Франшиза Bravely Default добре відома шанувальникам класичних японських РПГ, але ось середньостатистичний наш геймер все ще тільки віддалено розуміє, що це таке. Втім, це й не страшно: шанувальників у серії вистачає і так, і нових вона, очевидно, не шукає. До цього висновку я прийшов, провівши деякий час з Bravely Default 2. Оскільки гра ця велика і дуже довга, я все ще не можу стверджувати, що бачив все і пройшов все, але якусь думку про неї я все ж склав. Чи не склав? Все складно.
Коли мене просять пояснити, що з себе представляє Bravely Default (насправді ніхто ніколи до мене з таким питанням не звертався), я завжди порівнюю її з класичними JRPG у дусі Final Fantasy. Тут вам і «джоби» всякі різні, і грінда навалом, і простенька графіка з класним арт-стилем. Але з «фіналкою» цю відносно нову серію ріднять хіба що елементи геймплею, що нагадують про славні деньки, коли трава була зеленішою, а файли збереження не займали більше пари десятків кілобайт. Тому що Final Fantasy завжди йшла в ногу з часом, намагаючись еволюціонувати разом з усією індустрією. А ось мета Bravely Default зворотна – її розробники роблять все, щоб залишитися в минулому.
Читайте також: Огляд Persona 5 Royal – Досконалості немає межі
У Bravely Default є одна унікальна особливість – система Brave Points. Це така забавна механіка, яка дозволяє не просто захищатися під час бою, а й брати очко дії про запас для того, щоб використовувати його пізніше. І так можна зробити кілька разів, складаючи «в банк» очки для того, щоб пізніше використовувати аж до чотирьох атак поспіль за один хід.
Коли вийшла перша частина, любителі жанру були натхнені новою варіацією класичної боївки. Коли вийшла друга, Bravely Second: End Layer (а ви що, думали, що Bravely Default 2 це друга частина?), механіка все ще здавалася свіжою. Але в 2021 році, з черговим сиквелом, ніякого вау-фактора вже не залишилося. Ми все це бачили. І нехай це було класне нововведення, нескінченно виїжджати на ньому і засновувати на ньому цілу серію якось дивно.
Ветерани відразу впізнають цю боївку, ну а новачкам буде нескладно освоїтися, оскільки система, по суті, проста – потрібно просто навчитися думати тактично. До речі, до новачків Bravely Default 2 дуже доброзичлива, оскільки ніякого зв’язку з попередніми подіями тут немає. Взагалі, історія вкрай традиційна для жанру: тут вам і чотири незнайомця, об’єднані однією метою зупинити велике зло, і егоїстичні негідники, що вставляють їм палки в колеса… взагалі, такі от історії вже давно може писати нейронна мережа – навряд чи хтось помітить.
Читайте також: Огляд Final Fantasy VII Remake – На 20% крутіше, на 70% менше
Перші ігри можна було хвалити за досить спритне жонглювання елементами жанру: там розробникам вдавалося передати ту саму атмосферу традиційних JRPG, не зовсім вже впадаючи в застарілі системи, за якими, будемо вже чесні, мало хто сумує. І яке ж було моє здивування, коли в довгоочікуваному продовженні я помітив регрес, а не прогрес у цьому аспекті! Наприклад, немає можливості запускати автоматичні бої – є тільки кнопка «останньої дії». Через це темп гри неймовірно неспішний; пам’ятаєте класичні РПГ, де треба гріндити, гріндити, гріндити для того, щоб піднятися на адекватний рівень? Ось так і тут. Готуйтеся лупити тисячі одноманітних ворогів до посиніння. До речі, enemy encounters (можна вже й англійською написати, якщо гра на російську не перекладена) тут не випадкові – монстрів видно на карті, але слабкі будуть від вас тікати.
Все це призводить до того, що Bravely Default 2 справляє гнітюче враження у перші години гри, коли новачкам доводиться переучуватися, забуваючи всі стандарти сучасних РПГ і повертаючись у минуле, з усіма її нелюдськими вимогами. Це не легка гра, і вона вимагає від вас багатьох десятків годин грінду. В іншому випадку бої з босами будуть тривати вічно і ні до чого доброго не приведуть. Взагалі, я, будучи «західником» в сенсі РПГ, ніколи не був прихильником такої ось системи випадкових боїв, і тому мені весь час доводилося з собою боротися: коли я бачу знайомого монстра на горизонті, мій інстинкт каже мені «біжи, ну його», тому що набридло, але стати розповідають іншу історію. Як робота якась…
До речі, роботи – система jobs тут прямо все з тієї ж «фіналки». У героїв можуть бути різні покликання, що дозволяють їм відкривати нові вміння та пасивні абілки. Це традиційна і все ще дуже цікава система, що дозволяє комбінувати різні форми для досягнення дуже цікавих результатів. Ветерани будуть задоволені, а от новачкам доведеться підучитися, щоб розібратися з усім різноманіттям варіантів. Ну а хто сказав, що буде легко?
В якомусь сенсі вищеописаний архаїзм частково відноситься і до візуалу. У той час як Bravely Default 2 виглядає краще, ніж раніше, вона все ще простувата, особливо за сучасними мірками. Якщо в Octopath Traveller є свій унікальний стиль, то тут все вкрай просто і навіть безглуздо. Персонажів крім як «болванчиками» не назвеш – у них забавні лялькові овальні голови, які виглядають мило у випадку з жіночими персонажами і безглуздо у випадку з чоловічими. Їх не назвеш особливо виразними; це не чібі-стиль, але наближений – всі якісь маленькі і миленькі, особливо у порівнянні з монстрами. Але лаяти стиль я не хочу – тут вже виключно на любителя.
Читайте також: Огляд Paper Mario: The Origami King – РПГ без елементів РПГ
А от що не на любителя, а об’єктивно прекрасно, це музика. Саундтрек від групи Revo неможливо критикувати – кожен трек запам’ятовується, кожен створює свою атмосферу і абсолютно не набридає. Це запросто поки що найкращий OST в цьому році. Робота акторів теж не викликає особливих нарікань. Так, знову багато хто з персонажів говорять з диким британським (і ірландським) акцентом, але це вже стара традиція для багатьох японських РПГ, озвучених для англомовної аудиторії – найрізноманітніші акценти з Туманного Альбіону ми чули і у Ni no Kuni: Wrath of the White Witch, і у Xenoblade Chronicles 2.
Що стосується історії, то вона, як я вже згадував, зійде. Нічого особливого: чергова зла імперія захоплює більш маленькі країни, а протистоїть їй банда архетипів, яких ми бачили в багатьох інших іграх. Персонажі не погані (особливо Елвіс), але, знову ж таки, і цікавими їх не назвеш. Складно уявити, що в майбутньому буде багато фан-арту по ним.
Так що ж виходить, Bravely Default 2 погана чи хороша гра? Ну, так рубати не можна. Я б сказав, що у неї є конкретна аудиторія, яка розуміє, чого хоче. Це люди, готові угробити на неї сотні годин для того, щоб знайти вбивчу комбінацію джобів і розкрити всі секрети. Саме такі люди вичавлять максимум з гри і побачать все те, що вона пропонує. І вони будуть, швидше за все, у захваті. А от інші можуть не осилити і десятигодинний вступ. Bravely Default 2 не щадить. Вона не намагається догодити всім. І тому її складно розсудити. Замість того, щоб рухатися вперед, Claytechworks навпаки деградували деякі аспекти новинки, перетворивши багато її елементів у рутину. Це – гріх, через який багато хто просто не знайдуть ані часу, ані мотивації побачити все, що гра пропонує. Не можна не відзначити й ціну: чомусь тайтл коштує 60 доларів, що, мені здається, зависоко, особливо пригадуючи вартість оригіналу.
Bravely Default 2 може похвалитися насиченою, але передбачуваною історією, приємним, але простуватим стилем і музикою, яку потрібно чути всім. Але це не еволюція серії, а навіть навпаки. У період між другою і третьою частиною розробники забули, за що ми любили оригінал, і для чогось прибрали основні елементи ігрового процесу. Але якщо ви – шанувальник класичних JRPG, то вам все одно, ви вже давно в неї граєте.
Leave a Reply