Стало відомо, що Адміністрація президента США Джо Байдена вперше відправить в Україну бронебійні боєприпаси, що містять збіднений уран. Що це за зброя, чи небезпечна вона і що це дасть ЗСУ?
Слід зауважити, що бронебійні боєприпаси, які містять збіднений уран, вже є на озброєнні Збройних сил України. Британці надали нам 120-мм снаряди зі збідненим ураном до своїх танків Challenger 2. Ці танки вдало знищують противника по всій лінії бойових дій. Однак, ця зброя викликає багато чуток і побоювань. Сам вираз “збіднений уран” викликає у людей страх і недовіру. До того ж, російська пропаганда всіляко намагається налякати українців та світ, перекручує факти та розповсюджує неправдиві чутки про ці боєприпаси.
Давайте спробуємо в усьому розібратись.
Читайте також: Зброя української перемоги: танки M1A2 Abrams
Що таке збіднений уран і як його отримують
Збіднений уран — це уран природного походження, з якого було видалено радіоактивну речовину, але не всю. Це відходи, які отримують в процесі збагачення урану, необхідного для використання на атомних електростанціях і в ядерній зброї.
Уран дуже цікавий хімічний елемент. Дрібна фракція урану може спалахнути в повітрі, при різкому механічному впливі частки урану світяться. У першій половині 20 століття вважали, що уран рідко зустрічається у природі, але насправді це не так. Ґрунт глибиною до 25 см може містити до тонни урану на квадратний кілометр площі родовища.
Уран має чотирнадцять ізотопів, з яких три можна зустріти у природі. Основною характеристикою радіоактивних матеріалів є період напіврозпаду, різні ізотопи урану мають різні характеристики. Найпоширенішими ізотопами урану є U-238 та U-235. Першого в природному урані дуже багато (понад 99%), другого ж вкрай мало (менше 1%). Збагаченим ураном називається той, у якому змінено співвідношення цих двох ізотопів, тобто збільшений вміст саме U-235.
Збіднений уран отримують як відходи в процесі виготовлення палива для реакторів та матеріалів для ядерної зброї. Тобто, під час технологічного процесу збагачення природний уран розділяють на збагачений уран і збіднений уран. Після того, як видаляють збагачений уран, залишається речовина, в якій ізотопи U-235 і U-234 присутні в невеликій кількості, це й називається збіднений уран.
Цікаво також: Зброя української перемоги: Огляд танка Leopard 2
Чому збіднений уран використовують для бронебійних снарядів
Оскільки, в результаті збагачення в багатьох країнах накопичилась велика кількість збідненого урану, він коштує відносно недорого, і це є однією з причин його використання для виготовлення боєприпасів.
Ще однією причиною використання збідненого урану для виробництва боєприпасів є те, що вольфрам, який також використовується в боєприпасах, є доволі рідкісним металом. США імпортують приблизно 50% вольфраму з інших країн, що створює значні ризики для виробництва підкаліберних снарядів у разі зриву поставок цього металу. Також постійно зростає ціна на вольфрам. Тому, в результаті досліджень властивостей різних важких металів, було прийнято рішення використовувати для виробництва боєприпасів саме збіднений уран.
Великою перевагою використання урану в бронебійних боєприпасах є його здатність спалахувати при ударі та пробиванні броні. Тут є така особливість: чим сильніше за фізичними властивостями відрізняються речовини сердечника з урану та броньового захисту (особливо їх електронегативність), тим більш міцні сполуки ними утворюються, у результаті чого створюється велика кількість тепла. Малі уламки спалахують, що може призвести до займання запасу пального бойової техніки та вибуху боєкомплекту.
Наразі бронебійні боєприпаси зі збідненим ураном є одним з основних боєприпасів для танкових та протитанкових гармат в американській армії.
Суттєвою перевагою сплавів на основі збідненого урану є ще й така властивість як здатність до самозагострення, яку ще називають абляційним зрізанням. Під час проникнення в ціль під дією високого тиску відбувається значна деформація структури матеріалу і його нагрівання. В результаті верхівка сердечника снаряду набуває форми, що сприяє пробиванню броні. Застосовуваний раніше вольфрам у подібних умовах значно поступався збідненому урану. Крім того, ціна сердечників зі збідненого урану приблизно втричі менша за вольфрамові.
Читайте також: Зброя української перемоги: ЗРК NASAMS, що захищає Вашингтон
Переваги бронебійних снарядів зі збідненим ураном
Бронебійні снаряди зі збідненим ураном мають кілька переваг у порівнянні з іншими видами бронебійних снарядів:
- Висока проникна здатність. Бронебійні снаряди зі збідненим ураном мають дуже високу проникну здатність, що дозволяє їм пробивати товстий броньований захист бойових танків і броньованих об’єктів. Це робить їх ефективними проти добре захищених цілей.
- Великі ушкодження. За рахунок високої густини снаряд необхідного розміру може бути максимально важким, що сприяє утворенню максимальної кінетичної енергії. Висока швидкість та енергія у поєднанні з масою та твердістю такого бронебійного снаряду сприяють підвищенню пробивності різних перешкод, в тому числі танків та бронетехніки противника. Після проникнення у ціль, такі снаряди вибухають і спричиняють великі ушкодження внутрішніх систем та екіпажу. Це може знищити танк або важкий броньований об’єкт.
- Зменшення ризику розповсюдження радіації. Бронебійні снаряди містять збіднений уран у маленьких кількостях, тому вони спричиняють набагато менший викид радіоактивних матеріалів у порівнянні з іншими видами ядерних боєприпасів, такими, наприклад, як ядерні бомби. Це значно зменшує ризик радіаційного забруднення території після використання подібних снарядів.
- Зниження витрат. Снаряди зі збідненим ураном є менш витратними для виробництва, ніж інші боєприпаси, такі як, наприклад, гіперзвукові ракети. Вони можуть бути більш доступними для озброєння.
Однак важливо враховувати, що використання боєприпасів зі збідненим ураном також супроводжується певними екологічними та геополітичними проблемами, оскільки вони можуть залишати радіоактивний слід на місцях боїв, що потребуватиме відповідної обробки і очищення території. Крім того, їх використання і розповсюдження може бути предметом міжнародних угод і обмежень.
Читайте також: Як ракетні системи M142 HIMARS та M270 змінять хід війни в Україні?
Де використовувалися боєприпаси зі збідненим ураном
Боєприпаси зі збідненим ураном вперше використовувалися у війні в Перській затоці в 1990-1991 роках. Було випущено до мільйона снарядів калібром 30 мм та майже п’ятнадцять тисяч снарядів з танкових гармат. Під час війни в Косово на Балканах в 1998-1999 роках активно застосовувалися ракети “Томагавк”, у бойовій частині яких містилося приблизно три кілограми збідненого урану, який під час вибуху перетворюється на хмару дрібних частинок, що розповсюджуються на кілька десятків метрів від місця вибуху. Також бронебійні снаряди зі збідненим ураном використовувались в операціях США в Іраку та Афганістані.
Відомо, що крім США та Великої Британії, боєприпаси зі збідненим ураном мають у своїх арсеналах Росія, Франція та Китай, тому й інші країни можуть їх імпортувати.
Читайте також: Зброя української перемоги: Британський основний бойовий танк Challenger 2
Які бронебійні боєприпаси зі збідненим ураном вже використовують наші захисники
Звичайно, мова йде про бронебійні снаряди до танків Challenger 2, які вже є на озброєнні ЗСУ. Ми вже писали про цей танк, але давайте розберемося більш детально.
Основним озброєнням сучасного британського танку Challenger 2 є гармата L30A1 розробки компанії Royal Ordnance Factory Nottingham. Це нарізна гармата калібру 120 мм зі стволом довжиною 55 калібрів. Казенник і затвор зброї розраховані на застосування пострілів роздільного заряджання з метальним зарядом у гільзі, що згоряє. Заряджання проводиться вручну.
У боєкомплект гармати L30A1 входить десяток снарядів різного призначення. Незважаючи на аналогічний калібр, вони не сумісні зі стандартним озброєнням НАТО. Основну частину наявної номенклатури становлять бронебійні оперені підкаліберні снаряди (БОПС) – шість бойових типів та один навчальний. Також є фугасно-бронебійний снаряд з пластичним зарядом, навчальний та димовий боєприпаси.
На основі збідненого урану вироблено два типи британських бронебійних снарядів – L26A1 та L27A1. Вони розроблялися у вісімдесятих-дев’яностих роках минулого століття у рамках різних етапів програми модернізації озброєнь CHARM (Challenger Armament). За рахунок застосування специфічного матеріалу вдалося оптимізувати конструкцію бронебійного сердечника, а також підвищити основні бойові характеристики та властивості.
L26A1 є бронебійним снарядом малого калібру з важким та міцним сердечником у вигляді своєрідної стріли з хвостовим стабілізатором і зовнішньою оболонкою з м’якого сплаву. Снаряд розганяється в каналі ствола зброї як звичайний боєприпас, а вже під час польоту позбавляється алюмінієвої оболонки. Такий снаряд може летіти на величезній швидкості і, стикаючись з бронею, виділяти велику кінетичну енергію. Довжина снаряду у збірці – 525 мм, загальна маса – 8,5 кг.
Новіший снаряд L27A1 має схожу конструкцію і зовнішній вигляд, але відрізняється більшою довжиною та іншими пропорціями, а також має збільшену масу.
Залежно від метального заряду, що використовується, снаряди L26A1 і L27A1 мають початкову швидкість не менше 1550-1600 м/с. Висока швидкість і урановий сердечник дозволяють снаряду L26A1 на дистанції 2 км пробивати 443 мм гомогенної броні. Новіший снаряд у тих самих умовах пробиває 522-мм перешкоду. Крім того, збіднений уран забезпечує потужну заброневу дію.
Що можуть передати Україні?
Щодо передачі Україні американських танків M1 Abrams говорити, здається, вже не варто – все стало остаточно зрозумілим ще взимку, коли всі прогнози щодо постачання цих машин збулися і оформилися в офіційну постанову уряду США. Танки M1 Abrams обов’язково будуть, хоча й з деяким запізненням.
Однак, якщо з танками у США виникла деяка затримка, то з урановим боєкомплектом до них, після довгих дебатів, таки визначилися. Конкретна модель уранових підкаліберних снарядів на момент написання цього матеріалу поки що не озвучувалася, але сумніватися в їхній номенклатурі, з якої є що вибрати, не доводиться. Подивимося на неї – небезпечних виробів там достатньо.
У списку снарядів зі збідненим ураном до 120-мм гладкоствольної гармати М256 танка M1 Abrams всіх модифікацій молодше М1А1 і вище формально є п’ять різних моделей, об’єднаних однаковим індексом серії – М829, але дуже відмінних один від одного як за конструкцією, так і за властивостями. Останній – М829А4 – розглядати, в принципі, немає сенсу: в серію він пішов вже давно, але ним ще й самі американці переозброїтися не встигли.
Власне кажучи, багато хто спочатку припускав, що саме родоначальник серії М829 і вирушить в Україну – його разом з танком М1А1 відправили в серійне виробництво у 1984 році. Загалом, він, незважаючи на вік, за своїми характеристиками однозначно перевершує той радянський непотріб, який використовується зараз українськими військовими в радянських танках.
Початкова швидкість 1670 м/с та бронепробивність 520-540 мм сталевої броні середньої твердості на дистанції двох кілометрів – вагомий аргумент. Навіть проти Т-90М, Т-72Б3 або Т-80БВМ в лоб, звичайно, є велика вірогідність ураження цілі. Я вже не кажу про старі екземпляри рашистських танків, які будуть дуже вразливі. Однак снарядів даної модифікації, швидше за все, на складах взагалі не залишилося – термін зберігання уранових сплавів без втрати їх первісних властивостей відносно невеликий, та й перехід до нових моделей з подальшою утилізацією старих у США був досить добре налагоджений.
Приблизно та сама доля й у американських розробок кінця 80-х і початку 90-х років минулого століття – снарядів М829А1 та М829А2 відповідно. Хоча з бронепробивністю у цих виробів все набагато серйозніше.
М829А1 за рахунок подовженого уранового сердечника і початкової швидкості 1575 м/с здатний пробити 650 мм сталевої броні з відстані двох кілометрів, хоча більшість експертів кажуть навіть про 700 мм. Причому, що перший, що другий показник, без жодних сумнівів, небезпечний навіть для найсучасніших російських машин без динамічного захисту.
Його молодший побратим в особі М829А2 відрізняється значними змінами в конструкції провідного пристрою та самого уранового сердечника. При підвищеній на 100 м/с початковій швидкості цей снаряд дірявить сталеву плиту товщиною понад 700 мм, за різними джерелами. Тому небезпека для танків загарбників, в принципі, зрозуміла.
Незважаючи на високі показники пробивної спроможності, їхнє вилучення зі складів американських військ та поступова утилізація триває вже багато років. Десятки тисяч комплектних пострілів з цими урановими снарядами постійно відображаються у звітах про «демілітаризацію». Безумовно, якась частина М829А1 та М829А2 ще може перебувати на складах, і вірогідність передачі їх Україні дуже висока.
Виходячи з перерахованих вище обставин, все-таки найбільш ймовірним претендентом на відправку до ЗСУ разом з танками M1 Abrams є бронебійний снаряд зі збідненим ураном М829А3. Він і досі залишається основним (поступово замінюючись М829А4) бронебійним снарядом для M1 Abrams і одним з найнебезпечніших підкаліберних снарядів у світі.
На відміну від інших боєприпасів подібного типу, що числяться на балансі американської армії, М829А3 на складах справді дуже багато. Сотні тисяч одиниць, з яких порівняно невелику партію для відправки в Україну сформувати набагато простіше, ніж шукати по складах залишки старших моделей, якщо вони там взагалі залишилися.
Виготовлений з удосконаленого уранового сплаву, сердечник цього снаряда довжиною близько 800 мм (загальна довжина разом з хвостовим оперенням і балістичним наконечником становить 924 мм) і з початковою швидкістю польоту 1555 м/с без особливих труднощів пробиває сталеву плиту товщиною приблизно 800 мм з відстані двох кілометрів.
Тобто, навіть у найсучасніших російських танків просто немає жодного шансу. До того ж, в конструкції активної частини американського снаряда реалізовані технологічні рішення, що нейтралізують дію універсального динамічного захисту. Щонайменше, найновіший захист Контакт-5 проти нього адекватно працювати навряд чи буде.
Можна, звичайно, російській пропаганді вкотре згадати мантру в стилі “ці поставки нічого не змінять, і взагалі, марні”, але робити їм цього точно не варто. Успіх у бойових діях завжди складається з безлічі складових, тому передача Україні танків з потужним боєкомплектом повинна розглядатися як значний крок уперед.
Читайте також: Все про безпілотники General Atomics MQ-9 Reaper
Чи створюватимуть ці боєприпаси ризик для здоров’я і навколишнього середовища?
Численні дослідження намагалися виявити потенційні наслідки впливу збідненого урану на здоров’я. Вони включають дослідження здоров’я військових, уражених осколками снарядів зі збідненим ураном, а також біомоніторинг – збір зразків сечі, фекалій, обрізків нігтів і волосся від людей, які зазнали впливу цієї зброї. Розслідування включали перевірку військовослужбовців, які зазнали опромінення під час і після бою.
У деяких дослідженнях були виявлені дещо вищі концентрації урану у зразках, взятих у солдатів, що брали участь у війні в Перській затоці, Боснії та Афганістані, які мали фрагменти снарядів зі збідненим ураном у своїх тілах. В інших випадках дослідники, які вивчали хвороби війни в Перській затоці у ветеранів, не виявили різниці в концентраціях урану в сечі між опроміненими та неопроміненими групами.
Міністерство оборони США та Адміністрація у справах ветеранів проводить моніторинг військовослужбовців на предмет впливу снарядів зі збідненим ураном під час війни в Перській затоці, і ця програма все ще виконується. Поки що агентства не спостерігали несприятливих клінічних ефектів, пов’язаних із задокументованим впливом.
Фрагменти та набагато менші частинки боєприпасів, що вибухнули, можуть залишатися в ґрунті ще довго після закінчення конфлікту. Це викликає занепокоєння щодо можливої радіаційної або токсичної загрози для людей, які стикаються з цими матеріалами, наприклад місцевих жителів або миротворчих сил. Загалом, дослідження людей, які випадково зазнали впливу на полі бою залишків боєприпасів зі збідненим ураном, показують низькі дози радіації та низькі рівні хімічного впливу, які практично не відрізняються від фонового рівня.
Що стосується впливу на навколишнє середовище, у науковій літературі, здебільшого, немає даних про те, якою мірою рослини чи тварини можуть поглинати збіднений уран з осколків боєприпасів, хоча лабораторні дослідження показують, що це можливо. Дослідники та медичні працівники сходяться на думці, що дуже високий рівень урану, збідненого, чи іншого, може спричинити хімічну токсичність рослин, але якщо таке станеться, це, ймовірно, буде відбуватися в безпосередній близькості від місця вибуху боєприпасів. Вчені продовжують вивчати, як частинки збідненого урану поводять себе в навколишньому середовищі, щоб покращити нашу здатність передбачати довгострокові наслідки такого забруднення.
Вже зараз зрозуміло, що значні території України ще довго після закінчення бойових дій будуть містити небезпечні забруднення, включаючи осколки снарядів, розлите паливо та залишки вибухівки. Однак уряди США та Великої Британії розуміють, що надання боєприпасів зі збідненим ураном покращить здатність України перемагати російські танки та допоможе покласти край цьому конфлікту.
Зараз в умовах жорстких боїв з окупантами кожен високоточний снаряд, кожна бойова машина, кожна система ППО, кожна крилата ракета, кожен бронебійний снаряд нам вкрай необхідні, тому хочеться щиро подякувати нашим західним друзям і партнерам за допомогу та підтримку. Загарбникам нікуди не втекти від розплати. Слава Україні! Смерть ворогам! Слава ЗСУ!
Читайте також: