Пара супутників Proba-3 від Європейського космічного агентства (ESA), починаючи з липня 2025 року, змогла згенерувати вже 57 штучних сонячних затемнень. На сьогодні в межах цієї місії отримано понад 250 годин відеозаписів атмосфери нашої зірки, відомої як корона, у надвисокій якості. Цей обсяг візуальних даних еквівалентний приблизно 5 тисячам наземних експедицій зі спостереження за повним затемненням Сонця. Проте наукова цінність цих результатів ще вагоміша.
Щоб дізнатись останні новини, слідкуйте за нашим каналом Google News онлайн або через застосунок.
Фахівці вперше отримали можливість детально відстежувати рух сонячної речовини крізь внутрішні шари корони – саме там, де зароджується космічна погода. Дебютні висновки, оприлюднені в The Astrophysical Journal Letters, свідчать, що структури сонячного вітру в цій зоні здатні пересуватися у три-чотири рази швидше, ніж вважалося раніше.
До появи апаратів Proba-3 єдиним ефективним методом вивчення внутрішньої корони було спостереження повного сонячного затемнення з поверхні Землі. У моменти, коли Місяць повністю закриває пряме сонячне випромінювання, фотографи мають змогу зафіксувати витончені деталі навколозіркової атмосфери. Однак такі явища трапляються в середньому лише раз на півтора року, а фаза повної темряви триває лічені хвилини. Місія Proba-3 імітує цей процес завдяки надточному маневруванню двох космічних апаратів. Один із них, Occulter, виконує роль рукотворного Місяця, перекриваючи світло Сонця протягом п’яти годин поспіль. Це дозволяє другому апарату під назвою Coronagraph безперешкодно фіксувати стан сонячної корони.
Інструментарій ASPIICS, встановлений на бортах Proba-3, здатен бачити процеси на відстані всього 70 тисяч км від поверхні світила, що дорівнює десятій частині сонячного радіуса. Жоден інший орбітальний коронограф не може фіксувати розсіювання світла на частинках так близько до зірки. ASPIICS робить один або два знімки щохвилини, які згодом монтуються у відео, що демонструють небачені раніше рухи у важкодоступних шарах внутрішньої корони. За словами наукового керівника проєкту Джо Зендера, такі складні переміщення в оптичному діапазоні на такій малій висоті спостерігаються вперше в історії.
Крім світла, Сонце генерує постійний потік частинок, відомий як сонячний вітер. Дані Proba-3 дозволяють бачити, як цей потік набирає швидкість поблизу зірки, демонструючи показники, які приголомшили дослідників. Подібно до земних повітряних мас, сонячний вітер буває стабільним або поривчастим. Швидкий потік зазвичай рівномірно виходить із корональних дір, тоді як «повільний» вітер є мінливим, що ускладнює його вивчення. Науковці припускають, що повільний вітер виникає через розриви та злиття ліній магнітного поля Сонця, які виштовхують згустки плазми – електрично зарядженого газу – у формі яскравих променів, або стримерів.
Андрій Жуков із Королівської обсерваторії Бельгії, провідний дослідник інструменту ASPIICS, зазначив, що у важкодоступній зоні внутрішньої корони пориви повільного сонячного вітру рухаються у три-чотири рази швидше за прогнози. Раніше вчені вважали, що біля поверхні Сонця швидкість такого вітру не перевищує 100 км/с, проте команда Жукова зафіксувала плазмові згустки, що мчать зі швидкістю від 250 до 500 км/с. Графічні дані показують, як окремі фрагменти плазми прискорюються або сповільнюються, віддаляючись від зірки або наближаючись до неї. Величезний діапазон швидкостей та хаотичність рухів пояснюють, чому повільний сонячний вітер так важко піддається моделюванню. Завдяки високій роздільній здатності ASPIICS стало зрозуміло, що цей потік складається з безлічі дрібних структур у магнітному полі.
Цей перший масив даних є лише початком масштабного дослідження. Тепер теоретики мають порівняти отримані цифри з наявними моделями прискорення плазми та магнітних полів у короні. Більша частина зібраної інформації ще чекає на свій аналіз. Науковців усього світу закликають використовувати дані ASPIICS для пошуку відповідей на фундаментальні питання: які механізми розганяють сонячний вітер, як саме відбуваються корональні викиди маси та чому атмосфера Сонця розігріта значно сильніше, ніж його поверхня.
Читайте також:
- Сонячна енергія з неба: Дослідники успішно передали енергію з літака в повітрі
- Вчені зафіксували на Сонці новий потужний спалах X-класу