Стало відомо, що наші захисники вже використовують легендарний багатоцільовий вертоліт UH-60 / S-70A Black Hawk. Давайте познайомимося з ним більш детально.
Кажуть, що найкращим засобом боротьби з танками є самі танки. Ця істина справедлива також і для літаків та вертольотів. Зараз гвинтокрил є невід’ємною частиною будь-якої армії, це потужна та універсальна зброя.
Сучасні гвинтокрилі машини виконують безліч найрізноманітніших бойових завдань. Супровід, висадка та вогнева підтримка десанту, перевезення особового складу, вантажів і бойової техніки, ведення повітряної розвідки, здійснення радіоелектронної боротьби, патрулювання, евакуація та функція, що наразі є найбільш обговорюваною, — боротьба з танками та іншими броньованими і захищеними цілями. Вертоліт – дуже багатопланова машина.
Логічно припустити, що противник буде використовувати свої вертольоти та БПЛА з аналогічними цілями, і з цими вертольотами та БПЛА необхідно якось боротися. Звісно, наявність у піхотних частинах систем ПЗРК та ешелонована система ППО — речі хороші, але ж вони не панацея від атак сучасних вертольотів.
До речі, першими про повітряні вертолітні бої задумалися американці, які на той момент мали великий і дуже різноманітний вертолітний парк і накопичили колосальний бойовий досвід щодо їх застосування. В американській армії гелікоптерів дуже багато і вони виконують різноманітні завдання і мають різне призначення.
Читайте також: Зброя української перемоги: зенітно-ракетний комплекс Aspide
UH-60 Black Hawk вже в Україні?
До початку повномасштабного російського вторгнення 24 лютого 2022 року вертолітний парк української армії та силових структур складався переважно з радянських гелікоптерів Мі-24, Мі-8 та Мі-2. Також по лінії МВС мали місце поставки французьких гелікоптерів Airbus моделей H225, H145, Н125.
Вже під час великої війни Україна отримала від США гелікоптери Мі-17, які призначалися для армії Афганістану, а від Великої Британії – гелікоптери Sea King у пошуково-рятувальній версії. Також ходили чутки про ймовірні поставки важких військово-транспортних вертольотів CH-47 Chinook і ударних AH-64 Apache.
Багатофункціональних UH-60 Black Hawk на порядку денному протягом останнього року не було, однак 21 лютого 2023 року їх несподівано “засвітило” Головне управління розвідки Міноборони України. На офіційних інформресурсах ГУР з’явився пост з фотографіями, на яких зображені пілоти-розвідники на тлі “Чорного яструба” з українськими розпізнавальними знаками.
https://twitter.com/UAWeapons/status/1628030764309782533?ref
Отже, не будемо довго зволікати і познайомимось з цим легендарним гелікоптером.
Цікаво також: Зброя української перемоги: розвідувальні бронемашини Fennek
Історія створення UH-60 / S-70A Black Hawk
У 1965 році війна у В’єтнамі ще тільки набирала обертів, і в той час гелікоптеру UH-1 лише належало здобути світову популярність. Але вже тоді військові США почали шукати відповідну заміну для “Ірокезу”.
Наприкінці 1965 року Міністерство оборони розпочало роботи за проектом UTTAS (Utility Tactical Transport Aircraft System — «авіаційна транспортна система загального призначення»). Темп робіт спочатку був неквапливим: з одного боку, наявні гелікоптери UH-1 поки що задовольняли вимогам військових, а з іншого — уроки війни у В’єтнамі часто змушували коригувати вимоги до нової машини.
Саме в рамках цього проекту в 1968 році розпочалася розробка гелікоптера UH-60A відповідно до вимог програми створення багатоцільового тактичного транспортного вертольота. Пентагон видав фірмам Bell, Boeing-Vertol, Lockheed та Sikorsky контракти на проведення попередніх розробок багатоцільового тактичного транспортного вертольота, призначеного для десантних операцій та постачання на полі бою. Гелікоптер повинен був замінити багатоцільові гелікоптери Bell UH-1, що знаходилися на озброєнні армії, і транспортні гелікоптери Boeing-Vertol СН-46 «Sea Knight», які використовував корпус морської піхоти. У 1971 році було затверджено програму розробки вертольота UTTAS, в якій сформульовані такі вимоги до гелікоптера: можливість перевезення військового підрозділу з 11-15 осіб, екіпаж з трьох осіб, силова установка на основі двох двигунів, можливість транспортування вертольота без розбирання на літаках Lockheed С-130 та С-141.
У 1972 році Пентагон видав дев’яти вертолітним фірмам технічні умови та вимоги до льотних характеристик гелікоптера UTTAS та визначив основні етапи програми розробки гелікоптера. Програму виробництва 1100 вертольотів, яка на той час була найбільшою вертолітною програмою армії, пропонувалося завершити до 1985 року, а ціна одного вертольота складала від $2 до $5.8 млн.
З дев’яти фірм, що представили проекти вертольота UTTAS, міністерством оборони США були відібрані фірми Boeing-Vertol та Sikorsky, яким доручалася розробка дослідних зразків гелікоптерів. Контракти передбачали будівництво трьох вертольотів для льотних випробувань та одного вертольота для статичних випробувань від кожної фірми. Після остаточного вибору фірми-виробника передбачалося побудувати ще по п’ять вертольотів, щоб усі вісім вертольотів брали участь у експлуатаційних випробуваннях.
Армія в середині 1972 р. видала фірмі Sikorsky контракт на суму $61 млн на виготовлення трьох експериментальних вертольотів для льотних випробувань і одного – для наземних. Аналогічний контракт отримала фірма Boeing-Vertol. У 1973 р. вертоліт UTTAS фірми Sikorsky отримав фірмове позначення S-70 та позначення для армії UH-60A. За програмою UTTAS фірми Sikorsky та Boeing-Vertol розробили та побудували випробувальні вертольоти YUH-60 та YUH-61. Вертоліт YUH-60 здійснив перший політ 17 жовтня 1974 р. Після завершення оціночних випробувань вертольотів і проведеного порівняльного аналізу у 1976 р. Пентагон обрав фірму Sikorsky переможницею програми UTTAS і уклала з нею контракт на $83,4 млн на виробництво перших UH-60A.
Читайте також: Зброя української перемоги: Німецькі самохідні зенітки Gepard
Три покоління “Чорних яструбів”
Основними перевагами гелікоптера Sikorsky UH-60A, що призвели до перемоги у конкурсі, стали менші технічні ризики та менші експлуатаційні витрати протягом розрахункового 20-річного терміну експлуатації.
UH-60A – базовий варіант, що комплектувався двигунами T700-GE-700 (1500 к. с). Вертоліт побудований за класичною одногвинтовою схемою з чотирилопатевим гвинтом. Лопаті гвинта, виготовлені з титану та композитів, здатні витримувати влучання снаряда калібру 23 мм. Основним силовим елементом конструкції фюзеляжу є так звана коробка – стеля та підлога кабіни, з’єднані потужними шпангоутами. Така конструкція, виконана зі сталі та титану (з алюмінієвою обшивкою) забезпечує високу міцність, що особливо важливо при жорсткій посадці. Борта кабіни екіпажу та частково підлога захищені кевларовими пластинами. Сидіння екіпажу та десанту броньовані, а гідравлічна система дубльована, що суттєво підвищує живучість вертольоту. Вертоліт обладнаний бортовим комплексом РЕБ, що включає станцію попередження про радіолокаційне опромінення, станцію активних теплових перешкод та пристрої викиду теплових пасток та радіолокаційних відбивачів.
UH-60L – модифікований варіант, що випускався з 1989 року. Відрізняється новими двигунами Т700-GE-701C (1900 к. с.) з цифровою системою керування, вдосконаленим обладнанням кабіни екіпажу, а також збільшеною з 3600 до 4100 кг вантажопідйомністю. Третя модифікація UH-60M випускається з 2006 року. Вона отримала двигуни T700-GE-701D (2000 к.с.), повністю цифрове бортове радіоелектронне обладнання (БРЕО), новий центральний комп’ютер. Вантажопідйомність теж була збільшена до 4500 кг.
S-70i – це експортний варіант UH-60M, позбавлений частини стандартного американського армійського обладнання (це дозволяє експортувати гелікоптери без отримання спеціального дозволу Конгресу США). Випускається з 2010 року на заводі у Польщі (м. Мелець). Кажуть, що саме цей варіант гвинтокрила використовують наші спецпризначенці.
Читайте також: Зброя української перемоги: Сучасні САУ PzH 2000
Спеціальні модифікації UH-60 Black Hawk
За весь час виробництва і експлуатації було випущено декілька спеціальних версій UH-60 Black Hawk.
- ЕН-60А — вертоліт РЕБ, обладнаний відповідною апаратурою.
- ЕН-60С та EH-60L – повітряні командні пункти з додатковим радіообладнанням.
- UH-60Q, HH-60L та НН-60М — медико-евакуаційні модифікації на базі відповідно UH-60A, UH-60L та UH-60M.
- МН-60А – варіант для сил спеціального призначення, з інфрачервоною станцією FUR, розширеним складом радіообладнання та апаратури РЕБ.
- МН-60К – модифікація для спецназу з інфрачервоною станцією та РЛС проходження рельєфу місцевості, а також з двигунами T700-GE-701C. З’явилася у 1986 році.
- MH-60L – аналог МН-60А, але на базі UH-60L VH-60N “Уайт Хоук” – варіант для обслуговування президента США, що базується на моделі UH-60A. Оскільки такі вертольоти експлуатуються авіацією морської піхоти, вони отримали двигуни «флотської» модифікації T700-GE-401C (як на палубних SH-60B «Сі Хоук»).
- AH-60L “Arpia” – ударний вертоліт, що випускається для Колумбії. Озброєний підфюзеляжною установкою з 20-мм гарматою, а також різними типами ракет, що має відповідне прицільне обладнання.
- UH-60J і UH-60JA – модифікації, що виробляються за ліцензією фірмою “Міцубісі” в Японії. Перша з них — пошуково-рятувальна, призначена для ВПС і ВМС, друга призначена для транспортування армійських підрозділів.
- UH-60P – варіант, що будувався за ліцензією в Південній Кореї (близько 150 одиниць). Базується на UH-60L, але відрізняється деякими удосконаленнями.
Для експорту випускаються численні модифікації під позначенням S-70A з відповідними цифровими індексами – від S-70A-1 (для Саудівської Аравії) до S-70А-50 (для Ізраїлю).
Читайте також: Огляд БПЛА Bayraktar TB2: Що за звір такий?
Бойовий досвід “Чорних яструбів”
Бойовим дебютом для UH-60 / S-70A Blackhawk стала висадка на Гренаду 8 жовтня 1983 року. У ній брали участь гелікоптери цього типу зі складу 82-ї повітрянодесантної дивізії. Досвід показав, що UH-60A є надійною та живучою конструкцією. Одна з машин цього типу отримала 47 влучань від малокаліберної зброї (7,62 мм), але благополучно повернулася на базу. В іншого Blackhawk у п’яти місцях були пробиті паливні баки — але протікання помітили лише наступного дня!
Жодна машина в ході цієї операції не була втрачена. Так само, як і під час вторгнення до Панами в грудні 1989-го, в якому також брали участь UH-60A 82-ї дивізії. Тут Blackhawk використовувалися для висадки десантів, які захоплювали ключові об’єкти інфраструктури. По-справжньому масово застосовувалися «Чорні яструби» під час операції «Буря в пустелі» у лютому 1991 року. Перед її початком американці зосередили в Саудівській Аравії понад 400 вертольотів цього типу — як звичайних UH-60, так і спецназівських МН-60. 300 з них одночасно брали участь в одній бойовій операції — висадці 101-ї повітряно-штурмової дивізії 24 лютого. Залучалися Blackhawk і для інших операцій, зокрема, МН-60 здійснювали висадку та евакуацію груп спецназу. Втрати «Чорних яструбів» під час операцій «Щит пустелі» та «Буря в пустелі» були мінімальними і становили лише шість машин, причому чотири загинули в льотних інцидентах і лише дві — від вогневого впливу супротивника.
Задля справедливості відзначимо, що траплялися в історії UH-60 і провали. Найбільш відомий – операція 3-4 жовтня 1993 року в Могадішо (Сомалі), яка коштувала американцям трьох вертольотів цього типу.
У 1994 році американські війська з метою припинення громадянської війни та запобігання гуманітарній катастрофі висадилися на Гаїті. У цій операції гелікоптери UH-60L перевозили бійців 10-ї гірської дивізії з авіаносців «Америка» та «Дуайт Ейзенхауер».
З грудня 1995 року Blackhawk служили у складі сил ООН та НАТО на території колишньої Югославії. Від початку глобальної війни з тероризмом з 2001 року ці гелікоптери стали неодмінними учасниками всіх операцій, включаючи війни в Афганістані та Іраку. Лише іракська кампанія 2003 року коштувала американцям 24 «Чорні яструби» (сім — бойові втрати, решта — в аваріях і катастрофах).
Читайте також: Зброя української перемоги: Огляд танка Leopard 2
Конструкція UH-60 Black Hawk
UH-60 Blackhawk є гелікоптером одногвинтової схеми з рульовим гвинтом, двома турбогвинтовими двигунами та триопорним шасі.
Фюзеляж з легких сплавів
Фюзеляж гелікоптера суцільнометалевий, типу напівмонокок, з легких сплавів. Композитні матеріали на основі скловолокна та кевлару використовуються в конструкції дверей кабіни екіпажу, ліхтаря, обтічників та капота двигунів. Вхід у двомісну кабіну екіпажу здійснюється через бічні двері, що відкидаються наверх. Сидіння екіпажу броньовані. Вантажний відсік розмірами 4,95×2,21×1,87 м і об’ємом 11,6 м³ має з обох боків розсувні вантажні двері розмірами 1,5×1,75 м. У кабіні можуть розміщуватися 10 десантників з озброєнням або 6 поранених на ношах. Задня частина фюзеляжу переходить у хвостову балку монококової конструкції з відігнутою вгору і кінцевою балкою несиметричного профілю, до якої кріпляться стабілізатор і рульовий гвинт.
Стабілізатор керований, прямий, з розмахом 4,37 м. Зміна кута установки здійснюється за допомогою системи управління, яка отримує сигнали про повітряну швидкість, кутову швидкість і бічне прискорення. Передбачено складання хвостової балки для транспортування та під час стоянки. Фюзеляж має протиударну конструкцію, здатну витримувати навантаження, що дорівнює 20g при фронтальному і 10g при вертикальному ударі. Встановлено рятувальну лебідку вантажопідйомністю 270 кг з тросом довжиною 69 м, вантажний гак розрахований на зусилля 3630 кг.
Читайте також: Як ракетні системи M142 HIMARS та M270 змінять хід війни в Україні?
Триопорне шасі
Триопорне шасі не складається під час польоту. Воно має по одному колесу на кожній опорі. Головні опори важільного типу мають двокамерні амортизатори. Пневмогідравлічна система амортизації забезпечує поглинання енергії удару об землю з навантаженням 40g без торкання фюзеляжем землі. Колія шасі 2,7 м, база 8,83 м. Розміри пневматиків коліс головної стійки 660×254 мм, тиск 0,88-0,93 МПа, задньої стійки 380×152 мм, тиск 0,6 МПа.
Конструкція гвинтів
Несучий гвинт є чотирилопатевим, з шарнірним кріпленням лопатей. Втулка монолітної конструкції виконана з титанового сплаву і має еластомірні підшипники та демпфери, що не потребують змащення. Це дозволяє зменшити на 60% обсяг робіт з технічного обслуговування гвинтів. Лопаті прямокутної форми в плані, мають лонжерони овального перетину з титанового сплаву, хвостову частину зі стільниковим заповнювачем “номекс”, задню кромку і комлеву частину лопаті, виконану з композитних матеріалів на основі графіту, обшивку зі склопластику, склопластикові противаги вздовж лопаті. В основі лопаті є титанова накладка, стрілоподібне завершення лопатей виконане з кевлару. Лопаті спроектовані за принципом безпечної конструкції і можуть витримувати влучання снарядів калібру 23 мм.
Є спеціальна електрична система проти обледініння лопатей і маятникові гасники коливань на втулці, що самоналаштовуються. Також встановлено гальмо несучого гвинта.
Рульовий гвинт чотирилопатевий, діаметром 3,35 м, з безшарнірним кріпленням лопатей. Разом з кінцевою балкою він нахилений убік на кут 20° для створення вертикальної складової тяги та збільшення діапазону центрування. Втулка складається з двох хрестоподібно розташованих балок. Лопаті прямокутної форми, виготовлені з застосуванням композитного графітоепоксидного матеріалу. Довжина лопаті 0,244 м. Ці лопаті також забезпечені електричною системою проти обмерзання.
Читайте також: Зброя української перемоги: французька ЗРК Crotale
Силова установка UH-60 Black Hawk
У вертольоті UH-60 Blackhawk встановлена силова установка, що складається з двох турбінних газових двигунів General Electric T700-GE-701C. Кожен з цих двигунів має потужність близько 2000 к.с., що забезпечує вертольоту достатню силу для виконання різноманітних завдань, включаючи транспортування вантажів та пасажирів, пошук і рятування, вогневу підтримку та багато іншого.
Двигуни розміщуються в мотогондолах по обидва боки пілону. Установка була перевірена за умов бойової експлуатації у В’єтнамі.
Модульна конструкція трансмісії полегшує техобслуговування. Головний редуктор здатний працювати ще протягом 30 хвилин після закінчення мастила і його не заклинить.
Внутрішні паливні баки мають ємність 1360 л. Допоміжне паливо може перевозитися у двох внутрішніх 1400 л паливних баках і 1740 л зовнішньому.
Штанга для заправки паливом у польоті повністю виконана з композитних матеріалів, вона здатна висуватися за площину обертання несучого гвинта за 20 с. Продуктивність заправки 1135 л/хв при тиску 0,33 МПа. Це дає можливість гелікоптеру оперативно підзаправитись та продовжити виконання місії.
Читайте також: Зброя української перемоги: Німецька самохідна гаубиця Boxer RCH 155
Кабіна гелікоптера
Гелікоптером керує екіпаж з трьох осіб: пілот і другий пілот в кабіні керування і один член екіпажу у відсіку для особового складу.
Гелікоптер Blackhawk оснащений цифровою авіонікою. Щоб зменшити робоче навантаження на пілота, гелікоптер може бути оснащений цифровою автоматизованою системою польоту (AFCS), це забезпечує первинне пілотажне та навігаційне відображення для екіпажу.
Читайте також: Зброя української перемоги: ракети ATACMS для HIMARS та MLRS
Комунікаційні засоби “Чорного яструба”
UH-60 оснащений багатьма засобами зв’язку та комунікації. Тут є система голосового зв’язку та передачі даних, включаючи VHF і UHF зв’язок, транспондер ідентифікації “свій-чужий”. Blackhawk має захищений голосовий зв’язок, супутниковий зв’язок і систему внутрішнього зв’язку між членами екіпажу та десантом. Також слід згадати систему прихованого зв’язку дециметрового, метрового та короткохвильового діапазону, засоби радіонавігації, систему розпізнавання та радіомаяки.
Основними елементами навігаційної системи є доплерівський радіолокатор та інерційна навігаційна система, можливе встановлення системи позиціонування за допомогою супутників. Члени екіпажу мають окуляри нічного бачення. В обладнання, передбачене для захисту, входять приймач радіолокаційного опромінення ARP-39, автомат розсіювання трасерів та інфрачервоних відбивачів.
Читайте також: Зброя української перемоги: ЗРК NASAMS, що захищає Вашингтон
Вантажний відсік гелікоптера Black Hawk
Вантажний відсік забезпечує розміщення 11 повністю екіпірованих військових або чотирьох пацієнтів на ношах з медичним офіцером для місій медичної евакуації.
Відсік обладнаний системою вентиляції та опалення. Blackhawk може перевозити зовнішні вантажі до 9000 фунтів (4072 кг) на вантажному гаку – наприклад, 155-мм гаубицю. Головну частину відсіку можна звільнити від десантних місць для перевезення вантажу. Додаткові сховища можна розмістити в системі підтримки зовнішніх сховищ.
Читайте також: Зброя української перемоги: система ППО MIM-23 Hawk
Озброєння UH-60 / S-70A Black Hawk
UH-60 / S-70A Blackhawk кваліфікується як пускова платформа для протиброньової ракети Hellfire з лазерним наведенням. Американський гелікоптер може нести 16 ракет Hellfire за допомогою системи підтримки зовнішнього сховища. Сховище ESSS розміщене по боках вертольота. Завдяки цим підвіскам є здатність перевозити снаряди, ракети, гармати та блоки електронної протидії вагою 10 000 фунтів (4500 кг). У гелікоптері також можна розмістити додаткові ракети, запаси або особовий склад у вантажному відсіку. Можливе також встановлення ракет класу “повітря-повітря” FIM-92 Stinger на зовнішній підвісці.
Вертоліт може бути озброєний двома кулеметами калібром 7,62 або 12,7 мм.
“Чорні яструби” армії США оснащені лазерною системою попередження про загрозу Goodrich AN/AVR-2B.
Читайте також:
- “Нептуни” влучили у крейсер “Москва”: Все про ці протикорабельні крилаті ракети
- Порівняння F-15 Eagle та F-16 Fighting Falcon: Плюси і мінуси винищувачів
Технічні характеристики UH-60 Black Hawk
- силова установка: 2 × General Electric T700-401
- злітна потужність: 1285 кВт
- діаметр несучого гвинта: 16,36 м
- довжина фюзеляжу зі штангою для заправки: 17,38 м
- висота гелікоптера: 5,13 м
- злітна вага: 9980 кг
- вага пустого гелікоптера: 5735 кг
- максимальна швидкість: 268 км/год
- крейсерська швидкість: 237 км/год
- статична стеля: 3170 м
- динамічна стеля: 5790 м
- дальність польоту: 600 км
- перегінна дальність: 2220 км.
Зображений на фото ГУР МО гелікоптер Black Hawk моделі UH-60A має нетипову для ЗСУ ліврею чорно-синього кольору, яку чомусь не стали перефарбовувати, а лише нанесли на неї українські розпізнавальні знаки. Це дозволяє припустити, що вертоліт міг бути придбаний на цивільному ринку.
Аналітикам NMFTE вдалось знайти гелікоптер з аналогічною лівреєю, що належав компанії Ace Aeronautics, яка спеціалізується на модернізації кабін для транспортних літальних апаратів. Такий же вертоліт у березні 2022 року на виставці Міжнародної вертолітної асоціації у Далласі демонструвався у бойовій комплектації зі встановленим комплектом озброєння.
Якщо це той самий гелікоптер, то про якусь партію чи серійні поставки говорити не доводиться. Хоча, з іншого боку, якщо вдалося придбати один, то чому б за тією ж схемою не придбати ще кілька? До того ж невідомо, скільки таких вертольотів було/є у компанії Ace Aeronautics, адже скуповування приватними компаніями списаної військової техніки з метою подальшої модернізації і перепродажу – поширена у світі практика.
Впевнений, що такий надійний і захищений гелікоптер дуже необхідний нашим захисникам. Ми щиро вдячні нашим західним партнерам, зокрема, США за підтримку та надання сучасних зразків військової техніки.
Ми віримо в наших захисників. Загарбникам нікуди не втекти від розплати. Смерть ворогам! Слава ЗСУ! Слава Україні!
Читайте також: