Наш Місяць життєво важливий для перетворення Землі на ту планету, яку ми знаємо сьогодні: Місяць контролює тривалість дня та океанські припливи, які впливають на біологічні цикли форм життя на нашій планеті. Місяць також робить свій внесок у клімат Землі, стабілізуючи вісь її обертання, пропонуючи ідеальне середовище для розвитку та еволюції життя.
Оскільки Місяць такий важливий для життя на Землі, вчені припускають, що супутник може бути потенційно корисною особливістю для життя на інших планетах. Більшість планет мають супутники, але земний Місяць відрізняється тим, що він великий щодо розміру Землі, радіус Місяця більше чверті радіусу Землі, що набагато більше, ніж у більшості супутників до їхніх планет.
Мікі Накадзіма, доцент кафедри наук про Землю та навколишнє середовище Рочестерського університету, вважає цю відмінність значною. І в новому дослідженні, вона та її колеги з Токійського технологічного інституту та Аризонського університету вивчають місячні утворення та приходять до висновку, що лише певні типи планет можуть утворювати такі великі місяці відносно їх планет-господарів.
«Розуміючи місячні утворення, ми можемо краще визначити, на що звертати увагу при пошуку планет, схожих на Землю», – говорить Накадзіма. «Ми очікуємо, що екзомісяці [місяці, що обертаються навколо планет за межами нашої Сонячної системи] повинні бути всюди, але поки що ми нічого не підтвердили. Наші дослідження будуть корисними для майбутніх спостережень».
Теж цікаво:
Багато вчених історично вважали, що великий супутник Землі утворився в результаті зіткнення протоЗемлі – Землі на ранніх стадіях її розвитку – і великого ударного об’єкта розміром з Марс приблизно 4,5 млрд років тому. В результаті зіткнення навколо Землі утворився диск, що частково випарувався, і зрештою перетворився на Місяць.
Щоб з’ясувати, чи можуть інші планети утворювати такі самі великі місяці, вчені провели комп’ютерне моделювання зіткнення низки гіпотетичних кам’янистих планет, схожих на Землю, та крижаних планет різної маси. Вони сподівалися визначити, чи призведуть змодельовані удари до таких дисків, як той, що сформував Місяць Землі.
«В результаті дослідження ми прийшли до висновку, що повністю паровий диск не здатний формувати відносно великі супутники», – каже Накадзіма. «Планетарні маси повинні бути меншими від тих порогових значень, які ми визначили (щоб утворювати такі супутники)».
Обмеження, описані Накадзіма та її колегами, важливі для астрономів, які вивчають наш Всесвіт. Дослідники виявили тисячі екзопланет та можливих екзомісяців, але досі не змогли остаточно виявити жоден супутник, що обертається навколо планети за межами нашої Сонячної системи.
Це дослідження може дати їм найкраще уявлення про те, де шукати.
Читайте також:
Leave a Reply