Зовнішні межі Сонячної системи – це дивні і загадкові місця. За орбітою Нептуна, де холодно і темно, навколо Сонця обертається рій крижаних об’єктів, званих поясом Койпера, які, як вважається, майже не змінилися з моменту народження Сонячної системи.
Оскільки там так темно і далеко, а об’єкти такі маленькі, астрономам важко розрізнити, що саме там знаходиться. Це робить результати недавнього дослідження воістину приголомшливими. Використовуючи дані Огляду темної енергії, астрономи ідентифікували 815 транснептунових об’єктів (TNO), з яких 461 нововиявлені. Це значний стрибок у порівнянні з приблизно 3 тис. відомими TNO у зовнішній Сонячній системі, інформація, яка могла б допомогти нам краще змоделювати, як утворилася Сонячна система, і, можливо, навіть знайти невловиму Дев’яту планету.
Огляд темної енергії не ставив собі за мету пошук TNO. Він працював з серпня 2013 року по січень 2019 року, збираючи дані за 575 ночей в інфрачервоному і ближньому інфрачервоному діапазонах південного неба. Мета полягала в тому, щоб вивчити ряд об’єктів і явищ, таких як наднові і скупчення галактик, щоб спробувати визначити прискорення розширення Всесвіту, на яке, як вважається, впливає темна енергія.
Але висока ступінь глибини, широти і точності Огляду виявилася дуже придатною для пошуку об’єктів в далекій Сонячній системі – за межами орбіти Нептуна на відстані близько 30 астрономічних одиниць (а.о.). Торік астрономи проаналізували ці дані, щоб знайти понад 100 нових малих планет (категорія, яка включає в себе все, що не є кометою або звичайною планетою). Дослідники також виконали моделювання виявлення TNO, щоб порівняти їх з їх результатами і подивитися, чи були їхні методи точними.
Ця область космосу заворожує. Оскільки їх орбіти дуже малі, астрономи вважають, що TNO зберігають сліди динаміки ранньої Сонячної системи. Коли планети-гіганти вийшли на свої поточні орбіти, їх гравітаційна взаємодія вплинула на орбіти TNO. Ці орбіти можна вивчити, щоб реконструювати події, які зробили їх такими. Оскільки скупчення TNO можуть мати абсолютно різні орбіти, чим більше їх ми знайдемо, тим точніше буде реконструкція.
До того ж орбіти підмножини TNO дійсно дивні. Вони називаються екстремальними TNO із середньою орбітальною відстанню понад 150 а.о. Деякі астрономи вважають, що екстремальні TNO є свідченням чогось, що викликає гравітаційний шум, – гіпотетичної Дев’ятої планети. У новий каталог додані ще 9 екстремальних TNO, 4 з яких мають великі пів вісі, які перевищують 230 а.о.
За словами дослідників, вся ця нова інформація є значним поліпшенням нашого розуміння зовнішньої Сонячної системи. На цю мить дані дослідження Огляду склали близько 20% усіх відомих TNO, що досить багато.
Читайте також:
- Наступна сонячна супербуря може викликати глобальний «інтернет-апокаліпсис»
- Як виглядає край нашої Сонячної системи?