьогодні, реалізоване в Surface Pro 4, 5, 6, 7 та X, Surface Go i Go 2, Surface Laptop 3, Surface Book 3 та всіх десктопах Surface Studio.
Всі активні ємнісні стилуси Microsoft Pen працюють зі всіма пристроями всіх поколінь, відрізняються лише кількість рівнів натиску, затримка спрацювання, мінімальне зусилля натиску та розпізнавання нахилу пера, доступні в конкретній комбінації стилуса та пристрою. Отут можна подивитися повну таблицю сумісності, а тут – дізнатися як позначаються артикули стилусів всіх поколінь, щоб не помилитися при купівлі.
Технології N-Trig покладені в основу всієї платформи Microsoft для підтримки перового вводу. У Windows з’явився цілий програмний модуль Windows Ink, у котрий входять додатки для записів, анотування зображень, а також групової роботи з графічними нотатками (щось схоже на віртуальний офісний фліпчарт). Цей модуль можна довстановити самому, або його може інсталювати виробник ноутбука, якщо той оснащений сенсорним екраном. Нарешті, протокол обміну даними між стилусом і комп’ютером через Bluetooth отримав статус специфікації під назвою Microsoft Pen Protocol (MPP). Все вищеперераховане Microsoft не лише використовує сама, але й охоче ліцензує партнерам. В результаті у всіх провідних виробників ноутбуків – Acer, ASUS, Dell, HP, Lenovo – є моделі з підтримкою MPP.
Якщо у вас Windows-планшет, чи ноутбук “2 в 1”, то вибір стилуса не надто складний. Переконайтеся, за інформацією виробника, що ваш пристрій сумісний з MPP, за потреби встановіть Windows Ink, і купуйте стилус, котрий теж підтримує MPP. Переважно, це вказано у його описі. Зокрема, у всюдисущої Wacom є дві MPP-сумісні моделі стилуса Bamboo Ink. Дешевші моделі є у Elan і ряду інших малих виробників. Згодяться і аксесуари від конкуруючих виробників ноутбуків – MPP-стилуси Dell чи HP будуть працювати, скажімо, на планшеті Surface Pro чи трансформері ASUS ZenBook Flip, що підтримують цю технологію. Питання, звісно, в тому, ЯК буде працювати вибрана парочка, адже деталі реалізації MPP і самого стилуса у різних виробників трохи відрізняються. Тут уже доведеться самостійно штудіювати форуми і експериментувати.
Також цікаво:
Лідер ринку пристроїв для перового вводу, Wacom, на те й лідер, щоби впхати свого носа у кожну щілину. Компанія випустила свою версію ємнісної платформи (сенсорні панелі, стилуси, протокол передачі даних, драйвери), котра працює приблизно так само, як рішення N-Trig, але не має спільної з нею інтелектуальної власності. Це все для того, щоб продавати технологію виробникам і не ділитися з Microsoft. Рішення під назвою Wacom AES (Active Electro-Static) має два покоління, AES 2.0 від AES 1.0 відрізняється, головним чином, підтримкою розпізнавання нахилу пера.
Найбільш системним користувачем Wacom AES є, напевне, Google, котра використовує цю технологію у всіх фірмових хромбуках – Pixelbook, Pixelbook Go, Pixel Slate – і стилусі Google Pen. Втім, практично всі виробники ноутбуків, від Acer до Lenovo теж активно використовують цю технологію. Для них перевага AES в тому, що вона не прив’язана до платформи Windows, і її можна використовувати і з альтернативними ОС, в першу чергу – у хромбуках.
Як і у випадку з MPP, перший крок до того, щоб підібрати стилус для пристрою з Wacom AES – це переконатися у тому, що в вашому пристрої саме Wacom AES. Доведеться проштудіювати керівництво користувача, пошукати таблиці сумісності – наприклад, отаку випустила Dell. З неї, зокрема, стає зрозуміло, що в серіях XPS і Latitude переважно використовується AES, а в Inspiron – MPP, хоча є і винятки. Може стати в пригоді і сайт Wacom з його розділом про сумісність.
В Apple теж зупинилися на технології активного стилуса для ємнісного екрана, проте інформацію про те, хто конкретно розробив рішення для Apple, не дошукаєшся. Втім, цілком правдоподібно, що Apple зробила це сама.
Є два покоління яблучного стилуса. Apple Pencil 1 розроблено у 2015 році, він заряджається через роз’єм Lightning і сумісний з більшістю фірмових смартфонів і планшетів. Apple Pencil 2 здатний заряджатися безпровідним способом і з’явився у 2018 році як аксесуар до планшетів iPad Pro 11” та 12.9”, котрі, власне, і вміють його заряджати, примагнітивши до корпусу.
Як не дивно, існують і стилуси сторонніх виробників, котрі можуть працювати з Apple, їх виробляють Adonit, Logitech і, хто би міг подумати, Wacom, у котрої таких моделей декілька.
Ситуація, котра склалася на ринку активних стилусів 2015 року, коли Microsoft купила N-Trig, а Samsung тісно скоопервувалася з Wacom, дещо нагадувала шкільну дискотеку, де найкращі хлопці розібрали найкращих дівчат, а решта замислилися над екзистенціальними питаннями “А я кого?” чи “А мене хто?”. Оскільки, крім лідерів, було і багато менших виробників мікросхем-контролерів, сенсорних панелей, стилусів, планшетів, ноутбуків і софта, назріло питання, що їм робити далі і як знайти один одного. Для цього найбільш активні з них утворили консорціум Universal Stylus Initiative. Ідея консорціуму проста і звична для таких випадків – створити загальнодоступні специфікації і стандарти передачі даних, в рамках яких всі пристрої були би взаємно сумісними.
Всі ці роки діяльність USI була мало помітною, інформація про консорціум зазвучала лише з 2020 року, в контексті ноутбуків з Chrome OS. Зростання популярності хромбуків співпало з ростом зацікавленості у пристроях з сенсорними екранами і перовим вводом. Очевидно, що індукційна технологія для хромбука – це розкіш, MPP недоступна, тому що жорстко прив’язана до Windows, та й Wacom AES, орієнтована на дорогі якісні компоненти і обтяжена ліцензійними відрахуваннями, теж не надто влазить у бюджет. Потрібно щось іще дешевше.
Серед членів консорціуму – всі четверо основних виробників хромбуків, Dell, HP, Lenovo та Samsung, всі вони анонсують нові моделі з підтримкою USI. Напевно, найбільш видовищний у цьому плані приклад Samsung – якщо перший Galaxy Chromebook з підтримкою індукційного S-Pen коштував $999, то анонсований недавно Galaxy Chromebook 2 з підтримкою USI різко “схуд” до $547. Стилус із комплекту поставки при цьому таємниче щез. Аналогічно виглядають, коштують і комплектуються HP Chromebook x360 13с і 14c та HP Elite c1030 Chromebook. Lenovo взагалі продемонструвала “заднім числом” роботу стилуса USI на своєму планшеті-бестселлері Chromebook Duet.
Якщо все складеться добре для USI, то в недалекому майбутньому багато низько- і середньобюджетних комп’ютерів з сенсорними екранами отримають підтримку цього типу стилусів, і користувач зможе до них докупити недороге фірмове або, що більш імовірно, стороннє чи навіть ноунеймове перо. У своєму традиційному змаганні, хто зробить стилус ще на цент дешевшим, зійдуться сотні одноденних китайських заводиків. Працювати все воно буде як коли, залежно від реалізації в конкретному комп’ютері і стилусі, в середньому – навряд чи краще ніж MPP чи Wacom AES. Зате дешево. Та й знайти нескладно – “USI” переважно написано на стилусі великими літерами на найвиднішому місці.
Зразу відкладаємо вбік стилуси для резистивних і інфрачервоних панелей – зараз пристроїв з цими технологіями практично нема. Стосовно пасивних ємнісних стилусів, усіх цих гумових пухирців на паличках, жодних питань нема – просто беріть будь-який, воно буде працювати. Зможете тицяти палкою, а не пальцем, та й усе. В царині pen computing інтерес, та й питання, викликають лише індукційна та ємнісна з підтримкою активного стилуса технології.
Стосовно вибору між цими двома, думки експертів і користувачів зараз розділяються. Одні вважають, що нема стилуса окрім індукційного. Інші заперечують, мовляв активні ємнісні пера сьогодні цілком здатні поборотися за пальму першості щодо зручності використання.
На сьогодні я вважаю, що індукційна технологія має перевагу над активною ємнісною. У першому наближенні у цьому кожен може переконатися сам – просто зайдіть у магазин і помалюйте якийсь час на будь якому Samsung Galaxy Tab S і, скажімо, на Huawei MediaPad M5 lite, чи навіть на Apple iPad Pro. Стрімко пишіть від руки, накидайте швидкими штрихами якусь блок-схему, чи що ви зазвичай малюєте. Звертайте увагу на те, чи будуть пропущені штрихи або фрагменти ліній. Цей простий тест все вам покаже.
Однак ми не купуємо технологію перового вводу саму по собі, лише в складі пристрою. Щоб отримати в наших краях індукційне перо, доведеться вибирати між Samsung на Android і Samsung на Android. Інакше доведеться або везти сіряком зі США Samsung Galaxy Book Flex, або заморочуватися із ще рідкіснішою і переважно дорогою екзотикою. Тому цей вибір переважно доступний для тих, хто готовий замінити свій робочий комп’ютер на Samsung Galaxy Tab S-серії, ну або використовувати планшет Samsung як другий ПК.
Якщо ви визнаєте лише один робочий комп’ютер, і він має бути на Windows, то ваш вибір між активними ємнісними стилусами, сумісними з MPP чи Wacom AES. Переконайтеся, що ваш ноут чи трансформер підтримує перовий ввід, спробуйте дізнатися, який саме, і тоді вже, озброївшись цим знанням, підбирайте сумісний стилус. Майте на увазі, що різні комбінації пристроїв можуть працювати по-різному, як в гіршу, так і в кращу сторону від тої, що рекомендована виробником.
Нарешті, для тих, хто схиляється до Chrome OS, можуть бути доступні Wacom AES чи USI. Найлегше розпізнати останню – про неї зараз багато говорять і навіть малюють логотип консорціуму на пристроях і стилусах. Про якість роботи цього рішення експерти якраз зараз складають свою думку, втім те, що воно буде дешевшим за інші – поза сумнівом.
Теж почитайте:
View Comments
Дуже сподобалась стаття! Дякую!
Єдине що, залишились питання... Як би це їх сформулювати...
На скільки затримка гірша у USI в порівнянні із Індукційною реалізацією. Зрозуміло, що гірша (?), але на скільки?
В останніх S-Pen-ах, кажуть, 6 чи 9мс. Якщо в USI буде хоч 20, але пристрій в двіччі дешевше, тоді результат очевидний. Ну, іще не хочеться заряджати олівчик раз на 2 години. Але, якщо в USI затримка в 100 мс, тоді - такоє. Пішов гуглити.
Романе, дякую за пізнавальну статтю яка проливає світло на загадковий світ стилусів ))