Астрономи проаналізували світло, яке подорожувало до нас понад 7,5 млрд років, і знайшли докази існування колосального об’єкта, викинутого з материнської галактики 39 млн років тому, який зараз мчить міжгалактичним простором зі швидкістю 1,6 тис. км за секунду. Хоча сама чорна діра невидима, її вплив можна помітити – вона залишає по собі слід зореутворення в стиснутому газі.
Ідея про те, що надмасивна чорна діра може бути викинута зі своєї галактики, насправді не така вже й дивна. Астрономи вже виявили кілька таких об’єктів, викинутих з центрів своїх галактик (хоча жоден з них ще не перейшов у міжгалактичний простір), і навіть знайшли одну галактику, в якій, схоже, чорна діра взагалі відсутня.
Ці надмасивні чорні діри мають одну спільну рису – вони активні, тобто оточені хмарою речовини, яка падає в їхні роззявлені пащі. Під час цього процесу утворюється шалена кількість тепла і світла, завдяки чому їх легше виявити. Але ті, що спокійно тусуються та займаються своїми справами між перекусами, не випромінюють світла, а тому невидимі для наших телескопів та обсерваторій.
Однак науковці на чолі з астрофізиком Пітером ван Доккумом припустили, що такий об’єкт, маса якого в мільйони та мільярди разів перевищує масу Сонця, має залишати по собі слід. І знайшли його в газі, що оточує галактику, який ще називають навкологалактичне середовище. Відкриття було зроблено неочікувано, в ході інших досліджень – астрономи використовували Габбл для вивчення набагато ближчої карликової галактики під назвою RCP 28 і виявили на зображенні щось, що могло бути слідом надмасивної чорної діри, яка «втікала».
Зображення виявило яскраву смугу, що вказувала прямо в центр галактики. Спочатку дослідники думали, що це космічний промінь, але він проявився в обох фільтрах, використаних для обробки зображень. Тож вони зробили повторні знімки за допомогою обсерваторії Кека, щоб обчислити червоний зсув галактики та смуги, і зрозуміли приблизний розмір – смуга сягає понад 200 тис. світлових років у довжину.
Дані аналізу свідчать, що галактика і смуга мають однаковий червоний зсув, а значить, вони пов’язані між собою та мають однаковий колір. Команда ніколи не бачила нічого подібного. Далі астрономи виявили, що смуга неоднорідна за кольором і яскравістю і демонструє ознаки сильної іонізації та ударних областей.
Смуги світла, що виходять з центрів галактик, не рідкість – як правило, це астрофізичні струмені, потужні вузькі потоки плазми, що рухаються зі швидкістю, близькою до швидкості світла, але саме ця не мала жодної з ознак астрофізичного струменя. Тому астрономи дійшли висновку, що це не струмінь, а надмасивна чорна діра, яка покинула центр своєї галактики та збурює навкологалактичне середовище.
Якщо вам цікаво, що може викинути надмасивну чорну діру з її галактики, відповідь – інша надмасивна чорна діра. Або навіть дві. Астрономи припустили, що колись давно дві галактики злилися, а надмасивні чорні діри в їхніх ядрах об’єдналися в бінарну. Потім з’явилася третя галактика, і її чорна діра опустилася до центру щойно об’єднаної трійці галактик, що призвело до взаємодії трьох тіл, відомої як механізм Хіллса, і одна з дір на великій швидкості вилетіла звідти. Майбутні спостереження на різних довжинах хвиль допоможуть вченим з’ясувати, чи це справді так.
Також цікаво:
Leave a Reply