Астрономи з’ясували, що сонячні спалахи та спалахи на інших зірках поводяться по різному, ставлячи під сумнів давні уявлення про універсальність зоряної активності.
Щоб дізнатись останні новини, слідкуйте за нашим каналом Google News онлайн або через застосунок.
Нове дослідження, опубліковане на сервері препринтів arXiv, показує, що Сонце може бути винятком, а не правилом серед зірок головної послідовності.
Сонце залишається найбільш детально вивченою зіркою, і спостереження за ним протягом століть сформували уявлення про циклічну зоряну активність. Відомо, що кількість сонячних плям змінюється протягом приблизно 11-річного циклу, і ці зміни тісно пов’язані з рівнем магнітної активності та частотою сонячних спалахів. Саме на основі сонячних спостережень вчені тривалий час припускали, що подібна картина має бути характерною і для інших зірок.
Попередні дослідження зоряних плям підтверджували наявність циклів активності у сотень зірок, хоча їхня тривалість варіювалася від трьох до 20 років. Аналіз спектральних ліній також показував, що магнітна активність зірок змінюється синхронно з цими циклами. Логічно було очікувати, що зоряні спалахи, як і на Сонці, виникатимуть переважно в областях із високою концентрацією плям.
Втім, нові дані свідчать про іншу картину. Команда дослідників проаналізувала спостереження супутника TESS, який фіксує зміни яскравості зірок. Оскільки безпосередньо побачити зоряні плями на більшості зірок неможливо, вчені використовували коливання яскравості як непрямий показник їхньої наявності. Одночасно вони шукали короткі різкі спалахи світності, які сигналізують про зоряні спалахи.
Проаналізувавши понад 14000 зірок, дослідники зафіксували більше ніж 200000 зоряних спалахів і порівняли їх із фазами зоряної обертальної яскравості. На Сонці між плямами та спалахами існує чітка кореляція: якщо відбувається спалах, плями майже напевно знаходяться на видимій стороні. Однак для більшості інших зірок цей зв’язок виявився значно слабшим.
Результати показали, що лише приблизно в половині випадків зоряні спалахи збігаються з регіонами, де очікується наявність плям. В інших ситуаціях кореляція фактично відсутня, що свідчить про відмінні механізми формування плям і спалахів.
На думку авторів дослідження, Сонце може мати унікальні властивості магнітного поля, які зумовлюють тісний зв’язок між плямами та спалахами. Чому саме наша зірка демонструє таку поведінку, тоді як більшість інших зірок – ні, наразі залишається відкритим питанням і потребує подальших досліджень.
Читайте також:
- Вченим вдалося побачити момент вибуху зірки у неймовірній деталізації
- «Джекіл і Гайд» у космосі: Webb викрив галактику з надмасивною чорною дірою