Серія Fire Emblem добре знайома шанувальникам Nintendo, але на Заході її популярність все ще не така велика, як на батьківщині. Тактичні РПГ, що розповідають про вічну боротьбу добра і зла, були чимось більш нішевим аж до виходу Three Houses, популярність якої обумовлюється як її видатним виконанням, так і запаморочливим успіхом платформи, на якій вона вийшла. Від сиквела чекали більшого. Від нього чекали будь-чого, але тільки не Fire Emblem Engage.
Іронічно, але навіть після того, як «Три факультети» стала однією з найпопулярніших ігор у жанрі, це не зробило франшизу нітрохи більш зрозумілою для нових гравців. Фанати так само кривлять носом, посилаючись на те, що Three Houses — не зовсім «та» Fire Emblem, що вона більше схожа на спін-офф і так далі. Донедавна остання частина й справді сильно відрізнялася від попередниць — насамперед тим, яку історію вона розповіла. Похмура, псевдореалістична історія військового конфлікту та студентів, які беруть участь у ньому, брала за душу не тільки усвідомленою відмовою від багатьох побитих кліше, а й непередбачуваністю — та інтерактивністю — історії. Інакше кажучи, вона являла собою дорослішу IP.
Читайте також: Огляд «Відьмак 3: Дикий Гін» (версія для нового покоління)
На її тлі Fire Emblem Engage здається приквелом з минулого. Це все ж та сама чудова тактична РПГ, але все інше стало помітно гірше, ніж раніше. І насамперед це стосується історії…
Серед геймерів ігри подібного роду прийнято називати по-доброму – японщиною. Термін, що звучить негативно, насправді нейтральний, і використовується він перш за все для опису такого ось типу ігор – крикливі герої з кольоровим волоссям, часто неозвучені діалоги, анімешні кліше, і так далі. Ця стилістика подобається далеко не всім, і навіть я зі своїм багажем досвіду не завжди можу переварити особливо концентровані приклади. Three Houses такою не була — вона, навпаки, поєднувала західні та східні традиції, і була доступною для максимальної кількості гравців.
Читайте також: Огляд Gotham Knights — А чи потрібен Бетмен?
Fire Emblem Engage – не така. Вона носить свій титул «японщини» з пихатою гордістю, з перших же хвилин зрошуючи гравців сумішшю всіляких кліше зі світу аніме та JPRG: крикливі великоокі герої несуть якусь нісенітницю з шекспірівською пихатістю; протагоніст (-ка) – це представник стародавньої раси драконів у людській подобі, але він нічого не пам’ятає (звичайно ж!). Прокинувшись від свого багатовікового сну, він опиняється у незручній ситуації: виявляється, поки він спав, навколо нього сформувався цілий культ. Що ще гірше, одночасно з ним повернувся інший дракон, який бажає всім зла. Але нічого — наш герой обраний, наділений богинею здатністю знищити своїх ворогів. Це не тільки кошмарна зав’язка, так ще й зав’язка, яку я, здається, вже бачив цього року — у грі Marvel’s Midnight Suns.
Як так вийшло, що продовження (нехай і не пряме) однієї з найсильніших сюжетних ігор покоління виявилося настільки слабким щодо наративу? Можливо, річ у тому, що розробників надихала ще більше інша гра — Fire Emblem Heroes. Якщо ви нічого про неї не чули, то тільки тому, що вийшла вона виключно на мобільні пристрої. На питання, чому Intelligent Systems задивилися на неї, а не Three Houses, відповідь проста — остання була успішною і продала кілька мільйонів копій, але фінансовий тріумф «Героїв» не підлягає порівнянню.
Саме звідти перекочували дизайни персонажів настільки яскраві, що грати на Switch OLED може бути небезпечно для вашого зору. Але я можу довго розпинатися на тему того, чому не треба ніколи надихатися мобільними виробами; натомість давайте поглянемо на все хороше, що тут є. Тому що будь-хто, хто зможе перемогти сюжет, знайде всередині до біса класну гру.
Я можу заперечувати стилістичний вибір Fire Emblem Engage, але при всьому цьому я просто не можу не визнати, що виглядає вона класно. Заставки чудово анімовані та виглядають переконливо як на екрані консолі, так і на 65-дюймовому телевізорі. Ну а бойова система взагалі дає прикурити більшості аналогів; саме тут стає зрозуміло, що ні, це не щось для вашого айфона, а серйозний тактичний флагман, який може заткнути за пояс навіть свою попередницю.
Голова всьому – баланс. Режим permadeath все ще тут, і він все ще залишається найкращим способом грати. Завдяки ньому кожен бій стає напруженим, проте не надто трагічним – навіть якщо помре ваш улюблений персонаж, завжди можна повернути час назад і спробувати заново.
Читайте також: Огляд Sonic Frontiers – Їжак на волі
Бойова система буде знайома всім ветеранам франшизи: концепція «каміння-ножиць-паперу» залишається незмінною, але з’явилося й багато нового: нові режими, нові завдання, та й нова система Engage, на честь якої назвали всю гру. Якщо спростити – це здатність наділити будь-якого з ваших воїнів здібностями одного з багатьох культових героїв за всю багаторічну історію Fire Emblem.
Незважаючи на те, що тактичний жанр зазвичай не дуже зрозумілий новачкам, розробники зробили все, щоб швидко освоїтися зміг кожен. У цьому допомагає відмінний інтерфейс та безліч підказок. Незабаром відірватися вже буде складно, а контенту в Fire Emblem Engage багато – десятки та десятки годин, і це не рахуючи майбутніх DLC. Крім того, новинка працює без будь-яких проблем, в рази краще ніж Three Houses. Це радує з огляду на вже солідний вік гібридної консолі, яка навіть з ексклюзивами не завжди справляється.
Як гра, Fire Emblem Engage хороша. Швидше за все, найкращий тактичний реліз року, вона перевершує всіх інших представників серії. Як сюжетна гра, вона провалилася із тріском. Але чи так це важливо? Загалом, ні. Шанувальники будуть у захваті. Подивіться на скріншоти — якщо вас не відлякує цей стиль, немає жодних причин не спробувати її самим. если вас не отпугивает этот стиль, нет никаких причин не попробовать её самим.
Leave a Reply