Дослідники з ETH Zürich оголосили, що вони змогли датувати події в ранній сонячній системі з більшою точністю, ніж будь-коли раніше, за допомогою згаслого атома під назвою ніобій-92. Період напіврозпаду атома становить 37 млн років, що вважається відносно коротким, що призвело до його зникнення незабаром після утворення Сонячної системи.
Дослідники сказали, якщо атом хімічного елемента має надлишок протонів і нейтронів, він стає нестійким. Додаткові частки виділяються у вигляді гамма-випромінювання, поки елемент знову не стане стабільним. Ніобій-92 був одним з таких нестабільних ізотопів, також відомим як радіонуклід.
Сьогодні вчені знають про існування ніобію-92 тільки завдяки його стабільному дочірньому ізотопу цирконію-92. Хоча ніобій-92 вимер, вчені використовували радіонуклід у формі хронометра ніобій-92-цирконій-92, який використовувався для визначення дати подій, які відбулися в ранній Сонячній системі 4,57 млрд років тому. У минулому використання хронометра було обмежено через відсутність точної інформації про кількість ніобію-92, який був присутній на момент народження Сонячної системи.
Теж цікаво:
Відсутність цієї інформації підірвала здатність вчених використовувати хронометр для датування і визначення виробництва радіонуклідів в Сонячній системі. Дослідники з ETH Zürich, працюючи з вченими з Токійського технологічного інституту, значно поліпшили хронометр, витягуючи рідкісні мінерали циркону і рутилу із залишків метеорита з протопланети Веста.
Команда використовувала метод датування ураном і свинцем, щоб обчислити, скільки ніобію-92 було в кількості при формуванні Сонячної системи. Маючи точніші знання про те, як багато ніобію-92 було на початку існування Сонячної системи вчені змогли точніше визначити, де утворилися атоми і звідки взявся матеріал, з якого складається Сонце і планети в нашій Сонячній системі.
Нова модель передбачає, що внутрішня частина Сонячної системи з планетами земної групи Земля і Марс в основному складається з матеріалу, викинутого надновою типу Ia в галактиці Чумацький Шлях. Зовнішня частина Сонячної системи, ймовірно, утворилася в основному через наднову з колапсом ядра, ймовірно, в тих же зоряних яслах, де народилося Сонце.
Читайте також:
Leave a Reply