Польський ігробуд в останні роки серйозно радує. The Witcher, Dying Light, Frostpunk, Layers of Fear, The Vanishing of Ethan Carter – в цьому поколінні поляки освоїли всі жанри і всі платформи. Сьогодні ми поговоримо про Fury Unleashed від краківської студії Awesome Games Studio, що складається всього з п’яти чоловік. Чи вийшло у цього двомірного roguelite-бойовика виділитися на тлі багатьох аналогів? Розберемося.
До 2020 року ідея roguelike-ігор вже не здається такою вже свіжою – ми бачили буквально сотні таких ось спроб нажитися на тренді, однак на одну Dead Cells припадають десятки відверто невдалих релізів. Дітище Motion Twin я згадав не випадково: саме про неї я згадував найчастіше, поки грав в Fury Unleashed. Студія визнає, що вона їх надихала, ставлячи в один ряд з нею Rogue Legacy, Contra і Metal Slug. Я ж хочу до цього списку додати Spelunky.
Як і більшість інших двомірних «рогаликів», Fury Unleashed обіцяє бути дуже складною, однак тут є можливість вибрати легкий режим, за що я вже хочу полякам подякувати. Та й ігровий процес… непоганий, досить непоганий! Ми беремо на себе управління рембоподібним воякою на ім’я Ф’юрі – героєм коміксів, в яких ми, власне, і опинилися. Йому належить досліджувати карту, яка вдає із себе розворот коміксу, і доходити до фінішу – кінцю розвороту. Зрозуміло, в процесі він бореться з монстрами, апгрейдиться і виконує челленджи.
Читайте також: Огляд SnowRunner – Найповільніший автосимулятор
Як я вже згадав, грати у Fury Unleashed дуже навіть приємно: управління інтуїтивне і легке в освоєнні, і у мене не виникло жодних претензій до чутливості. У процесі «ходки» можна знаходити нову зброю, вміння і очки для апгрейдів. Останні використовуються вже після вашої неминучої смерті. Іншими словами, це формула Dead Cells. І це начебто добре, але… чим більше я грав у Fury Unleashed, тим більше я хотів знову повернутися до Dead Cells. Тривожний такий дзвіночок. Втім, не думайте, що я лаю хлопців зі скромно названої Awesome Games Studio – я впевнений, що багатьом буде приємно спробувати щось новеньке в цьому жанрі. Просто я не дуже люблю таку ось «вторинку» – після неї неприємний післясмак.
Не допомагає і те, що викликає у мене найбільше претензій – арт-стиль. Так, Contra, так, комікси, але… невже цей арт-стиль – максимум, на що ви здатні? Я не зайду так далеко, що назву малюнок у грі відразливим, але він серйозно відстає від багатьох, з кого гру змальовували. Вкрай стильна Dead Cells, акуратна Rogue Legacy – всі вони набагато приємніше оку. Тут же… ну, взагалі, самі бачите! Можна говорити, що, як там виглядає ледве помітний протагоніст, не так вже й важливо, але я все ж наполягаю на тому, що для інді вдалий арт-стиль якщо не півсправи, то все одно дуже багато. Так одним скріншотом можна привернути увагу – не кажучи вже про трейлер! Але тут нема чому порадувати: типові джунглі, банальні вороги, приємна, але дуже заїжджена стилістика коміксу – все це нормально, але і хвалити тут абсолютно нічого.
Читайте також: Огляд Final Fantasy VII Remake – На 20% крутіше, на 70% менше
Те саме можна сказати і про музику, яка зі своїм завданням справляється, але постійно повторюється і в пам’ять не врізається. Замість того, щоб заряджати на бій, вона просто пасивно супроводжує мої подвиги.
Що ж це у нас виходить: хороша, та не дуже, приємна, та й не дуже? Ну як то так. Команда впоралася з усіма основами, забезпечивши свою гру головним – чутливим управлінням, в міру захоплюючим геймплеєм і великою різноманітністю зброї і босів. Фанати жанру напевно залишаться задоволеним – коли мова заходить про бюджетні тайтли, Fury Unleashed – один з кращих. Це не дуже довга гра (всього чотири світи-комікси), але рівні ніколи не повторюються, тому її можна перепроходити, скільки душа забажає. До речі, щодо Contra – сюди навіть завезли локальний кооперативний режим! Бачите, і хвалити є, за що.
Гра повністю перекладена на російську мову, але переклад хвалити нема за що – тут досить і кальки, і просто незграбних фраз. Але зі своїм завданням він справляється і особливо очей не ріже.