Останнім часом все більше стає підтверджень використання рашистами своєї техніки, яка давно застаріла – що технічно, що морально. Але головна ціль таких махінацій – підняття бойового настрою минулими перемогами.
Так, навіть Генеральний штаб вже офіційно заявляє про використання таких старих броньованих консерв, як танк Т-62. А це радянські танки від 1962 року виготовлення! Вони старіші навіть за батьків рашистів, а їхніх дідів, що їздили такими танками – не багато залишились живими взагалі.
«За результатами втрат в ході бойових дій ворог змушений знімати зі зберігання танки Т-62 для комплектування резервних батальйонних тактичних груп, що формуються для відправки в Україну» – Генеральний Штаб ЗСУ
Невже все так погано з цими танками Т-62?
Так. Навіть дуже погано.
Якщо навіть подивитись на останню модернизацію танку Т-62М, де бойовій техниці додали елементи активного захисту та трохи змінили засоби зв’язку – все одно він залишився повністю застарілим танком «шістедисятником».
Його 115-мм гармата залишилась такою ж, автомату заряджання немає, як і усіх можливих пристроїв, на кшталт прибору нічного бачення чи тепловізора. Російська 100-мм гармата з БМП-3 виглядає кращою, тому що може стріляти керованими протитанковими снарядами, а у купі з усіма оптичними можливостями башти – набагато переважає металеву консерву зі складів «тривалого зберігання».
Дивіться також: Відео: Огляд БМП-3 – трофейна техніка на службі ЗСУ
Що ми маємо розуміти під такими діями рашистів?
- Ми настільки багато знищили їхньої техніки, що потрібно вводити в бій і таке старовинне лахміття, як танк Т-62 і навіть Т-62М.
- Використання таких танків можливе лише за для утримання територій – блокпостів та невеликих населених пунктів. Головна танкова броня захистить лише від усього стрілецького озброєння але не від важкої зброї.
- Рашисти зможуть використовувати такі «зламки» лише для підтримки незначних операцій. І тільки піхотних.
- Відсутність сучасного озброєння для вогневого ураження наших танків, низький рівень бронювання, відсутність сучасних оптичних приладів та засобів зв’язку вказує на те, що Т-62 потрібен в бою скоріше як музейний експонат для підвищення бойового духу солдат, діди яких їздили в давнину до Чехословаччини та здобували там свої медалі на подушках.
«Мой дед воевал на таком танке, потому и я с ним пойду на Киев, известная машина, надежная» – вже жевріють думки російських солдат, спонукаючи відправитися у подорож мальовничими краєвидами України по дорозі до Києва на танках Т-62. Останню подорож.
Читайте та дивіться також по темі: