Потужний космічний телескоп імені Джеймса Вебба в черговий раз допоміг у науковому відкритті. Завдяки першим зображенням скупчень галактик, яке він отримав, вчені нарешті змогли дослідити дуже компактні структури зоряних кластерів всередині галактик, які ще називають клампи.
Дослідники зі Стокгольмського університету змогли більше дізнатися про першу фазу зореутворення у далеких галактиках завдяки ефекту гравітаційної лінзи, який з’являється через те, що масивне тіло або система тіл, як-от галактика або їхнє скупчення, викривлює своїм гравітаційним полем напрямок поширення випромінювання.
«Скупчення галактик, які ми досліджували, настільки масивні, що викривляють промені світла, які проходять через їхній центр, як і передбачав Ейнштейн у 1915 році. Це, своєю чергою, створює своєрідний ефект збільшувального скла – зображення фонових галактик збільшуються», – пояснює одна з провідних авторів дослідження Аделаїда Клайссенс з кафедри астрономії Стокгольмського університету.
Ефект збільшувального скла поєднався з надзвичайно високою роздільною здатністю космічного телескопа Джеймса Вебба, і це дозволило науковцям виявити дуже маленькі зоряні скупчення. Завдяки новому відкриттю дослідники змогли вивчити зв’язок між утворенням скупчень і еволюцією та зростанням галактик через кілька мільйонів років після Великого вибуху у такий спосіб, який раніше був неможливим.
Наприклад, на цьому зображенні чотири збільшених галактики зі скупчення SMACS0723 знаходяться так далеко, що ми спостерігаємо їх такими, якими вони були, коли Всесвіту було від одного до п’яти мільярдів років. «Зображення космічного телескопа Джеймса Вебба показують, що тепер ми можемо виявляти дуже маленькі структури всередині дуже далеких галактик, і що ми можемо бачити ці скупчення в багатьох з цих галактик. Вебб змінює правила гри для всієї галузі досліджень і допомагає нам зрозуміти, як формуються та еволюціонують галактики», – говорить ще одна авторка дослідження, Анжела Адамо з Центру Оскара Кляйна Стокгольмського університету.
Найстаріша галактика, яка була досліджена в цій роботі, знаходиться настільки далеко, що зараз ми бачимо, як вона виглядала 13 млрд років тому! В цей час Всесвіту було лише 680 млн років.
Також цікаво:
Leave a Reply