Космічний телескоп Джеймса Вебба досліджує крижані астероїди на краю Сонячної системи та заразом трохи допомагає науковцям зрозуміти еволюцію Нептуна. Крім того, його дослідження також можуть допомогти з’ясувати, як стародавня Земля насичувалася водою.
Нещодавно було виявлено, що бінарна астероїдна система Морс – Сомнус виникла в межах смуги об’єктів, що називається пояс Койпера та існує за межами орбіти Нептуна. Тому науковці вирішили використати її як допоміжний інструмент у питанні вивчення динамічної історії Нептуна та інших крижаних тіл у поясі Койпера, які також називають транснептуновими об’єктами (ТНО).
Деякі більші транснептунові об’єкти вивчалися раніше, але нове дослідження Вебба вперше вивчає склад поверхні двох частин невеликої бінарної системи Морс – Сомнус. Це також перший випадок, коли було виявлено їхній хімічний склад. “Ми вивчаємо, як фактична хімія і фізика ТНО відображають розподіл молекул на основі вуглецю, кисню, азоту і водню в хмарі, яка дала життя планетам, їхнім супутникам і малим тілам, – говорять вчені. – Ці молекули також були джерелом життя і води на Землі”.
Бінарні астероїди, розділені відстанню, на кшталт Морса – Сомнуса, є рідкісними знахідками за межами поясу Койпера. Це пов’язано з тим, що гравітаційний зв’язок між такими віддаленими об’єктами порушується, якщо вони не захищені іншими крижаними тілами та фрагментами всередині поясу. Тож команда вирішила, що процес, за допомогою якого пара була перенесена в його нинішнє положення, мав бути відносно повільним.
Науковці використали телескоп Вебба для порівняння поверхні астероїдів Морс – Сомнус з поверхнями шести інших класичних транснептунових об’єктів, щоб визначити, що вони мають багато спільного. Виявилося, що ці холодні класичні тіла, а також астероїди Морс і Сомнус утворилися на відстані понад 4,3 млрд км в одному регіоні пояса Койпера.
Крім того, той факт, що ці астроїди виглядають так, ніби змістилися зі своїх початкових позицій, означає, що вчені можуть порівняти їх з класичними транснептуновими об’єктами, які не переміщувалися. За словами дослідників, разом ці об’єкти можуть слугувати індикатором для потенційного відстеження міграції Нептуна до того, як він “оселився” на своїй кінцевій орбіті.
“Коли ми почали аналізувати спектри Морса і Сомнуса, надходило все більше даних, і зв’язок між динамічними групами та композиційною поведінкою був природним”, – говорять вчені. Вони впевнені, що завдяки своїм безпрецедентним можливостям спектрального спостереження телескоп Вебба надасть ще більше інформації про об’єкти в поясі Койпера. “Вперше ми можемо не лише розрізняти зображення систем з багатьма компонентами, але й вивчати їхній склад з таким рівнем деталізації, який може забезпечити лише телескоп Вебба“, – додали науковці.
Хоча він був розроблений для спостереження таких об’єктів, як галактики та квазари в ранньому Всесвіті, а отже, на відстані мільярдів світлових років від Землі, вчені впевнені, що це дослідження підкреслює, наскільки телескоп є справжнім першопрохідцем. “До телескопа Вебба не було жодного інструменту, здатного отримувати інформацію від цих об’єктів у такому діапазоні довжин хвиль”, – зазначають дослідники.
Читай також:
Leave a Reply