Вчені знайшли «переконливі докази» того, що супутник Сатурна «Зірка Смерті» приховує океан прямо під своєю поверхнею, що сприяє пошуку можливого життя в нашій Сонячній системі.
Дослідники кажуть, що Мімас, найменший і найвнутрішній супутник Сатурна, чия подібність із сумнозвісною бойовою станцією із «Зоряних війн» дала йому прізвисько, дав перший натяк на те, що це може бути «невидимий океанський світ», після того, як зонд NASA Кассіні виявив дивне коливання в обертанні супутника.
Тепер нове дослідження передбачає, що коливання може бути результатом виплескування рідкого океану, що знаходиться прямо під крижаною поверхнею місяця діаметром 396 км. Якщо це так, то дослідники кажуть, що Мімас це абсолютно новий тип світу. Відкриття таємного океану крихітного супутника може означати, що води і можливого життя, яке вона може підтримувати, може бути набагато більше в нашій Сонячній системі, ніж передбачалося раніше.
«Якщо у Мімаса є океан, він є новим класом невеликих океанських світів з поверхнею, яка не видає існування океану», – говорить перший автор дослідження Алісса Роден, геофізик з Південно-Західного дослідницького інституту в Сан-Антоніо, штат Техас.
Внутрішні водні океанічні світи (IWOW), такі як Енцелад на Сатурні або Європа на Юпітері, не є новими для вчених, але внутрішні приливні процеси мають тенденцію руйнувати їх поверхні, і вони демонструють інші ознаки геологічної активності. Мімас, з іншого боку, на перший погляд, виглядав так, ніби це «просто замерзла крига», — сказала Роден. «Виявилося, поверхня Мімаса обманювала нас, і наше нове розуміння значно розширило визначення потенційно населеного світу в нашій Сонячній системі і за її межами», – додала вона.
Щоб вивчити можливість існування прихованого океану під замерзлою поверхнею Мімаса, дослідники побудували модель, що дозволяє з’ясувати, чи може гравітаційна взаємодія місяця з Сатурном створювати приливні сили, необхідні для нагрівання внутрішньої поверхні місяця, підтримуючи воду під зовнішнім крижаним панциром товщиною від 24 до 31 км досить теплою, щоб залишатися рідкою.
«У більшості випадків, коли ми створюємо ці моделі, нам доводиться їх точно налаштовувати, щоб отримати те, що ми спостерігаємо», – сказала Роден. «Цього разу докази існування внутрішнього океану просто вискочили з реалістичних сценаріїв стабільності крижаних оболонок і лібрацій [планетарних коливань]».
Отримані результати роблять Мімас «переконливою метою подальшого дослідження», – каже Роден. Вивчивши здатність місяця підтримувати океан, вчені зможуть краще зрозуміти інші потенційні супутники із прихованим океаном, розташовані далі в нашій Сонячній системі, наприклад, на супутнику Урана.
Читайте також:
Leave a Reply