Незалежно від того, як ви ставитеся до жанру платформерів і серії ігор про самого Маріо, заперечувати те, що франшиза ця видатна, ви навряд чи будете. Протягом 35 років Nintendo зберігає актуальність однієї з перших відеоігрових зірок, випускаючи шедевр за шедевром на кшталт Super Mario Odyssey, проте в 2020 році єдиною новою грою з вусатим італійцем стала Paper Mario: The Origami King. Але якось відзначити ювілей треба, тому у вересні компанія провела презентацію, на якій представила безліч анонсів, найцікавішим серед яких став Super Mario 3D All-Stars – збірник трьох легендарних платформерів з трьох легендарних консолей. З сьогоднішнього дня всі вони доступні на Switch, але чи варто поспішати з покупкою? Давайте розберемося.
До складу Super Mario 3D All-Stars входять три гри: Super Mario 64 (1996), Super Mario Sunshine (2002) і Super Mario Galaxy (2007) на консолі Nintendo 64, GameCube і Wii відповідно. Це, без жодного перебільшення, одні з найважливіших ігор в історії – особливо Super Mario 64, внесок якої в розвиток сучасних відеоігор неможливо переоцінити. У далекі дев’яності саме з неї я почав своє знайомство як з Маріо, так і з геймінгом, і я до сих пір перебуваю під враженням. Я не один такий: тільки подивіться на цифри продажів збірки в США і Європі. Мені складно уявити світ, де Super Mario 64 не викликатиме інтерес.
Слід зазначити, що Super Mario 64 «воскресала» не раз. У 2004 році вийшов її портативний ремейк Super Mario 64 DS, а на Wii і Wii U можна було завантажити порти класики. Останні, щоправда, навряд чи можна порівняти з тим, що нам пропонують зараз, оскільки версія Switch отримала кілька суттєвих поліпшень і модифікацій на фоні оригіналу.
Перш за все це стосується зображення, яке тут набагато яскравіше, ніж порт Wii U, і поліпшених текстур – особливо елементів інтерфейсу, перемальованих з нуля. Управління теж краще, без властивих «юшці» відставань.
Якщо говорити про офіційні релізи, то ви не знайдете кращої версії нестаріючого платформера, хоча не обійшлося і без «але»: з якоїсь не зовсім зрозумілої мені причини розробники не додали підтримку формату 16:9 або навіть Full HD – картинка все така ж «квадратна», як і за часів ЕПТ-телевізорів, з роздільною здатністю 720p. Це, скажімо так, не супер, коли ми говоримо про гру 1996 року. На додачу до всього, кадрова частота теж не перевищує 30 fps! У мене немає сумнівів ні в тому, що Switch здатна на більше, ні в тому, що Nintendo могла б докласти більше зусиль. Зрештою, адже ми з вами бачили, яких результатів досягають фанатські ремастери. Тут же – голий мінімум.
Читайте також: Огляд Tony Hawk’s Pro Skater 1 + 2 – Поверніть мені мої дев’яності
Чи стала Super Mario 64 краще? Безумовно. Картинка тут яскрава, соковита, чітка, а управління чутливе. Не можна забувати і портативність – мабуть, головна перевага будь-якого порту на Switch. Але при всіх модифікаціях у мене все одно виникає відчуття, що з ресурсами «великої Н» можна було б домогтися кращого результату. Але досить про технічні деталі – що ж сама гра?
Ну, Super Mario 64 залишається самою собою. Один з перших тривимірних хітів зберіг свою чарівність і досі може по праву вважатися однією з найбільших ігор. Так, особливо милуватися тут нічим, однак це не скасовує всіх тих переваг, які залишаються поза часом, на зразок величезного розмаїття рівнів і винахідливого геймдізайну.
Далі за списком – Super Mario Sunshine. Вихідний реліз відбувся в 2002 році на GameCube, і, на відміну від Mario 64, Sunshine весь цей час залишалася в’язнем оригінального заліза. У неї не було ні портів, ні ремейків, і для молодого покоління вона залишається такою собі «таємницею»: всі про неї чули, але мало хто бачив. Одне це робить Super Mario Sunshine найцікавішою в цьому збірнику – ну дуже довго чекали фанати її повернення.
Я раджу грати в усі ігри по порядку, тому що кожна перевершує попередню в технічному плані. Так, крім поліпшеної графіки Super Mario Sunshine може похвалитися широкоформатною роздільною здатністю, хоча кадрова частота, на жаль, поліпшена не була. Це страшенно прикро, особливо якщо враховувати, що первинна версія, показана на Nintendo Space World 2001, була розрахована саме на 60 fps. Так само був забутий контролер GameCube, який вже перевипускався спеціально для Super Smash Bros. Ultimate, але Sunshine чомусь його не підтримує!
У всьому іншому я просто не можу, та й не хочу, до неї чіплятися. Це – одна з найцікавіших і навіть унікальних ігор серії, перш за все завдяки «водяному джетпаку» F.L.U.D.D і повністю озвученим заставкам. Nintendo завжди експериментує зі своїм маскотом, проте, що стосується сюжету, то він рідко коли чимось виділявся. У Sunshine ж є і англомовна озвучка, і цікава історія з несподіваними поворотами. І навіт, незважаючи на її вік, вона все одно здається відносно новою грою, без архаїчностей, які відрізняють 64.
Читайте також: Огляд «Assassin’s Creed: Бунтівники. Колекція» – Одна з кращих ігор минулого покоління стала портативною
Саме з Super Mario Sunshine я найбільше хотів познайомитися, і версія для Switch мене дуже порадувала – не рахуючи кадрової частоти, звичайно. І нехай це не ремейк, як багатьом хотілося б, картинка тут все одно чудова, з яскравими, смачними кольорами і приємною палітрою. Це дуже «відпускна» гра з бадьорою музикою і тропічним настроєм. До управління потрібно звикнути, особливо у випадку з F.L.U.D.D, але після цього відірватися буде складно. Особисто мені джетпак навіть подобається – подібного набору умінь у Маріо більше ніде не було. Співвідношення 16:9 у даному випадку не просто покращує зображення, а позитивно позначається на ігровому процесі – рівні перевантажені деталями, які раніше губилися. Зараз же, на сучасних телевізорах, орієнтуватися стало набагато легше. Взагалі, на момент свого виходу Sunshine була одним з найбільш графічно вражаючих релізів, і навіть у 2020 році дивуєшся, як Nintendo пропрацювала фізику води і відображень. Це просто дуже, дуже крута гра, яку пропускати ніяк не можна.
Ну і остання в нашому списку – Super Mario Galaxy. Так, тільки перша частина – друга з якоїсь причини відвалилася. Свого часу, коли вже здавалося, що у Nintendo не знайдеться способів надати свіжості старіючій серії, вона справила ефект бомби, що розірвалася. І критики, і гравці перебували в дикому захваті від нового космічного сеттингу і дизайну рівнів. Загравання розробників з гравітацією, геометричними формами і перспективою дозволили створити візуально приголомшливе творіння, яке до сих пір по-справжньому дивує. Це просто унікальний платформер, який ніколи не перестане таким вважатися.
З технічної точки зору це найдосконаліша гра в колекції: 16:9, 1080p і 60 fps. Так, і тут видно вік, але арт-стиль у Super Mario Galaxy такий хороший, що вона до цих пір виглядає сучасно. Іноді навіть здається, що це ремейк, а не порт, але тут заслуга перш за все оригінальних дизайнерів, які створили безсмертний стиль поза часом, і розробників, які вичавили максимум з Wii.
Читайте також: Огляд SpongeBob SquarePants: Battle for Bikini Bottom Rehydrated – Ви готові, діти?
Але графіка і плавне зображення – це ще не все. Всі ігри на Wii створювалися з урахуванням контролерів, які виконували функцію указки і реагували на рух рук. Перенести таке – це не так легко, як перепризначити кнопки. Тут потрібна повна переробка всієї схеми управління. Чи впоралися розробники з цим завданням? Ну… скоріше так, ніж ні. Управляти Маріо найчастіше можна без усяких проблем, особливо якщо ви граєте на телевізорі з від’єднаними Joy-Con, які можна крутити і трясти так само, як і Wii Remote. Але варто вам потягнутися до Switch Lite, як виникають проблеми. Трясти і вказувати більше нічим (хоч і існує можливість підключити окремі Joy-Con), і тому доводиться тиснути на окремі кнопки і використовувати тачскрін. Це незручно і не дуже комфортно, але я симпатизую програмістам, які просто не могли придумати нічого кращого. Те, що Super Mario Galaxy взагалі іграбельна на портативці, вже неймовірно круто.
У всі три гри можна грати паралельно, хоча я цього не раджу через разючі відмінності в графіці і управлінні; після ідеально плавних 60 fps Super Mario Galaxy всі інші релізи виглядають біднішими.
Бонусом гравцям надається можливість послухати повні саундтреки до всіх релізів, причому консоль можна навіть використовувати в якості величезного MP3-плеєра. Подібна функція є і у Super Smash Bros. Ultimate. Це приємно, але… замало. Незважаючи на наявність аж трьох немаленьких ігор, мені хотілося б чогось ще, якогось подарунка для шанувальників, на кшталт версії Super Mario 64 DS. Але можна нескінченно довго нарікати на те, що за повну ціну нам продають порти оригіналів, а не повні ремастери на зразок Spyro Reignited Trilogy і Tony Hawk’s Pro Skater 1 + 2 або збірки Halo: The Master Chief Collection. Нагадую, що всі ці ігри, на які пішло набагато більше часу і ресурсів, продавалися ще й за 40 доларів, а не 60, як тут. І проблема не тільки в ціні, але і в доступності: і фізична, і цифрова версії доступні обмеженим тиражем до березня 2021. Що буде далі, можна тільки здогадуватися. Навіщо так робити, теж.
Вердикт
Super Mario 3D All-Stars – це збірник, який включає в себе порти справді легендарних ігор. Підтягнута картинка і дрібні модифікації зробили ці версії кращими, які тільки можна купити офіційно, але до досконалості дотягнути не вдалося. Трохи знизити ціну і збільшити кадрову частоту, і перед нами був би мало не ідеальний реліз, але навіть в такому вигляді я не можу не радити колекцію всім, хто не грав в оригінали. Це дивовижні ігри, які заслуговують на те, щоб з ними ознайомилися всі.