Victoriya Kozorez

Розгляд серіалу «І мертві підуть» виключно в політичному контексті спочатку може здатися дивним. І ми із цим погодимось. Зрештою більшість налаштована на зомбі-екшен і драматичні історії персонажів із видовищним кінематографом. Але за вбивствами блукачів і труднощами виживання ховається одне з найзахопливіших досліджень того, як люди гуртуються в спільноти та керують нею, коли все летить шкереберть. Чим блукачі, повзуни, кістяки (і всі інші, проте не зомбі) перевершують уцілілих людей у всесвіті «І мертві підуть»? Далі спойлери. Як геополітика пов’язана з блукачами Спочатку з’ясуємо, що насправді означає геополітика. Просто кажучи, це те, як географія, ресурси та влада формують спосіб взаємодії різних груп між собою. Уявіть, що це складна ризикована гра, у якій ваше місцезнаходження, те, що ви маєте та кого знаєте, визначають ваші шанси на виживання. У серіалі ми це бачимо постійно. Олександрія процвітає частково тому, що її стіни й розташування роблять її захищеною та відрізаною від небезпеки. Успіх Гілтопа зумовлений родючими сільськогосподарськими землями. Сила Прихистку — комуна, що контролює виробництво та зброю. Доля кожної громади безпосередньо пов’язана з тим, що вона має та де живе. Це геополітика в дії, лише з додаванням блукачів, які жадають убивств. Читайте також: 10 найцікавіших сучасних фільмів жахів на Netflix Розквіт неофеодальних систем Коли традиційні уряди зникають, люди у всесвіті «мерців», не лише занурюються в нескінченний хаос — вони об’єднуються в менші, феодальні спільноти. Олександрія, Королівство та Прихисток не випадкові поселення. Це мікродержави, які віддзеркалюють історичні моделі політичного розвитку. Захоплює і те, як ці спільноти демонструють первинні елементи державотворення. Стіни Олександрії не просто захист від зомбування — це фізичний прояв суверенітету. Лідерство випливає не з виборних колегій чи конституційних прав, а з фундаментальної здатності забезпечити безпеку та ресурси. Без цього політика позбавлена суті. Ласкаво просимо до постапокаліптичної політичної теорії Ось дещо приголомшливе: кожна велика спільнота в цьому всесвіті насправді представляє різні політичні системи, про які філософи писали протягом століть. Пам’ятаєте теорію Платона про те, як еволюціонують уряди? «Мерці» випадково (чи, можливо, навмисно) створюють ідеальну ілюстрацію цього процесу. Королівство з Єзекіїлем і його тигром представляє монархію з театралізованим демонструванням сили й сприятливого правління. Притулок, очолюваний Неганом, — це відвертий авторитаризм із жорсткою ієрархією та правлінням через страх. Олександрія пробує сили в демократії із системою рад, тоді як Оушенсайд показує нам ізольований матріархат, народжений травмою. Комунізм і зомбі Говорячи про політичні системи, розглянемо несподіваний комуністичний підтекст Олександрії. Ви, мабуть, помітили його й самі, коли дивилися серіал. В Олександрії немає офіційної валюти, робочі місця розподіляють, враховуючи навички, кожен працює на громаду, а охорона здоров’я та житло безплатні для всіх. Діана навіть зауважує Ріку: «Гадаю, комуністи перемогли». Це приклад того, як кінець світу може спричинити радикальну соціальну реорганізацію. Війни за ресурси та економіка виживання Якщо проаналізувати конфлікти між громадами, можна помітити, що протистояння рідко зводяться до зіткнення особистостей чи помсти. Війна з «Рятівниками», по суті, є класичною боротьбою за ресурси. Данина в обмін на захист, що його пропонує Неган, віддзеркалює історичні моделі данинних систем, а сільськогосподарська спеціалізація Гілтопа показує, як виробництво продуктів харчування формує динаміку влади. Серіал представляє світ, у якому економіка повертається до своєї найпростішої форми. У ньому немає фондового ринку чи криптовалюти — влада вимірюється кулями, ліками та їжею. Спільноти, що контролюють ці ресурси, контролюють і решту, утворюючи паралель з історичними та сучасними геополітичними конфліктами. Читайте також: Серіали, що допоможуть подолати стрес та відволіктися. Випуск 2 Співдружність: старий світ зустрічається з новим Вступ до «Співдружності» містить, мабуть, найбільш цікавий політичний коментар у цій серії. Ми бачимо спробу воскресити доапокаліптичні соціальні структури разом із класовими системами та бюрократією. Це як спостерігати за тим, як хтось намагається віднайти смартфон у кам’яному віці: цікаво, але, можливо, немає сенсу починати з чистого аркуша. Сучасні паралелі та вічні істини Що робить серіал «І мертві підуть» по-справжньому переконливим із політичного погляду, так це те, як він віддзеркалює виклики нашого світу. Формування альянсів як реакція на спільні загрози нагадує створення міжнародних коаліцій. Напруженість між безпекою та свободою в Олександрії перегукується з нинішніми дебатами про нагляд і громадянські свободи. Навіть торговельні мережі, що розвиваються між громадами, підкреслюють нашу власну глобальну взаємозалежність. Переходячи від війн за ресурси до складних альянсів, серіал доводить: чи то маємо справу із зомбі, чи то з міжнародними відносинами, певні політичні істини лишаються незмінними. Це потреба в безпеці, важливість ресурсів і вічна боротьба між індивідуальною свободою та колективним виживанням. Авторка зверталась до обговорень на платформі Reddit під час роботи над матеріалом. Також цікаво: Огляд системи рідинного охолодження ID-Cooling DX360 Max Огляд портативної зарядної станції BLUETTI AC70: Компактна, але потужна