Я хотів би сказати, що ці вихідні підкралися непомітно, але не можу – якби! Зате з чим сперечатися не можна, це з тим, що бета нових «Месників» від Crystal Dynamics грянула, як грім серед ясного неба. Так, я знову забув про існування цієї гри, однак це не скасовує того факту, що мені було дуже цікаво подивитися на те, що приготувала така іменита студія – і що це, власне, за гра така. Останнє питання не давало нам спокою з моменту анонса новинки.
Закрита бета на PS4 тривала три дні і розкрила тільки малу частку того, що запропонує повноцінний реліз. Тут мені запропонували самому пройти демоверсію, показану гравцям ще рік тому, а заразом взяти участь в декількох місіях, велика частина яких зосереджується над двох персонажах – Халку і Камалі Хан.
Зізнаюся одразу: бета вийшла неоднозначною. Наприклад, та сама демо-місія, яку ми вже бачили, і яка викликала такий шквал обурення у фанатів, навряд чи покращала. Я пам’ятаю, що після релізу трейлера весь інтернет відреагував на тутешні обличчя знаменитих героїв коміксів і кіно (і перш за все порівнюють їх саме з фільмами) приблизно так само, як він відреагував на фільм про Соника. Занадто? Швидше за все. Але фанатам спробуй догоди.
Особисто у мене мало претензій до осіб місцевих супергероїв, хоч в них і не впізнаються ні Скарлетт Йоханссон, ні Роберт Дауні мол. Взагалі, створюється таке відчуття, ніби їх змалювали з фільмів по пам’яті. Наприклад, Брюс Баннер вельми схожий на Марка Руффало – але не зовсім. Зі спини Чорна Вдова – ну вилита Скарлетт, а ось на ближніх планах… ну а хтось, на кшталт Тора, в принципі ні на кого не схожий. Але до всього звикаєш, і нічого страшного в цьому немає.
Читайте також: Огляд «Людини-Павука» на PS4 – Перший блокбастер відеоігрового всесвіту Marvel
Так ось, повертаючись до самої гри… перша місія, яка виступає в якості прологу і туторіалу, абсолютно мені не сподобалася. Від неї разюче несе якимось архаїзмом: всюдисущі невидимі стіни, тугувата анімація і мильна графіка (на базовій PS4) виглядають відверто забавно на тлі «Людини-павука», який вийшов на консолі двома роками раніше. У пролозі нам дають пограти за головних улюбленців підростаючого покоління – Халка, Тора, Залізну Людину, Чорну Вдову і Капітана Америку. В інших місіях до числа героїв додається Камала Хан – або «Міс Марвел».
Кожен управляється по-різному і у кожного є свій набір примочок. Тор – це, хай вибачать мене фанати, вилитий Кінг-Конг – або Горила Гродд з «ворожих» коміксів DC, знайомий нам по Injustice 2. Капітан Америка нагадав мені, несподівано, людину нашого павука – напевно, вся справа в тому, що він теж любить робити сальто через ворогів зі щитами. Згадати Тора неможливо без порівнянь з Кратосом – якщо останній віддає перевагу сокирам, то Тор кидається молотом Мйольніром. Як і у фільмі, чарівна Наташа Романова здається слабенькою і зовсім недоречною на полі бою, де силою міряються боги. Але така ось коміксна нелогічність тут усюди, так що дивуватися нема чому.
Після прологу, який закінчується поразкою героїв і їх (вже не першим) вигнанням, нас переносять в майбутнє. Тепер ми граємо за Халка і Міс Марвел, які знаходяться в пошуках Джарвіса – ШІ, розробленого Тоні Старком.
Ця місія – моя улюблена частина бетки, хоча нічого особливого в ній немає. Формула дуже проста: ми знаходимо локацію, з’являються вороги, ми перемагаємо ворогів, йдемо далі – вороги з’являються знову, ми їх хлопаємо, і так до тих пір, поки не приходить час боса. Потім управління переходить від Халка до Камали, яка може витягувати і збільшувати свої кінцівки під час бою.
Читайте також: Огляд Ghost of Tsushima – Жорстокість і поезія самурайської Японії
Як і Anthem, Tom Clancy’s The Division 2 (мені здається, саме нею найбільше надихалися творці), Marvel’s Avengers хоче підсадити своїх гравців на лут. Лут можна знайти у різних скриньках, розкиданих по світу. Лут навряд чи цікавий: якась суща фігня на кшталт браслетів, що збільшують силу персонажів на якусь десяту частину відсотка, або генний модифікатор, завдяки якому Халк може громити трохи більш ефективно. Зайдіть в меню налаштування персонажів, і тут вас зустрінуть до болю знайомі перевантажені інформацією екрани кастомізації персонажів. Все це фундамент гри-сервісу, що базується на луті, але причому тут супергерої? Вибачте мене за те, що я шукаю логіку в «Месниках», але чомусь мені здається, що Халк не ставатиме сильнішим завдяки всіляким брязкальцям зі сміттєвого бака.
«Головне – не те, що ви граєте за Халка, а те, що ви граєте за свою версію Халка», – кажуть розробники, але все це звучить якось непереконливо. Втім, кожен вирішує для себе.
Але головне – це бойова система. Будь-який любитель лутер-шутера, або як там цей піджанр тепер зветься, підтвердить, що без вдалої боївки (і – різноманітності, але це бета, тому ми не можемо судити цей аспект гри) гравці просто не зможуть витримати нескінченний цикл грінду. Чим цікавіші і аддиктивні бої у грі, тим простіше нам пробачити її одноманітність. Так що ж «Месники»?
Складно сказати. Я чув різні думки – і «нудно», і «класно», і «та біс його розбере». В принципі, я відношусь до останньої категорії. Деякі елементи боївки і правда вдаються на славу: лупити молотом Тора по ворогах приємно і завдяки дзвінкому звуку, який супроводжує кожне попадання, і вібрації контролера, та й на руйнування Халка любо-дорого дивитися. У кожного персонажа є три скілла, які довго перезавантажуються після використання – їх використовувати теж класно. Але через РПГ-шкали здоров’я міць персонажа відразу якось зменшується. Я хотів хаосу і руйнувань Prototype, а отримав черговий Anthem. Втім, і заперечувати те, що перспективи у гри є, я не можу – якщо розробники доведуть до пуття кожного свого персонажа, вони цілком зможуть підсадити мільйон-другий гравців.
Ми не торкнулися ще двох аспектів гри – сюжету і графіки. Перший, правда, особливо по беті не розсудиш. Розробники вже зізнавалися, що Камала Хан – їх улюблений герой з усього ростера, і це очевидно і по самій грі: вона тут живіша за всіх інших, в той час як багато інших персонажів здаються акторами масовки. Я майже впевнений, що ніяким приголомшливим сюжетом «Месники» нас не здивують, але я буду радий помилитися.
Читайте також: Огляд Marvel Ultimate Alliance 3: The Black Order – Збери своїх «Месників»
Що ж стосується візуального ряду, то Marvel’s Avengers в цьому плані середнячок. З чим її ні порівняй: краще виглядає і «Людина-павук», і The Division 2, і Anthem. Але, знову ж таки, ми порівнюємо бету, тому і висновків не робимо. Але назвати її надзвичайно красивою не повертається язик – все якось звичайно, буденно, без приголомшливої руйнації світу (що дуже хотілося б, з Халком бо) і крутих видів. Знову ж, дратують всюдисущі стіни – я хоч і не величезний фанат відкритих світів, але заганяти героїв в тісні заскриптовані коридори мені здається нелогічним. Не додають впевненості і нерухомі катсцени, від яких так і тхне економією. Такого з Ларою Крофт Crystal Dynamics собі не дозволяла!
Втім, уся справа навіть не в коридорах, а в жанрі – ніщо не переконало мене в тому, що робити «Месників» дестініподібними – хороша ідея. Взагалі нічого. Лазіння по лутбоксам, мікроменеджмент і всілякі «шапочки» для кастомізації – цей дитячий садок мені не подобається ніде, і особливо не подобається він тут. Я, взагалі, дуже поважаю Crystal Dynamics, а їх трилогію Tomb Raider ставлю дуже високо. Вони – справжні творці кінематографічних блокбастерів, які поєднують в собі великі локації, класний геймплей і вмілий наратив. Навіть Shadow of the Tomb Raider, яка розчарувала багатьох, має цілу низку переваг (а візуально так до неї до сих пір мало хто зміг наблизитися) – достоїнств, яких я не очікую побачити у «Месниках», де кожен елемент гри був у когось запозичений.
Замість вердикту
Ще до бети я розумів, що Marvel’s Avengers – це щось дивне, і мій час з грою цю думку не розвіяв. Замість того, щоб зробити класичну однокористувацьку гру, де в центрі всього стояла б цікава історія і продуманий геймплей, розробники (стовідсотково – з подачі видавця) кинулися змальовувати Destiny. Абсолютно так само свого часу вчинила BioWare, і ви пам’ятаєте, чим це все обернулося.
Я не поспішаю ставити оцінку «Месникам» – на щастя, це поки що й не обов’язково. Мені сподобалися деякі її аспекти і я навіть «побоююся», що повноцінний реліз захопить мене на десяток-другий годин так само, як свого часу мене затягнула The Division 2. Але як і там, так і тут, я майже точно впевнений, що осад залишиться неприємний.