Зенітно-ракетний комплекс Mistral вже давно перебуває на озброєнні Збройних сил України. Давайте з’ясуємо, що це за зброя та де вона використовується.
Вперше про комплекс Mistral ми почули ще у квітні 2022 року, коли Норвегія вирішила передати українським військовим сотні цих комплексів надмалої дії. Тоді міністр оборони Норвегії підкреслив, що ЗРК Mistral – “ефективна зброя, яка застосовувалася у ВМС і яка буде дуже корисною для України”. Треба розуміти, що Mistral це не тільки переносний комплекс, а й установка. У випадку норвезької зброї – спарена установка Sibmad у першій версії.
Але ЗРК Mistral передавали Україні й інші країни-партнери. Нещодавно стало відомо, що Естонія також передасть Україні ЗРК Mistral та ракети до них. П’ять країн ЄС домовились про спільну закупівлю Mistral для Збройних сил України. А саме, Естонія спільно з Францією, Бельгією, Кіпром та Угорщиною підписала контракт на закупівлю зенітно-ракетних комплексів малої дальності Mistral. Тобто, запаси цих сучасних зенітно-ракетних комплексів у ЗСУ будуть поповнюватися. Ми вирішили розібратися, чим особливі французькі Mistral.
Також цікаво: Багатоцільовий винищувач Mirage 2000-5 для ВПС України: з’ясовуємо, що це за літак
Чим цікавий Mistral?
Mistral — це ракетна система протиповітряної оборони дуже малої дальності (SHORAD), яка була розроблена та створена у Франції компанією MBDA. Сам комплекс розроблений для використання як на стартових платформах для транспортних засобів, надводних кораблів і вертольотів, так і у переносній конфігурації (ПЗРК). Він призначений для ураження цілей, які перебувають на малій висоті (до 3 км), зокрема, гелікоптерів та літаків. Французи навіть похвалися, що останні випробування цієї зброї показали, що вона з легкістю нищить кораблі та катери. Назва Mistral французькою означає “морський вітер”. Цікаво, що таку ж саму назву мають і французькі десантні кораблі, тому важливо їх не плутати.
На озброєння французької армії комплекс було прийнято з 1988 року, після чого він неодноразово модернізувався. У 2000-х роках розробили наступне покоління – Mistral 2, а пізніше світ побачив і Mistral 3. Цю зброю взяли на озброєння близько 25 країн Європи. Серед них Норвегія, Естонія, Бельгія, Фінляндія, Кіпр, Австрія, Угорщина, Хорватія, Іспанія та інші. А загалом було виготовлено близько 15 тисяч таких комплексів.
Читайте також: Зброя української перемоги: ЗРК NASAMS, що захищає Вашингтон
Історія створення ПЗРК Mistral
При створенні комплексу французи намагалися врахувати недоліки інших ЗРК, а також вимоги сучасного високоманевреного бою. Розробка французької переносної ракети SATCP (sol-air à très courte portée), яка згодом стала основою Mistral, почалася в 1974 році.
Саму розробку комплексу було доручено компанії Matra, яка пізніше стала Matra BAe Dynamics, а зараз відома як MBDA, оборонна компанія, що базується у Франції. MBDA була створена для розробки ракетних систем шляхом злиття Matra BAe Dynamics, Aerospatiale Matra (EADS) і Alenia Marconi Systems.
Основними співвиконавцями були: “Societe Anonyme de Telecommunications” (SAT) – інфрачервона головка самонаведення, “Manufacture de Machines du Haut Rhin SA” – бойова частина, “Societe Nationale des Poudres et Explosifs” (SNPE) – твердопаливний заряд, “Societe Europeenne de Propulsion” – ракетний двигун. Міністерство оборони Франції висунуло певні вимоги до зенітної ракети при створенні комплексу, а саме: єдина ракета для всіх варіантів комплексу, незалежність від способу запуску і мінімальний обсяг технічного обслуговування. Повномасштабні роботи зі створення ПЗРК були розпочаті у 1980 році. У період з 1986 по 1988 роки французька армія проводила широкі військові випробування нового комплексу ППО на власних полігонах, які закінчилися його прийняттям на озброєння у 1988 році під позначенням Mistral.
Окрім базового переносного варіанта комплексу було створено широку лінійку варіантів, призначених для різних ситуацій та носіїв, серед яких: ATLAS – мобільний ЗРК з пусковою установкою (ПУ) на дві ракети; ALAMO – комплекс, призначений для встановлення на легких автомобільних шасі; ATAM – вертолітний варіант, використовується як зброя класу “повітря-повітря”, в першу чергу для боротьби з гелікоптерами супротивника; SANTAL – баштова система на 6 зенітно-керованих ракет із РЛС виявлення цілей; SIMBAD – корабельний варіант зі спареною ПУ для суден малої водотоннажності. Є й інші варіанти, розроблені на основі комплексу ЗРК Mistral. У 2006 році на виставці Eurosatory в Парижі компанія MBDA демонструвала багатоцільову бойову машину MPCV на базі легкої броньованої VBR. Бойова машина оснащувалась баштовим модулем на 4 зенітно-керовані ракети Mistral і дистанційно керованим 12,7-мм кулеметом. Боєзапас – 4 ракети знаходиться всередині машини, ручна перезарядка.
Читайте також: Зброя української перемоги: бомба наземного запуску GLSDB
З чого складається ПЗРК Mistral?
ПЗРК Mistral складається з зенітної керованої ракети в герметичному транспортно-пусковому контейнері, апаратно-програмного комплексу для автоматичного розпізнавання власних військ “свій-чужий” задля уникнення дружнього вогню, джерела живлення та триноги з прицільними пристроями.
20-кілограмова підставка (тринога) з обладнанням та прицільними пристосуваннями та 20-кілограмова ракета в транспортно-пусковому контейнері переносяться розрахунком із двох осіб: командиром розрахунку та стрільцем. Тобто, один несе ракету, а другий несе вогневу частину-триногу. Сам зенітно-ракетний комплекс може бути налаштований і готовий до стрільби за 60 с. Бойове місце має сидіння, блок управління вогнем і подачу стисненого повітря. Для підвищення мобільності комплексу до місця розгортання в бойове положення розрахунок може пересуватися автомобільним транспортом.
Також цікаво: Винищувачі 5 і 6 покоління: в чому різниця і де межа?
Зенітна керована ракета Mistral
Давайте більш детально поговоримо про зенітну керовану ракету Mistral, бо саме вона є основним компонентом ЗРК.
По суті, зенітна керована ракета Mistral є повністю автономною ракетою системи “вистрілив і забув”. Вона виконана за аеродинамічною схемою “качка”, що забезпечує їй високі маневрові якості. Також це дозволяє їй витримувати сильні навантаження, забезпечуючи високу точність наведення на кінцевій ділянці польоту. За даними офіційного сайту компанії MBDA, найбільш сучасні варіанти ракети можуть розвивати швидкість до 930 м/с і маневрувати з перевантаженнями до 30 g (швидше за все, йдеться про вже третє покоління ракети – Mistral 3). Саме такі можливості дозволяють вражати всі типи сучасних повітряних цілей, включаючи високошвидкісні та високоманеврені об’єкти. Конструктивно ракета складається з корпусу, інфрачервоної головки самонаведення (ГСН), електричних двоступеневих твердопаливних двигунів для керування кермами, електронної апаратури наведення на ціль, термохімічної батареї, підривника, бойової частини, маршового, а також стартового двигуна, що скидаються після пострілу, і пристрою самоліквідації.
Інфрачервона головка самонаведення встановлюється всередині обтічника пірамідальної форми. Такий обтічник має перевагу перед обтічником звичайної сферичної форми, оскільки зменшує лобовий опір. Діаметр корпусу ракети 90 мм, що дозволяє встановити ГСН більших розмірів, ніж у комплексах конкурентів. У головці самонаведення було використано приймальний пристрій мозаїчного типу, який виконано із застосуванням арсеніду індію. Це істотно підвищує можливості ракети знаходити та захоплювати повітряні цілі зі зменшеним ІЧ-випромінюванням, а також дозволяє ГСН відрізняти справжній сигнал від помилкового (ІЧ-пастки, яскраво освітлені хмари, сонце тощо).
Крім цього, для досягнення високої чутливості інфрачервоної головки самонаведення реалізовано охолодження приймального пристрою. Тут встановлено спеціальний балон, що містить холодоагент, приєднується до пускового механізму. Головка самонаведення ракети Mistral може захоплювати і супроводжувати реактивні літаки на дальності до 6 км, а гелікоптери, оснащені пристроями для зменшення ІЧ-випромінювання, на дальності до 4 км.
Читайте також: Зброя української перемоги: гелікоптери Westland Sea King
Бойове оснащення ракети Mistral
Слід зауважити, що сама зенітно-керована ракета оснащується доволі потужною осколково-фугасною бойовою частиною. Вона важить майже 3 кг і містить готові кулясті вражаючі елементи з вольфрамового сплаву. Це приблизно 1500-1800 готових елементів, що вражають цілі. Бойова частина ракети оснащена контактним та неконтактним лазерними підривниками. Неконтактний лазерний підривник з механізмом точного відліку дистанції дозволяє уникнути передчасного підриву бойової частини при впливі перешкод, що створюються деревами або предметами на місцевості. Розрахункова величина помилки для даного підривника укладається по дальності в один метр. У рамках проведення полігонних випробувань ПЗРК Mistral було встановлено, що підрив бойової частини на такій відстані від повітряних цілей веде до їх ураження.
Стиснене повітря запускає гіроскопи ракети та використовується як охолоджувач для інфрачервоних детекторів. Для прицілювання використовується телескопічний приціл. Встановлений у пусковій установці запитувач IFF працює під час супроводу цілі. Порівняно з будь-якою іншою ракетою протиповітряної оборони малого рівня Mistral є найбільш надійною та успішною у своєму класі. Успішність ураження цілі ПЗРК Mistral становить 93%.
Також цікаво: Зброя української перемоги: Літак раннього попередження та контролю Saab ASC 890 (Saab 340 AEW&C)
Двоступеневий твердопаливний ракетний двигун
Вимоги, що пред’являються військовими до зменшення розмірів та маси двигуна, а також порядку його роботи та забезпечення необхідного рівня надійності, змусили розробників відмовитися від традиційної для зенітних керованих ракет конструкції двигуна на користь складнішого технічного рішення. В Mistral встановлено двоступеневий твердопаливний ракетний двигун, розроблений і виготовлений компанією Snecma Propulsion Solide в Парижі з використанням паливних зарядів EURENCO (раніше SNPE). Тобто, сама рушійна установка ракети Mistral складається відразу з двох двигунів: стартового та маршового. Стартовий двигун знаходиться у сопловій частині маршового двигуна.
Під час руху зенітної ракети в транспортно-пусковому контейнері даний двигун надає їй початкову швидкість 40 м/с. Стартовий двигун оснащений кількома соплами, які забезпечують обертання ракети (10 оборотів на секунду) для її стабілізації у польоті. Розкриття площин стабілізатора та аеродинамічних керм ракети здійснюється при виході її з пускового контейнера. На безпечній для стрілка-оператора відстані (близько 15 м) стартовий двигун ракети відкидається, запускається маршовий двигун, який надає ракеті максимальну швидкість М=2,6 (800 м/с). Завдяки такій великій швидкості польоту ракета досягає гелікоптера, що завис на відстані 4 км від місця пуску, всього за 6 секунд. Саме це не дає гелікоптеру можливості не тільки застосувати власну зброю, а й спробувати сховатися за природними складками місцевості. Модернізовані ракети комплексу, як запевняє виробник, розвивають ще більш вражаючу швидкість – 930 м/с (M=2,8).
Також цікаво: Зброя української перемоги: турецькі MRAP Kirpi
Приціл
Прицільний пристрій переносного зенітно-ракетного комплексу складається з телескопічного та коліматорного прицілів. Використовуючи показання коліматора, стрілок-оператор може враховувати горизонтальні та вертикальні кути випередження. Ми писали вище, що ПЗРК Mistral оснащений також апаратурою розпізнавання “свій-чужий” та тепловізійним пристроєм, який забезпечує ефективне використання комплексу також і в нічних умовах.
За словами компанії-виробника, комплекс може використовуватися у широкому діапазоні температур навколишнього повітря, в тому числі і за досить суворих погодних умов – при температурі від -40 до +71ºC.
Також цікаво: Зброя української перемоги: крилаті ракети Storm Shadow / SCALP-EG
Пусковий механізм
Пусковий механізм ПЗРК Mistral включає наступний набір елементів: комутуючий пристрій, який забезпечує потрібну послідовність проходження команд і сигналів; балон із холодоагентом; акумулятор; індикатор з вібраційним та звуковим пристроєм, що спрацьовує при захопленні сигналів від повітряної цілі головкою самонаведення зенітної ракети.
Для використання в нічний час комплекс може бути оснащений тепловізорами типу MITS-2 компанії Thales Optronics або MATIS компанії Sagem.
Також цікаво: Зброя української перемоги: десантний катер Stridsbåt 90H (CB90)
Підготовка та запуск керованої ракети Mistral
Для зручності наведення та пуску зенітної керованої ракети оператор комплексу використовує триногу з сидінням. На самій тринозі монтується транспортно-пусковий контейнер з ракетою та вся необхідна для роботи комплексу апаратура. За допомогою відповідних механізмів забезпечується необхідний кут піднесення та розворот для стрільби майже у будь-якому напрямку.
При транспортуванні та перенесенні комплекс ділиться на дві частини масою близько 20 кг кожна: тринога з прицільними пристроями і електронним блоком та транспортно-пусковий контейнер із самою ракетою. При створенні даного комплексу французькі конструктори багато уваги приділяли скороченню часу на його розгортання і перезарядку.
Згідно з результатами проведених випробувань, на встановлення транспортно-пускового контейнера з ракетою на триногу і повне приведення комплексу в бойову готовність відводиться близько однієї хвилини. На включення головки самонаведення (охолодження ІЧ-датчика та розкручування гіроскопа) потрібно 2 с. Середній час реакції (від моменту включення пускового ланцюга до старту зенітної ракети) становить близько 5 с за відсутності даних зовнішнього вказівки або 3 с за наявності таких даних. На перезарядку комплексу новою ракетою потрібно близько 30 с.
Також цікаво: Saab JAS 39 Gripen – як варіант для ВПС України: з’ясовуємо, що це за літак
Тактико-технічні характеристики комплексу Mistral
- Дальність ураження цілей: 500-6000 м
- Висота ураження цілей: 5-3000 м
- Максимальна швидкість ракети: 800 м/с (2,6 М)
- Діаметр корпусу ракети: 90 мм
- Довжина ракети: 1860 мм
- Стартова вага ракети: 18,7 кг
- Маса бойової частини ракети: 3 кг
- Тип бойової частини: 1800 шт. сферичних елементів з вольфрамового сплаву
- Маса ракети у транспортно-пусковому контейнері: 24 кг
- Маса триноги з прицільними пристроями: близько 20 кг
- Підривник: неконтактний лазерний
- Час приведення комплексу у бойове становище: до 60 с.
Читайте також: Як ракетні системи M142 HIMARS та M270 змінять хід війни в Україні?
Для чого Збройним силам України ПЗРК?
Для тих, хто прочитав цю статтю, пояснення будуть зайвими. Повітряний простір України завжди у небезпеці через ракети та керовані авіаційні бомби. Всі вони запускаються з літаків та гелікоптерів. Тому такий сучасний переносний зенітно-ракетний комплекс дозволить збивати більше ворожих літаків, БПЛА та гелікоптерів.
Це дійсно унікальна і дуже цінна допомога від наших західних партнерів. Зараз в умовах жорстких боїв з окупантами кожен високоточний снаряд, кожна бойова машина, кожна система ППО, кожна крилата ракета, бойовий десантний катер чи бойовий літак нам вкрай необхідні, тому хочеться щиро подякувати нашим західним друзям і партнерам за допомогу та підтримку. Загарбникам нікуди не втекти від розплати. Слава Україні! Смерть ворогам! Слава ЗСУ!
Читайте також: