У міру розвитку Сонячної системи планети-гіганти (Юпітер і Сатурн) сформувалися дуже рано, з часом вони мігрували як ближче, так і далі від Сонця, щоб залишатися на гравітаційно-стійких орбітах.
Гравітаційний ефект цих масивних об’єктів викликав величезну перестановку інших планетних тіл, які формувалися в той час, а це означає, що поточне місце розташування багатьох планетних тіл в нашій сонячній системі не там, де вони спочатку сформувалися.
Вчені мали намір реконструювати ці початкові місця розташування утворень, вивчаючи ізотопний склад різних груп метеоритів з поясу астероїдів (між Марсом і Юпітером), який є джерелом майже всіх метеоритів Землі.
«Значна реорганізація ранньої Сонячної системи через міграцію гігантських планет завадила нашому розумінню того, де сформувалися планетні тіла», – сказав Ян Рендер, фахівець з LLNL і провідний автор статті. «І, дивлячись на склад метеоритів з пояса астероїдів, ми змогли визначити, що їх батьківські тіла, мабуть, утворилися з матеріалів з різних місць в ранній Сонячній системі».
Теж цікаво:
- В NASA простежили джерело часток сонячної енергії
- Місії NASA створили безпрецедентну карту магнітного поля Сонця
Хоча пояс астероїдів – це лише відносно вузька смуга Сонячної системи, він містить вражаюче різноманітну колекцію матеріалів. Наприклад, в межах головного пояса було ідентифіковано кілька спектрально різних сімейств астероїдів, що вказує на зовсім різні хімічні склади. Крім того, відомо, що метеорити походять від приблизно 100 різних батьківських тіл в поясі з різними хімічними і ізотопними сигнатурами.
Команда взяла зразки базальтових ахондритів (кам’яні метеорити, схожі на земні базальти), щоб виміряти їх нуклеосинтетичні ізотопні сигнатури в елементах неодим (Nd) і цирконій (Zr). Їх робота показала, що для цих елементів характерний відносний дефіцит ізотопів, що містяться в певному типі досонячного матеріалу. Ці дані добре корелюють з нуклеосинтетичними сигнатурами, які спостерігаються в інших елементах, демонструючи, що цей досонячний матеріал розподілявся як градієнт по всій ранній Сонячній системі.
«Порівнюючи ці ізотопні сигнатури з іншими проксі для реконструкції сонячної системи, можна зв’язати початкове розташування планетних тіл з їх поточним становищем», – сказав Рендер. «Ці вимірювання допомагають нам відтворити початкову сонячну систему шляхом «космолокації» акреційних орбіт батьківських метеоритних тіл».
Читайте також: