Злі язики люблять говорити, що ігри у Nintendo передбачувані й одноманітні, а Маріо завжди однаковий. Опротестувати таку думку простіше простого: чого тільки варта воістину унікальна серія Paper Mario. У 2000-му році, коли тривимірна графіка була на піку моди, Nintendo вирішила піти зворотним шляхом, розплющивши свого героя назад. Так і з’явилася серія Paper Mario, яка прекрасно себе почуває досі. Ми вже розповідали про дуже вдалу Paper Mario: The Origami King, і ось 2024 рік нас потішив несподіваним римейком Paper Mario: The Thousand-Year Door – на думку переважної більшості, абсолютно найкращої з усієї серії.
Чи правда це? Так просто і не сказати – у кожного є свої фаворити. Я люблю навіть Paper Mario: Color Splash, якщо не за геймплей, то хоча б за чудові діалоги. Але Paper Mario: The Thousand-Year Door дійсно увібрала в себе всі найкращі якості серії: непередбачуваний і смішний сценарій, різношерсту компанію цікавих персонажів і той самий класичний ігровий процес з елементами РПГ. Але чи варто було робити римейк гри, яка і без того виглядала непогано?
Для цього потрібно тільки ввімкнути гру – бажано на консолі з OLED-екраном. Одразу в очі впадають яскраві фарби і чудова картинка. Оригінал з GameCube дуже покращав: світ заграв новими барвами і набув нових деталей. Те, що чіпати не можна було (наприклад, сценарій), залишилося таким самим, а те, що трохи застаріло, трансформувалося. Виправили навіть недоліки старого перекладу: наприклад, в оригінальній японській версії Вівіан була трансгендерним персонажем, про що англійська версія замовчувала. В англійській версії 2004-го року цю частину сюжету було повністю прибрано, але в римейку її повернули.
Читайте також: Огляд Splatoon 3: Side Order — Черговий майстер-клас від Nintendo
Як я вже згадував, візуально новинка ну дуже гарна. І так, навіть з урахуванням того, що кадрова частота впала до 30. Я знаю, що для когось таке робити – смертельний гріх, але я не бачу проблем: перед нами не платформер і не шутер, а покрокова РПГ. Я б на місці Nintendo теж вибрав роздільну здатність, а не fps. Підсумкова картинка цьому прямий доказ. Звук теж не відстає: оригінальний саундтрек зазвучав по-новому завдяки оркестровим аранжуванням, але якщо хочеться, можна активувати класичний звуковий ряд.
Незважаючи на те, що за механіками Paper Mario: The Thousand-Year Door буде складнішою за останні частини, це все ще лайт-РПГ, навіть дуже. Померти тут складно, програти – майже неможливо. Але й не в цьому річ. Головне – отримувати задоволення від блискучого гумору та цікавого світу. Гра раз у раз підкидає сюрпризи, змінюючи то протагоністів, то сам ігровий процес.
Читайте також: Огляд Super Mario Bros. Wonder — Балакуча флора в королівстві психоделії
Бойова система тут проста, але цікава: Маріо може не тільки атакувати суперників і використовувати предмети та спеціальні вміння, а й грати на публіку. Кожна битва – це театральна вистава, і що крутіше виглядатимуть ваші атаки і що більше ви будете навмисно заводити публіку, то легше буде перемагати.
Римейк Paper Mario: The Thousand-Year Door робить усе, що має робити подібний реліз. Він дбайливо ставиться до першоджерела, але й виправляє деякі огріхи оригінального західного релізу. Він робить його ближчим до сучасних ігор, але нічого не спрощує. Розробники прислухалися до невдоволень фанатів і змогли зменшити надто роздуті локації, позбутися старих багів і навіть навчити Маріо та інших персонажів нових трюків. Як результат – один із найкращих релізів цього року.
Читайте також: Огляд Super Mario RPG — Повернення культової РПГ для тих, хто ніколи не грав у РПГ
Вердикт
Маріо продовжує стрибати і жбурлятися вогнем, але крім цього він може й перетворюватися на паперовий літачок. Серія Paper Mario – найкращий приклад того, як можна взяти за основу традиційно роздутий і непривітний до новачків жанр і зробити щось, що імпонує різному віку. Paper Mario: The Thousand-Year Door була і залишається найкращою грою серії, а римейк – її найкраща версія.
Також цікаво: