Всі багато чули про успішні дії реактивних систем залпового вогню HIMARS та MLRS, але сьогодні ми розкажемо про тактичні ракети ATACMS (Army Tactical missile System), якими можуть стріляти ці РСЗВ. В 2023 році Джо Байден повідомив, що США передадуть Україні невелику партію цих ракет. Також 17 листопада 2024 року стало відомо, що Адміністрація зняла обмеження, які блокували використання Україною наданої США зброї для ударів углиб території росії. Згідно з даними джерел, перші глибокі удари, ймовірно, будуть здійснені за допомогою ракет ATACMS, які мають радіус дії до 190 миль (306 км). Давайте більш детально поговоримо про ці ракети.
Читайте також: Як ракетні системи M142 HIMARS та M270 змінять хід війни в Україні?
ATACMS (Army Tactical Missile System) — це балістична ракета малої дальності, яка запускається з артилерійських систем M270 MLRS та/або HIMARS. Він забезпечує атакувальну здатність, що перевищує радіус дії сучасних гаубиць і ракетних систем. Кожна артилерійська система M270 MLRS може вмістити до двох армійських ракет ATACMS замість 12 ракет калібру 227 мм, от HIMARS – тільки 1 ракету ATACMS замість 6 ракет калібру 227. ATACMS особливо добре підходить для атаки на цілі, які знаходяться на віддаленні.
Балістична ракета ATACMS була вперше застосована у 1991 році в Кувейті та Іраку під час війни в Перській затоці. Армія США дуже довіряє сімейству тактичних ракет, які забезпечують точний удар великої дальності по широкому спектру цілей.
Ця американська система балістичних ракет малої дальності – єдина зброя такого типу, яка все ще діє в армії США. Вона отримала позначення M39 від армії США, а її позначення Міністерства оборони – MGM-140. Ця зброя доповнює реактивні артилерійські системи армії США, ефективно ліквідуючи розрив між артилерійськими системами, що використовуються сухопутними військами, і авіацією та крилатими ракетами, що використовуються повітряними та військово-морськими силами.
Насправді класифікувати ATACMS як “балістичну ракету” не зовсім точно, оскільки така класифікація передбачає, що снаряд летить по балістичній траєкторії. Хоча ATACMS рухається балістичною дугою до своєї цілі, вона також виконує серію швидких і раптових поворотів і корекцій курсу на шляху до своєї цілі. Така, здавалося б, нестабільна поведінка в польоті надзвичайно ускладнює відстеження або перехоплення. Тому цей клас зброї ще називають “квазібалістичною ракетою”, хоча армія США також називає ATACMS “маневреною ракетою”.
Читайте також: “Нептуни” влучили у крейсер “Москва”: Все про ці ПКР
Вперше про можливість розробки армійського тактичного ракетного комплексу в Пентагоні заговорили ще в 1980 році через необхідність контролювати балістичні ракети СРСР. В 1982 році було створено програму JTACMS (Joint Tactical Missile System), в якій Міністерство оборони об’єднало дві аналогічні програми армії США та ВПС США. Тобто, було прийнято рішення розробляти спільний ракетний комплекс і для армії і для ВПС США. Але в 1985 році ВВС США вийшли з проекту JTACMS, вирішивши зосередитись на розробці нових типів озброєнь для своїх літаків.
Невдовзі проект став армійським і був перейменований на ATACMS. Компанія LTV Aerospace виграла тендер і у травні 1986 року отримала контракт на розробку та виробництво системи ATACMS. Перший політ ракети XMGM-140A було здійснено в 1988 році, а початкове виробництво було розпочато пізніше того ж року. Після додаткових випробувань і доопрацювань ATACMS, а саме модифікація MGM-140, в січні 1991 року офіційно надійшла на озброєння армії США. Над нею працювала компанія Lockheed Martin, яка й зараз продовжує модернізувати ці потужні боєприпаси.
ATACMS була прийнята на озброєння якраз вчасно, оскільки армія США була на порозі війни з Іраком. Під час операції “Буря в пустелі” було запущено 32 ракети MGM-140. Ця зброя використовувалася значно інтенсивніше в операції “Свобода Іраку”, під час якої було запущено понад 450 боєприпасів. На сьогоднішній день вже більше 560 ATACMS були запущені під час бойових дій. До речі, всі ці запуски були здійснені військовими армії США, тобто ЗСУ можуть стати (а може вже й стали) другою армією в світі, яка використовувала ракети MGM-140 ATACMS.
Читайте також: Все про безпілотники General Atomics MQ-9 Reaper
Для ATACMS немає спеціальної платформи для запуску. Армійський тактичний ракетний комплекс запускається з РСЗВ M270 MLRS або вже всім відомого M142 HIMARS, у яких більш звичну 227-мм ракетну установку на 6 ракет замінено на одну пускову трубу для ракети MGM-140. Тобто, РСЗВ M270 MLRS може нести одну ракету ATACMS і 6 227-мм ракет, або дві ракети ATACMS, тоді як у пусковій установці HIMARS достатньо місця лише для 227-мм ракетної установки з 6 боєприпасів або однієї ATACMS.
Оригінальна модель MGM-140A ATACMS використовувала для наведення INS, тоді як наступні моделі також використовують GPS для підвищення їх точності. Відомо, що ці системи наведення дають ракеті імовірну кругову помилку (CEP) від 10 м до 50 м, залежно від моделі та обставин вогневої місії. Однак про загальну точність ATACMS набагато складніше судити, оскільки CEP вимірює лише найщільнішу групу половини пострілів, випущених під час тестування, і не враховує розташування точки прицілювання, розташування цілі чи всю площу, яку вражають снаряди. Тим не менш, це не викликає занепокоєння, і бойові звіти свідчать про те, що MGM-168A достатньо точна.
На робочих моделях ATACMS використовуються три різних типи боєголовок. MGM-140A містить 950 суббоєприпасів M74 APAM (Anti-Personnel Anti-Material), які розкидуються в повітрі під час останнього відрізка кінцевої фази польоту ракети. Залежно від того, на якій відстані від цілі ракета налаштована на викид своїх суббоєприпасів, вони можуть потенційно накрити площу до 33 000 м², при цьому кожен суббоєприпас має радіус ураження 15 м. MGM-140B розсіює ті самі суббоєприпаси M74, але їх кількість приблизно на чверть менше. MGM-168A має велику унітарну боєголовку, призначену для значного збільшення ураження точкових цілей, мінімізуючи при цьому супутні збитки. Всі ці три боєголовки найбільш ефективні при застосуванні проти неброньованих цілей.
Усі моделі ATACMS приводяться в рух твердопаливними ракетними двигунами, ефективна дальність дії яких різна для трьох робочих моделей. Найкоротшу дальність має оригінальна модель MGM-140A з ефективним радіусом дії 128 км. Зменшення ваги боєголовки в MGM-140B призвело до покращеної дальності польоту – до 165 км, тоді як у новішої MGM-168A дальність до 300 км.
ATACMS ніколи не використовує ядерну боєголовку, тому, ймовірно, розробка цієї зброї була дозволена умовами договору про ліквідацію ракет середньої і малої дальності 1987 року. Виробництво припинилося в 2007 році (до того часу було виготовлено 3700 боєприпасів), і досі не відновлено. Однак розробка все ще триває, з акцентом на підвищення точності та надійності суббоєприпасів.
Читайте також: Зброя української перемоги: Iris-T SLM – сучасна ППО з Німеччини
Всього було розроблено декілька модифікацій армійського тактичного ракетного комплексу ATACMS. Ось деякі подробиці про них.
Це найперша модифікація, хоча вона й досі використовується. Перший запуск відбувся в 1988 році. ATACMS Block I несе 950 протипіхотних/суббоєприпасів M74 і має орієнтовний радіус дії 165 км. Система наведення цієї модифікації базується на кільцевому лазерному гіроскопі.
Читайте також: Saab JAS 39 Gripen, як варіант для ВПС України: з’ясовуємо, що це за літак
ATACMS Block IA — це варіант перевіреної в бойових умовах ракети ATACMS зі збільшеним радіусом дії та зменшеним корисним навантаженням. Block IA має радіус дії понад 290 км і несе 300 протипіхотних/суббоєприпасів M74. Крім того, систему наведення кільцевого лазерного гіроскопа базової ATACMS було замінено на комбінацію GPS/INS. Нова система навігації на основі GPS/INS забезпечує кращу точність, ніж у її попередниці. Саме цю ракету Пентагон застосовував під час бойових дій в Іраку.
ATACMS Block II зберігає систему наведення Block I, але має зменшену дальність і абсолютно нове корисне навантаження. Корисне навантаження Block II складається з 13 суббоєприпасів BAT або вдосконаленої моделі BAT P3I, призначених для ураження рухомих і нерухомих броньованих цілей.
Читайте також: Все про 155 мм гаубицю M777 і керований снаряд M982 Excalibur
На цій модифікації хочу більш детально зупинитись. Ракета ATACMS Block IA Unitary є похідною від тактичної балістичної ракети Block IA. Вона зберігає систему наведення та максимальну дальність дії Block IA, але суббоєприпаси M74 тут замінені на унітарну боєголовку вагою 500 фунтів. Ця боєголовка зменшує ймовірність супутнього збитку, водночас дає змогу атакувати захищені цілі, такі як фортифікаційні споруди та бункери, на території противника на відстані до 300 кілометрів. Унітарна ракета Block IA була випробувана під час бойових дій в операції “Свобода Іраку” в 2003 році.
У жовтні 2004 року розпочалися льотні випробування ATACMS Block IA Unitary з новим пакетом наведення та контролю та новим програмним забезпеченням на ракетному полігоні White Sands, Нью-Мексико. Було заплановано два випробування для демонстрації нової системи наведення, друге випробування відбулося в четвертому кварталі 2004 року. Удосконалена система наведення, що включає вдосконалений GPS, забезпечила вертикальну траєкторію удару та покращила точність ураження цілей. Унітарна ракета Block IA, оснащена вдосконаленою системою наведення, зможе пролітати над перешкодами, такими як гірська місцевість і будівлі, а потім пікірувати вертикально, щоб краще вразити намічену ціль. Така функція особливо добре підходить для виконання завдань у міських умовах. Новий пакет інструкцій став доступним на початку 2005 року.
7 лютого 2005 року компанія Lockheed-Martin отримала контракт на $45 млн на виробництво унітарних ракет ATACMS Block IA для армії США. Ці ракети були першими, оснащеними новими системами наведення, управління та детонатора. Постачання було заплановано на 2006 рік. Ця зброя брала участь у бойових діях під час операції в Іраку. Незабаром Пентагон також оприлюднив, що розробляє нову багаторежимну боєголовку з трьома варіантами підривача для ATACMS, фаза розробки якої розпочалася в 2006 році. Осколково-пробивна боєголовка, інтегрована в ракету ATACMS, була випробувана на полігоні у Пендайні, Уельс, Великобританія. Це випробування було проведено для перевірки BROACH як можливого корисного навантаження для унітарної ракети ATACMS Block IA. Програму випробувань фінансували армія США, Lockheed-Martin і BAE Systems.
13 квітня 2005 року компанія Lockheed-Martin вдруге успішно випробувала ATACMS Block IA Unitary з оновленою системою наведення та контролю та новим програмним забезпеченням на ракетному полігоні Уайт-Сандс, Нью-Мексико. У липні 2005 року компанія Lockheed-Martin отримала від армії США контракт на $79 млн на виробництво 106 ракет ATACMS Block 1A Quick Reaction Unitary (QRU). У липні 2006 року компанія Lockheed Martin отримала нове замовлення на виробництво ракет ATACMS Unitary Product Improvement вартістю $36 млн.
Перший політ ракети Product Improvement відбувся у січні 2008 року. Удосконалені ракети отримали багатофункціональну системи підривача/боєголовки, яка здатна виконувати місії повітряного вибуху або точкового підриву. У жовтні 2006 року компанія Lockheed Martin отримала контракт на суму $47 млн на закупівлю ракет ATACMS Block 1A Unitary, які були поставлені у другому кварталі 2008 року.
Читайте також: Тихі вбивці сучасної війни: Найнебезпечніші військові БПЛА
ATACMS-P (Penetrator) є спеціальною модифікацією ракети ATACMS. Вона інтегрувала прискорювач ATACMS з ракетою ВМС, що призвело до покращеної здатності знищувати укріплені та заглиблені цілі. Проникаюча боєголовка (EPW) є ключовим елементом цієї нової тактичної ракетної системи. ATACMS-P або TACMS-P повністю сумісна з реактивною артилерійською системою M270/A1 і має ефективну дальність 220 км. Програма льотних випробувань була завершена в серпні 2005 року на ракетному полігоні Уайт-Сандс, Нью-Мексико.
Це найновіша модифікація, робота над якою почалася в 2016 році і продовжується й досі.
Модернізована для армії США модель TACMS, або M57A1, є оновленою версією тактичної балістичної ракети ATACMS з максимальною дальністю від 300 до 450 кілометрів. Оновлення Lockheed Martin включає нову електроніку та 20-річний термін придатності для кожної ракети, яка проходить процес модернізації. M57A1 вперше була поставлена в армію США в 2016 році, і в 2018 році модернізацію існуючих ракет було завершено.
Поки Україна чекає на рішення щодо передачі далекобійних ракет ATACMS для реактивних систем залпового вогню HIMARS і M270, США активно працюють над створенням потужнішого снаряда Precision Strike Missile (PrSM).
Про це стало відомо зовсім недавно. Відомо, що ракета нового покоління буде дешевшою і водночас значно ефективнішою. А дальність ураження цілі сягатиме 650 км.
PrSM призначена для завдавання ударів по протиповітряній обороні противника, пускових установках ракет, вузлах управління, районах зосередження військ і особливо важливих цілях на полі бою. Багаторежимна головка самонаведення буде здатна знищувати і рухомі морські цілі – наприклад, російські кораблі в Чорному морі.
Представник армії США розповів, що прототип PrSM вже демонстрував здатність летіти далеко за межі 400 км. На питання про вартість він відповів, що ракета нового покоління дешевша за попередню модель. Боєголовка є “оптимізованою унітарною, призначеною для досягнення тих самих ефектів, що й ATACMS”.
“Майбутні доповнення Precision Strike Missile будуть містити: можливості для ураження наземних і морських цілей, що рухаються; корисні навантаження підвищеної летальності, які здатні автономно виявляти, наводити на ціль і вражати рухомі, переміщені або розосереджені цілі; і можливість збільшення дальності польоту завдяки повітряно-реактивному двигуну”, – йдеться у заяві американських військових.
Читайте також: Порівняння F-15 Eagle та F-16 Fighting Falcon: Плюси і мінуси винищувачів
Ракети цього потужного армійського тактичного ракетного комплексу зможуть вражати цілі противника на усіх окупованих територіях – у Херсонській, Запорізькій, Донецькій, Луганській областях. Крім того, дальність ракети покриває Крим та Керченський міст. А як вже палає в Криму і яку паніку це створює там, ми всі бачимо. Але найголовніше – ATACMS зможе навіть влучати у цілі на території РФ. А це вже зовсім інший хід війни, інші цілі і пріоритети.
Ми віримо у свої Збройні Сили, віримо, що вони зуміють зламати хребет полчищам орків з московії. Перемога буде за нами! Слава Україні!
Читайте також: Зброя української перемоги: ПТРК Стугна-П – танкам орків буде непереливки
Leave a Reply