Яке зенітне озброєння є у Збройних Сил України? Сьогодні розкажемо про зброю, яка допомагає боронити наше небо та знищувати літальні апарати, ракети та БПЛА російських орків.
Від початку російської агресії ведеться надзвичайно запекла боротьба за контроль над повітряним простором нашої країни. Українські льотчики дуже непогано показали себе в повітряних боях, але великою допомогою у боротьбі з ворожими літаками і гелікоптерами також є підтримка різної наземної техніки та зенітного озброєння.
Ми весь час чуємо звідусіль прохання закрити українське небо. Так, ворог нещадно руйнує наші мирні міста, обстрілює ракетами, наносить удари з літаків та гелікоптерів. Але українська армія вже понад місяць запекло протистоїть російській агресії. Наші ВПС відіграють надзвичайно важливу роль у бойових діях, добре утримують контроль над ключовими районами країни.
Багато йдеться про те, що успіхів наших Збройних Сил на землі достатньо для Перемоги над окупантами. Але це не зовсім так. У сучасній війні перевага в повітрі завжди відіграє надзвичайно важливу роль. Завдяки домінуванню в повітрі у військових є можливість швидко і точно наносити удари по супротивнику, його тиловим підрозділам та інфраструктурі. Сучасна війна без підтримки з повітря зводить майже нанівець успіхи наземні. Це чудово розуміють керівники ЗСУ, Генштабу та держави.
В цій статті спробуємо розказати вам про всі плюси і мінуси нашого зенітного озброєння, поміркувати над тим, як і чим охороняти наше небо. Звичайно, нам би дуже знадобилась допомога наших західних партнерів у закритті неба над Україною, але з ряду причин, багато з яких нам невідомі, або якщо й відомі, то до кінця не всім зрозумілі, вони не наважуються це робити. Тому ми самі маємо про це подбати. Але наші Збройні сили отримують велику підтримку від західних партнерів у вигляді поставок озброєння, в тому числі різних наземних зенітно-ракетних комплексів, які допомагають захистити українське небо від ворожої авіації.
Тож давайте детальніше поговоримо про це озброєння, та спробуємо розвіяти деякі міфи та домисли. Отже, почнемо.
Читайте також: Огляд БПЛА Bayraktar TB2: Що за звір такий?
ПЗРК FIM-92 Stinger
Почнемо зі знаменитих FIM-92 Stinger. Ця зброя американського виробництва є однією з найпоширеніших систем протиповітряної оборони, яка набула широкої відомості під час конфлікту в Афганістані. Але вона добре зарекомендувала себе також під час бойових дій в Україні. Цей ПЗРК використовує інфрачервоні ракети “земля-повітря” і систему ідентифікації свій-чужий. FIM-92 Stinger має дальність прицілювання до 4,8 км і може збивати повітряні цілі на висоті до 3,8 км. Наші військові отримали певну кількість цих пускових установок з Литви та Латвії. І навіть сама новина, що FIM-92 Stinger є на озброєнні наших сил ППО, вже є жахом для орків.
Ми детально розповідали про FIM-92 Stinger в окремій статті, тому, кому цікаво, можете перейти за посиланням нижче.
Читайте також: Зброя української перемоги: ПЗРК FIM-92 Stinger
ПЗРК Starstreak
Друзі з Великої Британії теж вирішили допомогти нам боротися з ворожими гелікоптерами і штурмовиками, надавши потужний переносний зенітно-ракетний комплекс Starstreak. Ця потужна зброя буквально з першого дня дуже вдало проявила себе в бойових умовах – за допомогою ПЗРК Starstreak наші військові знешкодили ворожий гелікоптер Мі-28 в Луганській області. Це означає, що ворог теж буде з острахом літати над нашою територією.
Downed Mi-28 helicopter in eastern #Ukraine#UkraineRussiaWar #UkraineUnderAttack pic.twitter.com/usOBpaW4cO
— Root Nation EN (@RootNationEN) April 1, 2022
Starstreak — ПЗРК виробництва компанії Thales Air Defense з Белфаста. Британська система, яку надали нашим військовим, має унікальну швидкість випущених ракет, що перевищує 4,2 Маха. Це робить їх найшвидшими ракетами класу «земля-повітря» малої дальності. Для порівняння, швидкість популярного Stinger досягає максимум 2,2 Маха, як бачите, різниця величезна. Звичайно, це має велике значення в контексті потенційної реакції захисних систем цілі. Часу на протидію в цьому випадку набагато менше, що робить Starstreak надзвичайно ефективною зброєю.
Starstreak також може похвалитися дуже розумною системою наведення. Більшість систем ПЗРК, доступних на ринку, стріляють самонавідними ракетами, які спрямовані на певну теплову сигнатуру. Це так зване рішення “вистрелив і забув”. На відміну від цього, Starstreak використовує наведення з допомогою лазерного променю відповідно до того, що бачить оператор в оптично стабілізований приціл. Блок наведення посилає на ціль два промені дуже низької інтенсивності, непомітні для систем літака. На основі цих даних датчики обчислюють розташування точки удару. Використання двох променів дозволяє ракетам Starstreak краще маневрувати і ефективно відстежувати ціль. Крім того, сама система наведення дає змогу вести вогонь по невеликих об’єктах, теплових сигнатур яких недостатньо для відстеження ракетами з тепловим наведенням.
В нас є окремий матеріал про цей цікавий переносний зенітно-ракетний комплекс з Великої Британії.
Читайте також: Зброя української перемоги: Огляд ПЗРК Starstreak
ПЗРК Piorun
Наші брати-поляки теж допомагають нам знищувати ворожі повітряні цілі. Їх переносний зенітно-ракетний комплекс Piorun — модернізована версія комплексу GROM, який показав свої можливості під час грузино-російського конфлікту, коли було знищено дев’ять російських машин. Piorun призначений для боротьби з гелікоптерами, літаками та малогабаритними цілями, такими як безпілотні літальні апарати, на висотах від 10 м до приблизно 4 км та на відстані від 500 м до понад 6 км.
У порівнянні з ПЗРК GROM-1 ця надсучасна зброя має більшу дальність дії і кращу стійкість до перешкод, а також пристосована для роботи в нічних умовах. ПЗРК Piorun отримав вдосконалений приціл, подвоївши можливості виявлення цілі. Модернізовані ракети-боєголовки автоматично наводяться на джерело теплового випромінювання, тобто на двигун гелікоптера або літака, який виділяє тепло. Від цього ракетного комплексу майже не можливо втекти. Польська зброя вправно б’є ворога в українському небі.
Ми також розповідали про цей цікавий переносний зенітно-ракетний комплекс польського виробництва. Наші військові дуже задоволені цією надсучасною зброєю.
Читайте також: Зброя української перемоги: Військові високо оцінили ПЗРК Piorun
ПЗРК “Стріла-2”
“Стріла-2” була першим поколінням радянських ПЗРК. Ця модель була клоном американської системи FIM-43 Red Eye. Плечова пускова установка “Стріла-2” не мала нічого спільного з попередньою «Стрілою-1». «Стріла-2» була офіційно прийнята на озброєння в далекому 1968 році. Його західна назва — SA-7 або Грааль.
Ця переносна система протиповітряної оборони (ПЗРК) була розроблена для ураження літаків і гелікоптерів. Однак ця застаріла система не може бути задіяна проти сучасних дронів. Готова до використання система важить приблизно 15 кг, максимальна дальність її дії становить 4,2 км, у польоті ракета досягає швидкості 500 м/с. Якщо ракета не вразить ціль, за 14-17 секунд самознищується.
Імовірність попадання ракети в незахищену ціль становить лише близько 10-20%, крім того, ефективність ще зменшується, якщо ціль використовує контрзаходи, такі як хибні спалахи та ракети відведення вогню, від яких Стріла-2 не захищена. Також в деяких випадках ракета виявилася вразливою до фонових перешкод, сонячного випромінювання, хмар і горизонту. Тому за сучасними мірками її ефективність дуже низька.
З появою надсучасних ПЗРК її вже майже не використовують наші Збройні Сили, але на озброєнні ця ракетна система є й досі. Також є модифікація Стріла-3, але вона мало чим відрізняється від попередньої моделі. Ці протиракетні системи були доволі ефективними в минулому, але вже не в наш час.
Читайте також: Switchblade: Американські безпілотники-камікадзе для захисту України
ПЗРК 9K38 “Ігла”
9K38 «Ігла» — переносна пускова установка зенітного-ракетного комплексу, яка здатна вражати повітряні цілі прямо з плеча.
Цей ПЗРК розроблений ще в Радянському Союзі, але й досі використовується українською армією. Він прийшов на зміну старшій версії – Стріли-3, і має кращу дальність дії та чутливість шукача. У системі використовується ракета класу “земля-повітря”.
ПЗРК 9K38 “Ігла” розроблений для стрільби 72-міліметровими ракетами з інфрачервоним наведенням, оснащеними лише осколково-фугасними боєголовками, є ефективним проти гелікоптерів і літаків, що низько летять, і має ефективну дальність враження цілі від 3100 до 5200 м.
Робота “Ігли” подібна до інших систем ПЗРК (наприклад, американського Stinger). Ракета класу “земля-повітря” 9М38 вставляється в пускову трубу. Операція стрільби передбачає запуск наземного джерела живлення, живлення блоку виявлення цілі та ракети. Ідентифікація свій-чужий здійснюється до влучання у ціль за допомогою запитувача 1L14, встановленого на пусковій трубі, крім того, ПЗРК обладнаний нічним прицілом. Після прицілювання запуск ракети здійснюється за допомогою рукоятки. При цьому запускається пусковий двигун, який виштовхує ракету ПЗРК 9K38 “Ігла” з пускової труби. Боєголовка визначає джерело тепла, коли починається фаза прискорення руху. Для маневрування ракети до джерела інфрачервоного випромінювання використовуються керуючі ребра.
Так, ця зброя не зовсім сучасна, але все ж доволі ефективна в боротьбі з повітряними цілями.
Читайте також: Зброя української перемоги: ПТРК Javelin FGM-148 – нещадний до ворожих танків
Чи достатньо нам ПЗРК для контролю над повітряним простором України?
Тут хочеться зробити невеликий відступ від теми, а потім продовжимо. Дуже часто можна почути, що нашим силам ППО достатньо зброї, щоб ефективно захистити наше небо. Це не зовсім так. Що стосується сучасних радарів та ракетних технологій, то тут загарбники мають досить суттєву перевагу. Про це не раз казали наші експерти і військові, і це видно навіть з тих ПЗРК, що я перерахував вище. На початку війни багатьох сучасних зенітно-ракетних систем у нас просто не було, вони почали з’являтись у наших ЗСУ тільки протягом останніх двох тижнів. До того ж, слід зауважити, що російські ракетні комплекси достатньо сучасні, окупанти готувались до цієї війни, на відміну від наших керівників. Треба розуміти, що російські військово-космічні сили значно переважають українські ПС як за кількістю, так і за технологіями, які використовуються в їх озброєнні. Через цей дисбаланс Україна з самого початку війни терміново звернулися з проханням до західних партнерів про надання більш сучасних винищувачів та засобів ППО.
Деякі з цих засобів ППО нам вже надали, але стінгери чи інші ПЗРК не в повній мірі компенсують нестачу відповідного озброєння у України. Для боротьби з авіацією і крилатими ракетами орків нам потрібні зенітно-ракетні комплекси середнього і дальнього радіусу дії. Портативні системи ППО, такі як Stinger, мають обмежений радіус дії (до 5 км) та функціональність, і не можуть компенсувати відсутність сучасних винищувачів та ракетних систем середньої та великої дальності. Безпілотники-камікадзе призначені для ураження наземних цілей і також не можуть протистояти російським літакам та ракетам.
В наступному розділі ми розкажемо про зенітні ракетні комплекси ППО, які зараз є на озброєні наших військових.
Читайте також: Що означають економічні санкції для космічної програми росії
23-мм зенітна установка ЗУ-23-2
Розпочнемо нашу розповідь з доволі цікавої 23-мм зенітної установки ЗУ-23-2, яка є у наших бійців ППО. Україна має понад тисячу буксируваних 23-мм зенітних установок ЗУ-23-2. Зброя може бути приведена у вогневе положення всього за 30 секунд, вона повністю ручна і при необхідності може бути використана проти піхоти та легкоброньованої техніки. Ефективна дальність цієї зброї становить 2,5 км при реальній скорострільності 400 пострілів на хвилину.
Зенітна установка має механічний приціл і приводи наведення. Це сильно обмежує можливості ведення саме зенітного вогню, але робить зброю максимально дешевою і доступною для бійців з низьким рівнем підготовки. Штатного приладу управління зенітним вогнем, що видає дані для стрільби по повітряним цілям, також немає. Тому можливе ведення тільки загороджувального неприцільного вогню по всіх видах повітряних цілей (окрім вертольотів, що зависли).
Ресурс гармати – 6000 пострілів, ресурс ствола становить 3000 пострілів (за умови охолодження після кожних 100 пострілів). Тому в боєкомплект входять два запасні стволи для правого і лівого автоматів, що пройшли юстирування на заводі-виробнику. Номери встановлених стволів мають збігатися з номерами автоматів. Заміна зношених стволів стволами з іншого комплекту небажана. Причина – збільшення дзеркального зазору, максимальна величина якого не має перевищувати 0,6 мм. Зі збільшенням зазору навіть до 0,7 мм можливі поперечні кільцеві обриви гільз. Основна проблема – недовговічність хромування каналу ствола.
В боєкомплект ЗУ-23-2 входять 23-мм патрони зі снарядами тільки двох типів. Це бронебійно-запально-трасуючий снаряд БЗТ (цільнокорпусний з напівсферичною головною частиною та сталевим балістичним наконечником, вагою 190 г, у донній частині міститься речовина для трасування, у головній – запальна речовина) та осколково-фугасні снаряди ОФЗТ, які мають вагу 188,5 г і укомплектовані головним підривачем з самоліквідатором та максимальним часом спрацьовування 11 сек.
Легкоброньована самохідна зенітна система ЗСУ-23-4 “Шилка”
“Шилка” — легкоброньована самохідна зенітна система з чотирма спареними 23-мм гарматами. Ця зенітно-ракетна система може вести надзвичайно ефективний і точний вогонь по гелікоптерах або літаках противника практично в будь-яких погодних умовах і при поганій видимості.
Цікаво, що практично кожен ствол може стріляти різним типом боєприпасів зі скорострільністю до тисячі пострілів на хвилину, або чотирьох тисяч на хвилину при стрільбі з усіх чотирьох гармат. ЗСУ-23-4 “Шилка” – зенітна самохідна установка, призначена для безпосереднього протиповітряного захисту наземних військ, знищення повітряних цілей, що летять зі швидкістю до 450 м/с, на відстані до 2500 метрів та висоті до 1500 метрів, а також наземних цілей на відстані до 2000 метрів з місця, з короткої зупинки й в русі.
Озброєння складається з чотириствольної автоматичної зенітної гармати АЗП-23-4 з рідинним охолодженням та радіоприладного комплексу (РПК). Наведення гармати здійснюється за допомогою гідроприводу, а також і в ручному режимі (наземні цілі). Боєкомплект складає 2000 снарядів, скорострільність 3400 пострілів на хвилину. Звичайне спорядження стрічки: три осколково-фугасні (ОФЗТ) та один бронебійно-запально-трасуючий БЗТ снаряди.
Читайте також: Добрий вечір, ми з України: найкращі вітчизняні ігри
ЗРК С-300В
Перейдемо до більш цікавих зенітно-ракетних комплексів. Серед них багато хто з вас чув про ЗРК С-300В. Це зенітна система великої дальності, призначена для боротьби з літаками та крилатими ракетами. Це повністю автоматизована система (хоча нею можна керувати і вручну), яка при виборі цілей підключається до командного центру, розташованого на відстані до 40 км від пускової установки. На думку експертів, це одна з найкращих систем протиповітряної оборони, які на даний момент знаходяться на озброєнні.
Західні партнери теж це добре розуміють, тому стараються передати Україні ці ЗРК. Вони є в наявності в деяких країнах, які були членами Варшавського договору і отримали їх від СРСР. Зокрема, це країни Балтії, Польща, Словаччина, Болгарія, Чехія та Румунія.
Такі системи можна легко адаптувати для роботи в Україні, не потрібне додаткове навчання персоналу для їх освоєння, і, головне, для них є величезний запас боєприпасів.
ЗРК С-300В був розроблений як система протиповітряної оборони вищого рівня, що забезпечує захист від балістичних ракет, крилатих ракет і літаків. Основна роль С-300В – захист оперативних груп і життєво важливих промислових і військових об’єктів від масованих повітряних атак. Саме те, що нам зараз треба, враховуючи обстріли наших мирних міст і сіл.
ЗРК С-300В — мобільний комплекс протиповітряної оборони, всі його елементи змонтовані на спеціальному шасі.
Цей зенітно-ракетний комплекс використовує дві різні ракети. Обидві ці ракети призначені для ураження повітряних і балістичних цілей. Менша ракета 9М83 використовується проти літаків, крилатих ракет і балістичних ракет меншого розміру. Ракета 9М83 має шанси 40-65% проти балістичної ракети, 50-70% – проти крилатої ракети і 70-90% – проти ворожої авіації. Більша ракета 9М82 використовується для ураження балістичних ракет середньої дальності, ДРЛО та літаків на дальності до 100 км. Боєголовки ракет 9М82 і 9М83 містять 150 кг вибухівки. Варто відзначити, що С-300В розглядалася як комплексна система захисту проти балістичних ракет.
Батарея С-300В зазвичай включає машину командного пункту, оглядовий радар, секторний радар спостереження і до 6 заряджальних машин/пускових установок у двох варіантах.
Екіпаж пускової установки складається з 3 осіб. Вона несе чотири менші ракети 9М82. Автомобіль оснащений радіолокатором втручання.
Читайте також: Українська музика, яку треба почути, — наша добірка
Зенітний ракетний комплекс 9К37 Бук-М1
Ця система протиповітряної оборони може знищувати маневрені літаки та вертольоти, що летять на малій або великій висоті, коли противник використовує електронні засоби протидії. Нові версії “Бука” також можуть вражати балістичні ракети, крилаті ракети, протирадіаційні ракети, розумні бомби та безпілотні літальні апарати.
“Бук” запускає ракети 9М38. Це одноступінчаста твердопаливна ракета. Снаряд нагадує ракети ППО США “Тартар” і “Стандарт”. Ракета має напівактивне радіолокаційне наведення. Вона може вражати цілі на дальності від 3,4 км до 20,5 км на висоті понад 3 км. Дальність стрільби зменшується до 5-15,4 км, якщо ціль летить на висоті 30 м над землею. Максимальна висота бою – 25 км. Ракета 9М38 має ймовірність ураження 70-93%. “Бук” також може стріляти старішими ракетами 9М9М3 від зенітно-ракетного комплексу “Куб-М3”.
Автомобіль-тягач “Бук TELAR” оснащений радаром, цифровим комп’ютером, пусковою установкою ракет, системою ідентифікації свій-чужий. Він керується екіпажем з чотирьох осіб і несе на своєму борту чотири ракети.
Радар автомобіля “Бук TELAR” шукає цілі, відстежує їх і наводить на них ракети. Тож за потреби кожен автомобіль TELAR може працювати автономно. Радар виявляє літаки, що летять на висоті понад 3 км на дальності 65-77 км. Дальність виявлення зменшується до 32-41 км при польоті літака на висоті 30-100 м над землею. Низьколітаючі літаки виявляють на дальності 21-35 км.
Коли TELAR працює автономно, від виявлення цілі до запуску ракети проходить приблизно 24-27 секунд. Запуск ракети можливий приблизно за 5 хвилин після зупинки тягача. Також потрібно близько 5 хвилин, щоб залишити вогневе положення.
Читайте також: ШІ для самотніх: Як Replika допомагає мільйонам людей, яким нема з ким поговорити
Мобільний ракетний комплекс малої дальності 9К33 Оса
Оса — надзвичайно мобільний ракетний комплекс малої дальності, на одному транспортному засобі розміщено як саму пускову установку, так і радар, який виявляє та відстежує ворожі цілі.
Оса була першою серійною мобільною ракетною системою протиповітряної оборони з радаром і ракетами на одному транспортному засобі. Вперше один транспортний засіб міг виявляти, відстежувати та вражати літаки. Ця система використовується проти літаків і вертольотів у будь-яку погоду.
Початкова серійна версія має чотири ракети, максимальна дальність дії яких 10 км і максимальна висота 5 км. Пізніша серійна версія Оса-АК несе шість ракет в контейнерах. Максимальна дальність збільшена до 12 км. Ракети мають контактні та безконтактні запобіжники. Ймовірність знищення цілі ранньою системою становить 35-85%, залежно від висоти. Більш пізні серійні моделі мають ймовірність ураження цілі 55-85%. Оса не може запускати ракети на ходу. Їх запуск здійснюється з нерухомого положення або під час коротких зупинок.
ЗРК Оса також може працювати самостійно. Його радар має дальність захоплення близько 30 км. Деякі джерела стверджують, що цей комплекс виявляє літаки на відстані до 40 км. Система може шукати цілі навіть під час руху. Дальність відстеження близько 20 км. По обидва боки від радара є невелика параболічна антена для відстеження ракети. Таким чином, на одну ціль можна одночасно наводити до двох ракет. Крім того, обидві ці ракети керуються на різних частотах, щоб ускладнити електронні протизаходи. Ця ракетна система ЗРК може також діяти за допомогою полкових радарів спостереження. Час реакції від виявлення цілі до запуску становить 26 секунд.
Екіпаж автомобіля – п’ять осіб. Цей автомобіль обладнаний системою захисту NBC. Оса може припинити рух і підготуватися до стрільби протягом 4 хвилин.
Система ППО малої дальності Тор
Тор є всепогодною системою малої дальності для боротьби з цілями на низьких і середніх висотах.
Ця система здатна вражати всі види сучасних повітряних цілей. Застосовується проти літаків, гелікоптерів, БПЛА, різних типів ракет і високоточних керованих боєприпасів. Тор також може виявляти та перехоплювати протирадіаційні ракети. В основному він знищує цілі, які системи ППО великої та середньої дальності не можуть вражати.
Бойова машина Tор має радар і ракети на базі однієї машини. Машина TELAR несе 8 ракет. Запуск ракет здійснюється вертикально. Такий же спосіб запуску використовується і на зенітно-ракетному комплексі великої дальності С-300, хоча ракети Тор мають досить малу дальність.
Зенітно-ракетний комплекс використовує ракети 9М330. Ракети мають радіокомандне наведення. Максимальна дальність стрільби 5-12 км, максимальна висота 4-6 км, залежно від швидкості цілі.
Оригінальний Toр може одночасно вражати лише одну ціль. Імовірність знищення ракетою становить 26-75% проти літаків, 50-88% проти гелікоптерів і 85-95% проти БПЛА. Цей показник залежить від висоти цілі. Чим вище ціль, тим більше шансів, що вона буде вражена.
Радар Toр виявляє літаки на дальності 25-27 км, гелікоптери на дальності 12 км і БПЛА на дальності 9-15 км. Дальність відстеження близько 20 км. Система може шукати цілі під час руху.
ЗРК малої дальності “Стріла-10”
9K35 Стріла-10 — це самохідна зенітна ракетна установка з дальністю дії 5 км і максимальною швидкістю 65 км на годину по дорозі і 6 км на годину на воді. Стріла-10 має оптичний та інфрачервоний приціл і в основному використовується для боротьби з маловисотними цілями, наприклад, гелікоптерами.
В Україні налічується 150 одиниць цього типу озброєння. Зенітно-ракетний комплекс достатньо вдало збиває ворожі повітряні цілі.
Ракета “Стріла-10” була вдосконалена у порівнянні зі “Стріла-1М”. Тепер вона може вражати більш швидкі повітряні цілі на більшій відстані та на більшій висоті. Довжина ракети 2,19 м. Вона трохи довша за ракету «Стріла-1М», але має такий же діаметр і розмах крил. Важить 40 кг. Осколково-фугасна боєголовка містить 3 кг вибухового матеріалу. Як ми вже писали вище, ракета має як оптичне (фотоконтраст), так і інфрачервоне наведення.
“Стріла-10” може вражати літаки та гелікоптери противника на дальності до 5 км і висоті до 3,5 км. Вірогідність ураження винищувачів однією ракетою становить 10-50%. Час реакції системи близько 6,5 секунд.
“Стріла-10” створена на базі багатоцільового бронеавтомобіля МТ-ЛБ. Він оснащений дизельним двигуном ЯМЗ-238В з турбонаддувом потужністю 240 к.с. Броня цієї системи ППО забезпечує захист екіпажу від вогню стрілецької зброї та осколків артилерійських снарядів. Для самооборони є 7,62-мм кулемет.
Самохідна установка 2К22 “Тунгуска”
Цю систему ППО використовують мотопіхотні та механізовані формування. Її головна роль полягає в тому, щоб протидіяти загрозі, яку представляють російські ударні гелікоптери та штурмовики.
2К22 “Тунгуска” оснащена здвоєними ракетами 9М311 та 30-мм гарматами. Вони мають напівактивну радіолокаційну систему наведення та осколкову боєголовку. Існує лазерний неконтактний запобіжник, який запускає боєголовку, коли ракета наближається до неї. Ці ракети можуть вражати цілі, що рухаються зі швидкістю до 500 м/с. Максимальна висота – всього 3,5 км, а максимальна дальність – 8 км. Ракети 9М311 ефективні проти низьколітаючих літаків і гелікоптерів. Вони мають імовірність попадання 65%, тоді як імовірність попадання з гармати становить 80%. Подібні ракети 9М311К використовуються ЗРК ВМФ “Каштан”. 9М311-1 є модернізованою експортною версією ракети. “Тунгуска” здатна стріляти з гармати на ходу, але для стрільби ракетами вона повинна бути нерухомою.
“Тунгуска” зазвичай запускає свої ракети, коли ціль знаходиться на більшій відстані, і використовує гармати на цілей на менших відстанях.
Дальність радіолокаційного виявлення Тунгуски становить 17-18 км, а дальність відстеження 11-16 км. Наведення виконує навідник, який використовує оптичний приціл. Час реакції системи 10 секунд.
Броня “Тунгуски” захищає екіпаж від вогню стрілецької зброї та осколків артилерійських снарядів. Хоча вона може не витримати сильного кулеметного вогню. Автомобіль оснащений системами автоматичного пожежогасіння та захисту від NBC.
Екіпаж “Тунгуски” складається з чотирьох осіб – командира, навідника, оператора та водія.
Читайте також: Чи використовує російська розвідка соцмережі, щоб дізнатися про розташування ЗСУ?
Нам потрібні літаки та ракетні системи дальнього радіуса дії
Так, у нас є досить багато зенітно-ракетних комплексів, але більшість з них – застаріле озброєння, що залишилось ще з часів СРСР. Нам потрібне більш нове і сучасне озброєння. Воно б допомогло нам ефективніше боротись з ворогом.
Той же ЗРК С-300 є вже досить старим, не таким потужним, як, наприклад, С-400, який до сих пір відмовляється продати Туреччина. Для ефективного захисту українського повітряного простору найбільш ефективними були б системи Patriot (США), або більш дешеві та мобільні системи NASAMS (Норвегія). Про них, до речі, наче вже є певні домовленості. Втім, Україна не відмовилась би і від додаткових радянських систем С-300, Бук-М1, які теж нині ефективні у боротьбі з противником.
Однак, на мою думку, щоб ефективно закрити українське небо, нашим Військово-Повітряним Силам потрібні, в першу чергу, сучасні літаки та гелікоптери. Це могли б бути F-15, F-16 покоління 4+, або інші надсучасні винищувачі подібного класу. Я впевнений, що наші льотчики за 2-3 тижні могли б легко освоїти ці літальні апарати і протистояти ворогу. Наскільки вже відомо, МіГ-29 та Су-27 від партнерів ми не дочекаємося, тоді дайте нам ті літаки, про які я писав вище. До того ж, на відміну від радянських МіГ-29, ці винищувачі оснащені кращими технологіями, ніж ті, що використовуються супротивником, зокрема сучасними радарами та ракетами. Тоді б ми перестали постійно просити західних партнерів закрити українське небо, а змогли б ефективно збивати крилаті ракети, знищувати ворожу авіацію і нарешті захистити наші міста і села від масованих обстрілів. Поява такої зброї деморалізувала б орків, припинила б подальші напади, тому що вони б розуміли, що ми зможемо дати достойну відсіч.
Я впевнений, що Перемога буде за нами! Ворог відступить! Все буде Україна! Слава Україні!
Читайте також: Зброя української перемоги: ПТРК Стугна-П – танкам орків буде непереливки
Якщо ви хочете допомогти Україні боротися з російськими окупантами, найкращий спосіб зробити це – пожертвувати кошти Збройним Силам України через Savelife або через офіційну сторінку НБУ.