Нещодавно військово-морські сили ЗСУ уразили ще один російський корабель – судно забезпечення чорноморського флоту рф “васілій бєх”. Цього разу протикорабельними ракетами Harpoon. Сьогодні все про ці ракети.
Після нападу Росії на Україну в лютому наші захисники отримали від західних партнерів багато сучасної військової техніки – від бронетехніки і танків до ракетних систем і боєприпасів. Серед них і протикорабельні ракети Harpoon, які надала нам Данія.
Україна потребує сучасної протикорабельної зброї, щоб мати змогу протистояти ВМС росії та її чорноморському флоту. Перебуваючи за сотні кілометрів від українського узбережжя, російські кораблі обстрілюють нашу територію крилатими ракетами та блокують українські порти, перешкоджаючи експорту зерна, тим самим створюючи світову продовольчу кризу. Працездатність ворожого флоту підтримує база чорноморського флоту Севастополь – головний порт захопленого у 2014 році Кримського півострова. Але жодне російське судно не може відчувати себе в безпеці після того, як пішов на дно флагман чорноморського флоту крейсер “москва”, потоплений ракетами “Нептун” вітчизняного виробництва. Крім того, маємо великі надії саме на протикорабельні ракети Harpoon, які можуть змінити перебіг протистояння на морі.
Читайте також: Все про 155 мм гаубицю M777 і керований снаряд M982 Excalibur
Чим цікаві протикорабельні ракети Harpoon?
Якщо «Джавеліни» є найвідомішою протитанковою зброєю, польські «Перуни» – найпопулярнішими зенітними системами, а Bayraktar TB2 — королі безпілотників (принаймні, у війні в Україні), то Harpoon — це одна з найвідоміших та найпотужніших протикорабельних ракет у світі. І той факт, що їх використовують понад 600 надводних кораблів, 180 підводних човнів, 12 типів реактивних літаків і ряд наземних систем берегової оборони, це лише підтверджує.
Harpoon — дозвукова протикорабельна крилата ракета, розроблена у США, яка перебуває на озброєнні Пентагону з 1977 року. З моменту її створення було випущено безліч модифікацій, включаючи повітряні, корабельні та версії для підводних човнів. Harpoon також зазнав багатьох модернізацій, що дало змогу покращити дальність дії ракет та точність наведення. Різні види цієї потужної протикорабельної ракети експортувалися в 32 країни світу.
Читайте також:
- Все про 155 мм гаубицю M777 і керований снаряд M982 Excalibur
- Зброя української перемоги: Французькі САУ Caesar
Історія розвитку Harpoon
У 1965 році ВМС Сполучених Штатів почали роботу над розробкою ракети для ураження підводних човнів з дальністю дії до 45 км. Оскільки ракета повинна була бути спрямована на «китів», як на морському сленгу називають підводні човні, проекту було присвоєно назву Harpoon. Потоплення єгиптянами ізраїльського есмінця Ейлат (Eilat) у 1967 році двома протикорабельними ракетами радянського виробництва шокувала вищих офіцерів ВМС США, які до того часу не сповна усвідомлювали загрозу, яку несуть протикорабельні ракети. Тож, у 1970 році керівник військово-морських операцій адмірал Елмо Зумвальт прискорив розробку Harpoon в рамках своєї ініціативи “Проект Шістдесят” (“Project Sixty”), яка повинна була значно збільшити ударну потужність надводних військових кораблів США, таких як ракетні крейсери типу Ticonderoga.
Зараз протикорабельна ракета Harpoon є, мабуть, найпоширенішою зброєю такого типу на Заході. З тих пір, як у 1975 році почалось її виробництво, компанією McDonnell Douglas (тепер входить до складу Boeing) було випущено понад 7 000 ракет, що дало змогу обладнати сотні кораблів по всьому світу, причому, за доволі помірною ціною близько $1,5 млн. Крім того, ця система зброї є універсальною, її можна запускати з літаків, надводних і підводних суден.
З 1977 року ВМС США прийняли на озброєння Harpoon як основну протикорабельну ракету. Невдовзі після цього, у 1979 році, з’явився авіаційний варіант ракети, яким спочатку оснащувались морські патрульні літаки P-3 Orion ВМС, а пізніше й інші літаки, такі як F/A-18 Hornet і B-52H Bomber.
Повітряний варіант ракети Block 1 E (AGM-84E), відомий як Standoff Land Attack Missile (SLAM), дозволяв націлюватися на наземні цілі. SLAM з розширеними можливостями (SLAM-ER) з’явився у 1997 році, подвоївши дальність дії ракети, а також представивши технологію автоматичного націлювання (ATA). Harpoon Block II, найбільш досконалий варіант ракети, оснащений новим бортовим комп’ютером та системою навігації GPS/INS, був представлений у 2009 році, він має автономний діапазон дії за горизонтом і може атакувати як морські, так і наземні цілі. Версія Block II+ зараз знаходиться в розробці.
Читайте також: Зброя української перемоги: Сучасні САУ PzH 2000
Версії протикорабельних ракет Harpoon
Давайте більш детально розглянемо модернізовані версії Harpoon. З моменту свого впровадження в 1977 році Harpoon отримала багато оновлень апаратного та програмного забезпечення, що призвело до появи багатьох версій ракети. Для ясності, у 1973 році ВМС визначили такі позначення для сімейства Harpoon: A – повітряний запуск, R – надводний з кораблів, U – підводний запуск, G – надводний удар, M – керована ракета.
Harpoon отримав кілька різних версій, відомих як Block. Звичайно, початкова модель відома як Harpoon Block I, а далі вже були варіації.
Block IA (RGM/UGM/AGM-84A)
Оскільки варіант ракети з повітряним запуском (AGM-84A) не має твердопаливних прискорювачів, вона здатна атакувати цілі лише в режимі пікірування. Ця версія ракети більш коротка і легка, ніж ті, що призначені для надводного та підводного запуску. AGM-84A має довжину 3,85 м, діаметр 0,343 м, стартову вагу 556 кг, тоді як RGM/UGM-84A має довжину 4,64 м, діаметр 0,343 м і стартову вагу 682 кг.
AGM-84A має більшу дальність 120 км порівняно з RGM/UGM-84A, яка летить тільки на 92,6 км. Для наведення моделі Block IA використовується інерціальна навігація при підведенні на середині курсу та активний радар під час кінцевої фази. Ракети оснащені фугасною боєголовкою вагою 224 кг. Є два варіанти спеціальних пускових установок для Harpoon — Mark 140 Mod-0 і Mark 141 Mod-1, які здатні запускати по одній ракеті кожні дві секунди. Система інкапсульованої гарпунної зброї UGM-84A (EHWS) по суті така ж, як і RGM-84A, за винятком того, що вона запускається з торпедних апаратів підводного човна в пусковій капсулі.
Block IB (RGM/UGM-84C)
Представлений у 1982 році, цей варіант містить лише невеликі зміни профілю польоту та програмного забезпечення порівняно з Block IA. Траєкторія польоту відрізняється меншою висотою, замість того, щоб виконувати спливаючий маневр, Block IB атакує ціль на наднизькій висоті. Крім того, даний варіант має вдосконалені електронні контрзаходи (ECCM) для підвищення точності наведення.
Block IC (RGM/UGM-84D)
Представлена у 1985 році, Block IC відрізняється від попередніх версій траєкторією польоту, системою наведення та технологією націлювання.
У той час як Block IB і IA можуть виконувати або спливаючу траєкторію з низьким апогеєм, або підхід до цілі на малій висоті, Block IC може виконувати і те, і інше. На додачу до покращених характеристик ECCM, Block IC має дещо більшу висоту на першому етапі траєкторії польоту, щоб уникнути ураження своїх кораблів та інших перешкод, які можуть опинитися на шляху ракети. Зміна типу палива, використовуваного в ракеті, збільшила її дальність до 124 км.
Block ID (RGM84-F)
Представлена в 1991 році модель ракети Block ID, довжиною до 5,3 м, продемонструвала збільшену дальність польоту – до 240 км. Систему наведення було змінено, що дало можливість повторно атакувати ціль у випадку промаху. Однак у 2003 році ця модель була знята з виробництва, оскільки її довжина та вага обмежувала типи пускових установок, здатних запустити ракету (як надводних, так і підводних).
Block IE (AGM-84E/SLAM)
Варіант SLAM (Standoff Land Attack Missile) це ракета класу “повітря-поверхня”. Вона використовує планер, бойову частину та двигун Harpoon, але значною мірою відрізняється від своїх попередниць. Додавання приймача глобальної системи позиціонування, інфрачервоної системи наведення Walleye (IIR) і системи каналів передачі даних Maverick дозволило значно збільшити точність ураження цілей. Ракета має довжину 4,5 м і діаметр 0,34 м, стартову вагу 628 кг. SLAM надійшла на озброєння в 1990 році і була успішно задіяна в операції “Буря в пустелі” та в місії ООН у Боснії.
Block IG (RGM/UGM-84G)
Варіант Block IG був розроблений для суден, оснащених легкими пусковими установками, які не могли використовувати більш довгі RGM-84F. Іншими словами, Block IG має всі оновлення, що були в моделі Block ID, окрім подовженого паливного бака, тому максимальна дальність дії цієї ракети аналогічна Block IC. Введена в експлуатацію в 1999 році, ця система використовує вдосконалене програмне забезпечення, яке дозволяє їй проходити до восьми точок маршруту під час польоту, а також оснащена технологією автоматичного уникнення берегової лінії.
Block IH (AGM-84K/SLAM-ER)
SLAM-ER (вдосконалена версія) вперше надійшла на озброєння в 1999 році. Система має вдосконалений IIR шукач, титанову боєголовку для більшого проникнення та стріловидні крила, які розгортаються в польоті (подібні розробкам RGM/UGM 109 Tomahawk) для збільшення максимальної дальності польоту ракети до 280 км. Ракета використовує інерціальну навігацію та GPS для наведення на середині курсу, перш ніж перемикатися на свій IIR на кінцевій фазі. Слід зазначити, що SLAM-ER використовує двосторонній зв’язок по лінії передачі даних з модулем Advanced Data Link AWW-13, що дозволяє оператору бачити ціль в режимі реального часу. SLAM-ER також є першою зброєю з технологією автоматичного визначення цілі, що дає можливість ракеті ефективніше долати ІЧ-контрзаходи, краще розрізняти цілі в насиченій сцені бою та обмежувати вплив несприятливих погодних умов на точність ракети. Ракета здатна вражати рухомі кораблі та рухомі наземні цілі з відносною максимально допустимою похибкою до 3 м.
Block II (RGM/UGM-84J/L)
Вперше поставлений ВМС США у 2009 році, варіант ракети Block II поєднує в собі інерційний вимірювальний блок і програмне забезпечення від Joint Direct Attack Munition з інерціальною системою навігації GPS/INS від SLAM-ER. Ці вдосконалення технології наведення ракети дозволяють їй працювати в прибережних водах і атакувати як морські, так і наземні цілі. Крім того, система наведення здатна націлюватися за горизонт за допомогою вертольоту, що дозволяє брати у приціл приховані цілі за межами прямої видимості радара. Ракета несе боєголовку вагою 224 кг і має максимально допустиму похибку 10-13 м.
Саме ця модифікація зараз є на озброєнні наших військових, саме ця ракета нещодавно і вразила буксир окупантів.
Читайте також: Тихі вбивці сучасної війни: Найнебезпечніші військові БПЛА
Block II + ER
Представлений у 2015 році компанією Boeing як наступне покоління Harpoon, Block II+ Extended Range має на меті збільшити некласифіковану дальність Block II на 124 км. Для цього в ракеті використовується легша, але більш ефективна боєголовка, а також покращений турбореактивний двигун, який подвоює дальність ракети до 248 км. Block II+ обмежено розгорнута на патрульних літаках ВМС F/A-18 і P-8 Increment III. Тобто, цей варіант є скоріше експериментальним, ніж робочим.
Читайте також: Сучасна артилерія – суперзброя України. І до чого тут Ілон Маск?
Успіхи Harpoon в бойових умовах
Harpoon багато разів використовувався в бойових умовах протягом майже півсторіччя служби. В рамках операції “Морварід” ВМС Ірану застосували ракети Harpoon проти іракських суден. У листопаді 1980 року іранський ракетний корабель “Пайкан” випустив загалом три ракети Harpoon по трьох іракських швидкісних ударних кораблях OSA II. “Гарпуни” нейтралізували цілі та дозволили Ірану продовжити операцію.
У березні 1986 року ВМС США застосували ракети Harpoon проти лівійських військ у затоці Сидра. Після того, як літаки ВМС США були атаковані 4-6 ракетами класу «земля-повітря», USS Yorktown (DDG-48) випустив дві протикорабельні ракети Harpoon і кілька інших ракет зі штурмовика А-6 по двох лівійських патрульних катерах. Один з кораблів загорівся і затонув, а інший отримав серйозні пошкодження.
18 квітня 1988 року Сполучені Штати потопили кілька іранських суден за допомогою Harpoon під час операції “Богомол” (Praying Mantis) в Перській затоці. Після чотирьох окремих попереджувальних залпів іранському ракетному катеру Joshan, який наближався до військових кораблів США, USS Wainwright (CG-28) потопив Гарпунами це судно. Іранський Joshan запустив власну ракету Harpoon по американському кораблю Wainwright, але йому завадили електронні контрзаходи Wainwright. У відповідь американці випустили шість стандартних ракет (SM-1) і одну ракету Harpoon. Іранський корабель був значно пошкоджений в результаті атаки і повністю потоплений корабельною артилерією Wainwright (CG-28) з ближньої дистанції. Це була справжня дуель на Гарпунах.
Інше судно, іранський фрегат “Саханд” (F 74), запустив ракети з палуби по американських літаках. Літак ухилився від ракет і у відповідь випустив дві ракети Harpoon, які влучно знайшли свою ціль. Американський фрегат USS Strauss (DDG-16) також поцілив у вже пошкоджений “Саханд” ракетою Harpoon, затопивши його.
Читайте також: Все про безпілотники General Atomics MQ-9 Reaper
Невдалі запуски Harpoon
Відбулося також два випадкових запуска системи Harpoon. 14 липня 1981 року корабель USS Coontz (DDG-40) випадково випустив ракету, яка пройшла майже 110 км, перш ніж вона, імовірно, самознищилася у морі.
Рік по тому, 6 вересня 1982 року, данський фрегат HDMS Peder Skram (F352) випадково випустив ракету Harpoon під час маневрів, що призвело до значного пошкодження ліній електропередачі та майна понад 130 дачних котеджів, але ніхто не загинув.
Читайте також: ТОП-10 російської “аналоговнєт” техніки, знищеної ЗСУ
Характеристики Harpoon
- Вага: 540-691 кг
- Довжина: 3,8-4,6 м
- Діаметр: 34,3 см
- Двигун: турбореактивний двигун та твердопаливний прискорювач
- Розмах крил: 91,4 см
- Операційна дальність: 140-280 км
- Максимальна висота польоту: 915 м
- Швидкість: 850 км/год (0,85 Маха)
- Система наведення: інерціальна система наведення з радіовисотоміром та активна радіолокаційна на кінцевій ділянці польоту
- Боєголовка: 221 кг, фугасна
- Вартість одиниці: $1 527 416
Читайте також: Зброя української перемоги: ПЗРК FIM-92 Stinger
Для чого протикорабельні ракети Harpoon потрібні Україні?
Українські “Нептуни” можуть вражати цілі на відстані до 280 км, а “Гарпуни” – до 310 км в останніх версіях, але не можна забувати про найважливіше…
Теоретична перевага дальності дії ракет Harpoon над «Нептуном», однак, на практиці під питанням. Пов’язане це з тим, що в найкращій модифікації (Harpoon Block II + ER) Harpoon може вражати цілі на відстані до 310 км, але Данія не має до них доступу, тому, природно, не могла їх надати Україні. З іншого боку, ми досі не знаємо, як практичний діапазон дії порівнюється з теоретичним у випадку українських Нептунів. Але вони довели свій потенціал, знищивши російський флагманський крейсер «Москва». Шкода, що наших “Нептунів” банально не вистачає.
Відомо, що реальна дальність більшості розроблених версій Harpoon (включаючи ті, до яких має доступ Данія) менше, тому це ~120 км. Як справи з «Нептуном», розробленим на базі радянських ракет? Ніхто не знає, адже нам просто бракує даних з цього приводу, це стосується і їх загальних можливостей. Але Harpoon Block II (RGM/UGM-84J/L), у свою чергу, перевірені в бойових умовах, а їх ефективність і можливості підкріплені вагомими доказами.
Тому можна сподіватися, що в нинішній ситуації Україна, отримавши ракети Harpoon з наземними пусковими установками, зможе з більшою точністю та на більшій дальності знищувати російський флот. Це відштовхне російські кораблі далі від берега, що завадить їм досягати цілей. Потоплення буксиру “васілій бєх” вже довело ефективну роботу Harpoon, чекаємо й надалі від них чудових новин.
Читайте також:
- “Нептуни” влучили у крейсер “Москва”: Все про ці протикорабельні крилаті ракети
- Зброя української перемоги: ПТРК Стугна-П – танкам орків буде непереливки
Ми віримо, що Україна обов’язково переможе. Віримо в ЗСУ! Горіти оркам у пеклі, а Гарпуни та Нептуни їм обов’язково в цьому допоможуть!
Якщо ви хочете допомогти Україні боротися з російськими окупантами, найкращий спосіб зробити це – пожертвувати кошти Збройним Силам України через Savelife або через офіційну сторінку НБУ.