Навіть у сонячний день людське око не здатне побачити всього світла, яке випромінює наша найближча зірка. Наші очі бачать лише відносно вузьку смугу електромагнітного спектра, тому нові спостереження, проведені за допомогою обсерваторії NASA NuSTAR, прийшли на допомогу і виявили високоенергетичне світло від нашої зірки, яке людські очі не здатні побачити.
На зображенні, опублікованому на сайті NASA, ділянки високоенергетичного рентгенівського випромінювання, помічені космічною обсерваторією NuStar, виглядають як яскраві блакитні плями.
Науковці поєднали цю «мапу» зі спостереженнями низькоенергетичного випромінювання, зробленими японським космічним апаратом Hinode, які відображаються у відтінках зеленого, та ультрафіолетовими знімками, зробленими обсерваторією NASA Solar Dynamics Observatory, які відображаються у червоних кольорах.
Попри красу зображення, де поєднані дані усіх трьох обсерваторій, спостереження NuStar є особливо цінними, адже вони показують місця, де знаходяться найгарячіші ділянки на поверхні Сонця. У науковців є теорія, що саме вони можуть допомогти розв’язати одну з найстаріших сонячних загадок – чому корона Сонця, тобто верхня частина його атмосфери, гарячіша за його поверхню.
Загальноприйняті теорії будови зірок припускають, що глибші шари повинні бути гарячішими. І на Сонці це переважно так, за винятком місць переходу від корони, яка може досягати температури до 2 млн градусів за Цельсієм, до шару фотосфери, яка знаходиться нижче, при температурі близько 3,7 тис. градусів за Цельсієм. І це доволі дивно, адже тепло від Сонця виходить з його ядра.
Джерелом несподіваного нагрівання можуть бути наноспалахи – невеликі сплески тепла і світла в сонячній атмосфері. Вони менші за звичайні, але можуть траплятися частіше, і, можливо, їхньої регулярної появи достатньо, щоб спричинити це надмірне нагрівання. Окремі наноспалахи надто слабкі, щоб їх можна було помітити серед сонячного світла, але NuSTAR може виявити випромінювання, яке одночасно створює велика кількість наноспалахів в одному місці. Це може дозволити науковцям побачити їхню частоту, як вони вивільняють енергію і зробити висновок, чи відповідальні вони за нагрівання корони.
Додаткові дані для цього дослідження були зібрані, коли зонд NASA Parker здійснив свій 12-й проліт повз Сонце та пройшов крізь зовнішні межі його корони. Апарат наблизився до нього ближче, ніж будь-який з зондів раніше. Дослідники поєднають спостереження NuSTAR за Сонцем з даними, зібраними під час прольотів Parker Solar Probe, і спробують пов’язати видиму активність на Сонці зі зразками сонячної атмосфери, зібраними космічним апаратом.
Спостереження за невеликими ділянками, де панує екстремальна температура, демонструє, що хоча NuSTAR розробляли переважно для виявлення об’єктів і подій за межами Сонячної системи, ця обсерваторія цілком здатна розкрити багато інформації про наше Сонце.
Також цікаво: