В рамках виставки IFA 2019, HMD Global презентувала парочку смартфонів і кілька телефонів під брендом Nokia. Сьогодні ми познайомимося з головним гвіздком минулого осіннього заходу – Nokia 7.2. Давайте з’ясуємо, які особливості і нюанси є в цього, на перший погляд цікавого середнячка.
Не хочеш читати текст? Дивись відео (рос.мова)!
В Україні смартфон Nokia 7.2 дістався в модифікації 4/64 ГБ, а його рекомендована вартість на поточний момент становить 6299 гривень ($256). При цьому початковий цінник був 6999 гривень ($285)
Nokia 7.2 поставляється в невисокій картонній коробці з типовим для всіх останніх смартфонів компанії оформленням. Усередині знаходяться: адаптер живлення потужністю 10 Вт, кабель USB/Type-C, навушники, ключик для вилучення слота під картки і паперова документація.
Взагалі-то, все як завжди, правда з маленьким бонус у вигляді дротових навушників-вкладишів з функцією гарнітури. Чохлами смартфони Nokia як і раніше не комплектуються, і 7.2 винятком з правил не став.
Коли я вперше побачив, як виглядає Nokia 7.2, то навіть трохи зрадів. Тому що виробник не пішов банальним шляхом з оформленням блоку камер і тильної панелі. Не вибудував камери в вертикальний ряд в кутку зліва. Не застосував строкатий градієнт і не прикрив корпус ззаду звичним глянсовим склом або не менш глянсовим пластиком.
Як то кажуть – тут чудово все. Круглий блок з камерами по центру – передаємо полум’яний привіт Motorola, яка раніше використовувала такий прийом, але зараз чомусь відійшла від канонів в більшості нових трубок. І дуже даремно, тому що тема з вертикальним блоком вже побита до неможливості. Особисто я всіляко підтримував і підтримую прагнення окремих виробників зробити не так, як у всіх.
Далі – колір. У моєму випадку смартфон бірюзовий і це вже здорово виділяє його на тлі конкурентів. Я б навіть назвав його темно-бірюзовим або смарагдовим. Є ненав’язливий ефект, що переливається з вертикальними відливами.
Крім такого забарвлення корпусу, на ринку доступні сріблястий і чорний варіанти. Вони також з переливом. Сріблястий до речі дуже непогано виглядає. Чорний (або графітовий в деяких умовах освітлення), як завжди, найбільш строгий.
Використовується скло Gorilla Glass 3. Оскільки воно матове, то зрозуміло, що означає ніякого олеофобного покриття. І тим не менше, різні сліди поверхня збирає. Нехай не так сильно, як звичайна глянсова скляшка, але збирає. Втім, все легко забирається.
Рамка пофарбована в той же бірюзовий колір і це полімерний композит, який вдвічі міцніше звичайного полікарбонату і вдвічі легший за алюміній. Якщо спростити, то пластик. Преміальності нехай і немає, але зате пластик цей якісний.
Збірка та підгонка всіх деталей на вищому рівні. Вологозахисту у корпусу немає, проте слот для карток з додатковим прогумованим ущільнювачем. І ще одна маленька ремарка – перевіряйте задник під час покупки. Тому що мій зразок, наприклад, виявився з маленьким виробничим браком – неприємненько.
Спереду у верхній частині розташувалися: фронтальна камера, розмовний динамік, датчики освітленості і наближення. У нижній – нічого крім згаданого раніше напису.
Справа розміщені кнопка зміни гучності і кнопка живлення з поєднаним в ній світловим індикатором для повідомлень. Останнє вже за традицією кочує зі смартфона в смартфон і раніше зустрічалося нами в Nokia 3.2 і 4.2. І це цікава реалізація, правда не у всіх ситуаціях індикацію буде видно.
На лівому торці розмістили потрійний слот під дві nanoSIM-карти і microSD, що завжди приємно, а також традиційну кнопку виклику асистента Google.
Знизу – мікрофон, порт USB Type-C і два прорізи з мультимедійним динаміком. Зверху – додатковий другий мікрофон і 3,5-мм аудіороз’єм.
Позаду – блок з трьома камерами, спалахом і написом Zeiss, круглий майданчик сканера відбитків пальців. Нижче глянсовий сріблястий логотип, а в самому низу – значок Android One та інші маркування. Круглий блок виступає на кілька міліметрів над корпусом, обрамлений металевою окантовкою.
Nokia 7.2 – не маленький смартфон і при діагоналі екрану 6,3″ володіє не самими компактними габаритами: 159,9×75,2×8,3 мм. Можна навести кілька прикладів пристроїв, які як мінімум по висоті будуть менше, а екрани у них при цьому 6,39 або 6,4-дюймові.
Це означає, що управляти апаратом однією рукою, а вірніше дотягуватися до далеких елементів на екрані – проблематично. Але найбільшу незручність доставляють хвалені мною раніше матові грані – погано чіпляються до долоні. Без чохла доводиться тримати трубку міцніше звичайного.
Виступаючий блок камер також не робить смартфон стійкіше на рівній поверхні і він похитується при натисканні на екран. По кнопках: до розташованих праворуч – питань немає, а от клавіша для виклику асистента зліва на перших порах натискалася випадковим чином.
Екран діагоналлю 6,3″, виготовлений за технологією IPS LCD, роздільна здатність панелі Full HD+ (2280×1080 пікселів), співвідношення сторін 19:9 і щільність пікселів 400 ppi.
Але зрозуміло звикнути до цієї особливості можна. Кути огляду досить непогані, є лише класичне вигорання темного під діагональними кутами. Підтримується технологія PureDisplay, яка розширює динамічний діапазон і підвищує різкість контенту, що переглядається. Про це варто поговорити докладніше, оскільки ключовий акцент виробник робить саме на цій особливості екрану.
У налаштуваннях є окремий пункт PureDisplay. Є 5 можливих режимів: оригінальний, фото, відео, читання, гра. Система автоматично визначає, до якого з них відносити встановлені користувачам програми. Але можна вибрати все вручну, що я і рекомендую зробити, якщо ви таки збираєтеся цим користуватися.
Оцінити вплив того чи іншого режиму на вміст екрану можна натиснувши на чорну область біля навігаційної кнопки. У форматі фото отримуємо більш реалістичну передачу кольору і трохи більшу різкість. У відео прямо на HDR схоже. І різкість підвищується, і темні тони витягуються, і «плоскі» до того об’єкти стають більш… об’ємними чи що. Читання прибирає колишню контрастність, кольори виходять тьмяними. Ігри – дуже схоже на режим відео, але з додатковим підвищенням насиченості.
У тому ж пункті меню є ще дві функції – перетворення вмісту SDR в HDR і автоматичний баланс білого. Останнє, я так розумію, якась своя альтернатива технології True Tone від Apple. Тобто дисплей буде стає тепліше або холодніше в залежності від оточуючих умов.
Що в цілому можу сказати про дану технологію? Приємно, що вона є і радує можливість користувачу самому визначати режими для додатків. Так, без спеціального режиму відображення кольорів я не міг би, наприклад, обробляти фото на дисплеї Nokia 7.2. А в даному випадку – можна додати фоторедактор в потрібний режим і бачити правильні і природні кольори. Коротше кажучи, штука мені зайвою не здалася і з нею дійсно приємно споживати контент і грати в ті ж ігри.
Серед інших налаштувань екрану нічого нового: просто настроюється нічний режим і ніби як все з такого глобального.
Пристрій заснований на платформі Qualcomm Snapdragon 660, з моменту виходу якої пройшло вже більше двох років. Не знаю, що змусило виробника встановити саме 660-й. Адже ще до анонсу Nokia 7.2 на IFA у Qualcomm вже були новинки як 600-й, так і 700-серії. На мій погляд логічніше було б використовувати свіжі напрацювання.
У синтетичних тестах все в цілому непогано, але ось троттлив CPU просто як не в себе. За 15 хвилин навантаження, ЦП скидав продуктивність аж до 47% від максимальної. Це на моїй практиці – найгірший результат. Але так було перед оновленням розміром більше півтора гігабайт, яке прилетіло кілька днів тому. Воно було направлено на підвищення стабільності системи, плюс безпеку і виправлення помилок. Прогнаний той же тест після апдейта показав троттлінг вже до 62%. Нехай, це все одно багато, але погодьтеся – краще, ніж було раніше. Можливо в майбутньому виробник зможе усунути цю проблему. Для порівняння – скріншот тесту на Redmi Note 7 з таким же SoC.
Оперативної пам’яті в смартфоні може бути 4 або 6 ГБ, але в Україні офіційно представлена тільки версія з 4 ГБ. Чи треба більше для даного оснащення? Я не відчув великої необхідності, цілком вистачає для повсякденної експлуатації.
Постійної пам’яті в нашій версії – 64 ГБ. Знову-таки на інших ринках є і модифікації з 128 ГБ. Для користувача відведено 48,53 ГБ, а якщо їх буде недостатньо, то є окреме місце під карту пам’яті microSD до 512 ГБ. Крім іншого, Nokia дарує підписку Google One на три місяці. З нею в Google Диску користувач отримає ще 100 ГБ сховища.
З роботою інтерфейсу і додатків – все добре, плавно і швидко. Якщо якісь підлагування і траплялися, то були пов’язані з оновленням додатків. З іграми поведінка відносно непогане. Якщо говорити про прості, то взагалі все відмінно. А ось важкі проекти даються не так легко. Звичайно, спокійно можна грати і навіть з високими налаштуваннями графіки. Але не завжди отримуємо комфортний показник FPS.
У смартфоні застосований блок з трьома основними камерами. Головний ширококутний модуль 48 Мп, f/1.8, 1/2″, 0.8µm, PDAF. Другий надширококутний модуль 8 Мп, f/2.2, 13 мм, 1/4″, 1.12µm. А третім став датчик глибини 5 Мп, f/2.4, 1/5″, 1.12µm.
Основний сенсор Nokia 7.2 мене дещо розчарував кількістю шумів на денних знімках. Якщо не вдивлятися, то якість спершу може здатися навіть непоганою: різкість, кольори. Але варто трохи наблизити зображення і стає зрозумілим, що тут не така якісна камера, як очікувалося. У приміщенні і в умовах низької освітленості теж нічого особливого: шумодав активно замилює дрібні деталі, часом навіть перегинає. Якщо світла дуже мало, то можна спробувати нічний режим – він є, працює і витягує тіні, підвищуючи загальну видимість, але платою за це виступає ефект акварелі.
ПРИКЛАДИ ФОТО В ПОВНІЙ РОЗДІЛЬНІЙ ЗДАТНОСТІ
Портретні знімки виходять відносно непоганими, розмиття часто виходить акуратним, але не рідше того трапляються і помилки. Є кілька різних типів блюр-ефекту, так що грати і експериментувати з цією справою можна легко.
Надширококутний модуль має кут огляду в 118° і знімати на нього варто тільки в ідеальних умовах освітлення. Та й в них якість звичайнісінька. Нерідко виникають проблеми з експозицією, ну і шуми навіть вдень є. Кольорами відрізняється від основного модуля, а баланс білого то падає в занадто холодний, то жовтить. Досить слабенький модуль.
ПРИКЛАДИ ФОТО В ПОВНІЙ РОЗДІЛЬНІЙ ЗДАТНОСТІ
Відеозйомка може вестися в дозволі до 4К на основний сенсор. Без електронної стабілізації, вона з’являється тільки з роздільною здатністю 1080p. Знімає смартфон відносно нормально, але не сподобалася робота автофокусування – занадто нерозторопна. Надширик записує відео в Full HD, посередньо, але зате є цифрова стабілізація.
Фронтальна камера – 20 Мп, f/2.0, 1/3″, 0.9μm. У приміщенні знімає посередньо, нерідко робить обличчя трохи блідим. Звичайно ж не обійшлося без ефекту згладжування лиця, який не можна відключити. Камера також уміє розмивати фон і без серйозних помилок. Відео знімати можна в Full HD, до того ж з електронною стабілізацією.
Додаток камери функціональний, є «живі» фото, одночасна зйомка на основну і фронтальну камери (Dual-Sight). Ручний режим, збереження в RAW, портретний режим з кількома типами розмиття, нічний режим, Google Lens, панорами, уповільнені і прискорені відео. Визначення сюжетів теж є, а з інших цікавинок – можна знімати в 48 Мп і переключатися на надширик. Чому цікаво? Інші смартфони при виборі такої роздільної здатності забороняють перемикатися між модулями до тих пір, поки користувач не встановить здатність на стандартні 12 Мп. Особливої різниці в якості між 12 і 48 Мп я не побачив, але відмінність у вазі файлів – вдвічі. Також варто зробити поправку, що за замовчуванням фронталка робить 5 Мп кадри, треба попередньо перемкнути на 20 Мп.
Для просунутих користувачів – Google Камера сюди ставиться. І якщо знайти якісний порт, то можна отримати більш якісні знімки в умовах низької освітленості.
Сканер відбитків стандартний ємнісний і розташований на тильній стороні Nokia 7.2. Він цілком юзабельний, але досить повільний по сучасним міркам. За точністю в цілому непоганий, от тільки швидкість трохи підкачала. Додатково з його допомогою жестом можна витягати шторку повідомлень і перемикачів.
Розблокування особою тут є. Раніше у Nokia, принаймні в останніх моделях, все ніяк не виходило зробити цей метод якісною альтернативою дактилоскопічному сенсору. У випадку зі смартфонами початкового рівня він був в принципі єдиним способом аутентифікації і там можна було пробачити йому низьку швидкість спрацьовування.
І я все думав, що хоча б в твердому середняку щось змінитися, але нічого не змінилося. В 7.2 розпізнавання займає стільки ж часу, скільки і в бюджетках і мене цей факт засмучує. У порівнянні з конкурентами – дуже повільно.
У пристрої встановлений акумулятор ємністю 3500 мАг, що трохи нижче середнього показника по ринку. При активній експлуатації смартфона можна розраховувати на впевнений день роботи, що є цілком звичайним результатом. З іншого боку, за 25 годин спільної роботи екран був активний 6 годин і 20 хвилин, що не так вже й погано. А ось тест автономності в бенчмарку PCMark Work 2.0 на максимальній яскравості дисплея видав всього 4 години і 51 хвилину.
За допомогою штатного зарядного пристрою і кабелю була заміряна швидкість заповнення батареї Nokia 7.2 і результати вийшли такими:
За звучанням Nokia 7.2 в цілому нічим не виділяється. Гучності розмовного динаміка вистачає практично завжди. Мультимедійний не балує ні якістю, ні тієї самої гучністю – звучання плоске і невиразне. Стерео-пару спікери теж не утворюють, що цілком буденна ситуація для середняків. Хоча в сегменті є на поточний момент один виняток – OPPO A9 2020. У навушниках все просто нормально, але знову ж – нічого особливого.
По бездротовим мережам – повний порядок. Прекрасно працюючий Wi-Fi 5 з підтримкою мереж 5 ГГц і не менш стабільний Bluetooth 5.0 (LE, A2DP, EDR, aptX). Тільки ось GPS (A-GPS, GLONASS, GALILEO, BDS) відзначився не надто точним позиціонуванням. NFC в смартфоні теж присутній і працює без проблем. Головне пам’ятати, що модуль знаходиться нижче блоку камер, праворуч від сканера відбитків пальців.
За софту маємо типову для Nokia історію з чистою системою, як і інші моделі виробника, – 7.2 відноситься до програми Android One. Що це означає – ми вже не раз розповідали в інших оглядах. Якщо коротко: оновлення безпеки щомісяця і гарантія двох великих оновлень ОС.
І на мій погляд, реалізація Android One у Nokia одна з кращих. Я маю на увазі в першу чергу наявність більшості програмних фішок, частина яких зустрічається в, так назвемо його, першоджерелі – смартфонах Google Pixel. Дозволю собі кинути камінь в город Mi A-серії від Xiaomi, де багато можливостей оригінальної системи просто вирізані.
Що на даний момент… встановлений тут поки що Android 9 Pie з останнім січневим патчем безпеки. Термінів оновлення до 10 версії я не знайшов, але воно точно буде. Крім програми камери, від вендора встановлені: FM-радіо і додаток підтримки My Phone. Передбачена ряд жестів і можливість відключення кнопки виклику Google Асистента.
Nokia 7.2 — це цікавий у багатьох моментах смартфон: класний дизайн спинки, незвичайні кольори, матове скло – перше, що помічаєш з плюсів. Дисплей з технологією PureDisplay – теж цікава річ. Крім того, є всі необхідні бездротові модулі, добротна автономність і ПЗ, що оновлюється.
Рівня продуктивності (незважаючи на застарілий чіп) вистачає навіть для ігор, але недовгих, тому що нагрів. Камери – не конкурентоспроможні на мій погляд, щонайменше з поточним ПЗ. Виходячи з цього підсумок простий: рідко фотографуєте і не граєте в важкі ігри – зверніть увагу на Nokia 7.2. Якщо ж вам важливі ці речі – краще придивитися до конкурентів, наприклад, Xiaomi Mi 9 Lite.
Leave a Reply