Міжнародна команда астрономів вперше отримала прямі докази існування механізму подвійної детонації в наднових типу Ia – рідкісного сценарію, який раніше залишався лише теоретичною гіпотезою. Дослідження залишків наднової SNR 0509-67.5 в Великій Магеллановій Хмарі показало характерний хімічний слід двоетапного вибуху – два окремі шари кальцію, що утворилися на різних стадіях.
Щоб дізнатись останні новини, слідкуйте за нашим каналом Google News онлайн або через застосунок.
У класичній моделі вибух наднової типу Ia відбувається тоді, коли білий карлик у подвійній системі накопичує масу понад межу Чандрасекара (близько 1,4 маси Сонця), що запускає термоядерну реакцію. Але модель подвійної детонації припускає, що спочатку вибухає тонкий шар гелію на поверхні, а це, у свою чергу, провокує основний вибух у ядрі – навіть якщо маса зірки менша за критичну.
Цей сценарій довго залишався без спостережуваного підтвердження, хоча передбачалося, що він повинен залишати унікальні хімічні сліди. Завдяки високій точності MUSE ці ознаки вдалося зафіксувати вперше. Це означає, що деякі наднові типу Ia можуть виникати за новим механізмом, що пояснює варіації їх яскравості й дає змогу точніше вимірювати швидкість розширення Всесвіту – адже саме наднові цього типу використовують як «стандартні свічки» в космології.
“Цей перший явний доказ подвійного вибуху у білого карлика не тільки сприяє вирішенню давньої загадки, а й пропонує гарне видовище”, – кажуть автори дослідження.
Щобільше, нові дані можуть пояснити, чому у Всесвіті більше заліза, ніж очікувалося: якщо вибухи можуть відбуватися при меншій масі, це означає, що таких подій більше, ніж вважалося.
Моделювання показало, що цей процес створить характерний візерунок або відбиток у залишках наднової, які ще світяться і які можна буде побачити протягом тривалого часу після первинного вибуху. Залишки такої наднової повинні містити дві окремі оболонки кальцію.
Дослідники планують продовжити спостереження інших залишків наднових із застосуванням нових потужних інструментів, як-от майбутній Надзвичайно Великий Телескоп (ELT), щоб з’ясувати, наскільки поширений цей механізм і як він впливає на еволюцію зір і галактик.
Читайте також:
- Астрономи виявили «застиглу в часі» галактику-реліквію
- Астрономи знайшли «відсутню» матерію Всесвіту у найбільших космічних структурах