Кільця Сатурна – не просто красива прикраса – вчені можуть скористатися цією ознакою, щоб зрозуміти, що відбувається глибоко всередині планети.
Використовуючи знамениті кільця як сейсмограф, вчені вивчили процеси всередині планети і визначили, що її ядро має бути «нечітким». Замість твердої сфери, такої як у Землі, ядро Сатурна, здається, складається з «супу» з каменів, льоду і металевих рідин, які перемішуються і впливають на гравітацію планети.
У новому дослідженні використовувалися дані місії NASA «Кассіні», яка оберталася навколо Сатурна і його супутників протягом 13 років з 2004 по 2017 рік. У 2013 році дані місії вперше показали, що саме внутрішнє кільце Сатурна, кільце D, пульсує і завихрюється таким чином, що його не можна повністю пояснити гравітаційним впливом місяців планети. Нове дослідження вивчає ці рухи в кільцях Сатурна детальніше, щоб отримати уявлення про процеси всередині нього.
Ядро планети не тільки здається гливким, але і простягається на 60% діаметра планети, що робить його набагато більшим, ніж передбачалося раніше. Аналіз показав, що ядро Сатурна може бути приблизно в 55 разів масивніше всієї планети Земля. Дослідження передбачає, що із загальної маси ядра 17 мас Землі складаються з льоду і гірських порід, а решта – з рідини на основі водню і гелію. Рухи в ядрі викликають постійні брижі на поверхні Сатурна. Ці поверхневі хвилі викликають незначні зміни сили тяжіння планети, які згодом впливають на кільця.
«Сатурн завжди тремтить, але це непомітно», – йдеться в заяві вчених. «Поверхня планети переміщається приблизно на метр кожні одну-дві години, як повільно-нестійке озеро. Як сейсмограф, кільця вловлюють гравітаційні збурення, і частинки кільця починають погойдуватися».
За словами вчених, природа цих кільцевих бриж передбачає, що ядро, попри його коливання, складається зі стабільних шарів різної щільності. Важчі матеріали розташовуються навколо центру планети і не змішуються з легшими матеріалами ближче до поверхні.
«Щоб гравітаційне поле планети могло коливатися з цими конкретними частотами, внутрішня частина повинна бути стабільною, і це можливо тільки в тому випадку, якщо частка льоду і скель поступово збільшується в міру того, як ви наближаєтеся до центру планети», – сказали дослідники.
Читайте також: