Чесно кажучи, я не сильно чекав Dragon’s Dogma 2. Мені якось вистачило вже ігор з неосяжними світами, та й фентезі після тогорічної Baldur’s Gate і Tears of the Kingdom достатньо. Тому від сиквела до вже напівзабутої гри епохи PS3 я багато чого не очікував – але й не сказати, що мені було так вже нецікаво.
Чесно кажучи, описати Dragon’s Dogma 2 нелегко. З одного боку, це й справді чергова фентезі з відкритим світом, плутаною історією та безліччю квестів. Подивіться кілька трейлерів, і ви насилу зможете відрізнити її від будь-якої іншої подібної. Гобліни, скелети, дракони ─ чого цього ми ще не бачили? Але варто копнути глибше, як стане зрозуміло, що Хідеакі Іцуно не якийсь дурень. Той, хто проведе деякий час за новинкою, підтвердить, що тут є чим захопити на сотні годин.
Світ Dragon’s Dogma ─ це традиційний середньовічний епос з елементами фентезі. Тут усе крутиться навколо дракона та вас ─ “повсталого”, який цьому дракону може дати бій. І у вас, як у чергового обраного, є унікальна можливість викликати собі на службу “пішаків” ─ воїнів, які чекають на ваше повернення в якомусь чистилищі. І саме пішаки (хоч вони існували й раніше) виявилися найцікавішим елементом цієї гри.
Мабуть, головна сила Dragon’s Dogma 2 у можливостях кастомізації. Тут найкращий редактор персонажа, який я зустрічав за дуже довгий час ─ він дає змогу створити кого завгодно з дивовижною достовірністю, і тут я провів понад годину. Але битися ви будете не одні ─ з вами завжди буде маленька компанія з пішаків, і пішаки ці можна створити самому. У грі десять класів, і як ви, так і ваші пішаки можуть записатися в будь-який з них. Підібрати збалансовану групу ─ запорука успіху. І якщо вам хочеться оточити себе друзями з реального життя ─ редактор це дозволяє. А можна вставити в гру улюбленого персонажа з фільму або навіть свого вихованця. В процесі проходження вам будуть зустрічатися й створення інших гравців; своїм пішаком ви можете поділитися з друзями, надіславши їм унікальний код. Одна біда ─ пішаки залежать від платформи, тому гравець на Xbox не зможе завантажити пішака кого-небудь із PS5. Прикрий недолік.
Читайте також: Огляд S.T.A.L.K.E.R.: Legends of the Zone Trilogy
В іншому перед нами традиційна гра цього жанру ─ масштабна, неосяжна, яка закидає завданнями в найневідповідніший момент. Її найкращі моменти пов’язані не з сюжеткою (сама історія стала кращою, але на нагороди однаково не претендує), а з побутовими моментами ─ пошуком скарбів у найдивніших місцях, випадкових боях і просто безглуздих інцидентах. Тоді-то їй хочеться пробачити все ─ і нудний старт, і відверто погану технічну форму.
Про останню слід згадати окремо. Перед нами реліз виключно на сучасні платформи, який залишив позаду кайдани PS4 і Xbox One. Це флагманський тайтл на RE Engine ─ рушії, яким у Capcom дуже пишаються. Але при всьому цьому візуально Dragon’s Dogma 2 складно пояснити. У якісь моменти вона істинно гарна, а в якісь виглядає мильно та біднувато. Її колірний відтінок приглушений, і через це вона здається похмурішою й стриманішою ─ це не Horizon Forbidden West, а скоріше Skyrim. Оптимізація тут кульгає на дві ноги, причому на всіх платформах. На Series X, де я її тестував, новинка показала себе непогано, але не без проблем. Невідключене трасування променів (тільки в останній день таку можливість додали) означає, що кадрова частота не перевищує 30 fps, та й ті скачуть то туди, то сюди, хоча VRR виручає. Грі також не чужі й вильоти. Іншими словами, патч-другий просто необхідні.
Ну і так, не можна не відзначити, що тут присутні мікротранзакції, що, самі розумієте, не радує. Але це Capcom.
Читайте також: Огляд Splatoon 3: Side Order — Черговий майстер-клас від Nintendo
Вердикт
У Dragon’s Dogma 2 можна провести сотню годин, і все одно її не зрозуміти. Вона норовлива, одночасно гранично знайома та дуже несподівана. Це ─ подарунок для шанувальників оригіналу і для тих, хто втомився чекати на нову The Elder Scrolls, і в кого руки так і сверблять порубати всіляких там болотних гадів. Це майже тріумф ─ майже. До нього ще залишається патч-другий.
Також цікаво: