Коли астрономи побачили вражаючі знімки Південної кільцевої туманності (NGC 3132), зроблені телескопом NASA Джеймс Вебб, вони зрозуміли, що їм доведеться переглянути свої уявлення про цей об’єкт Всесвіту. Наукові інструменти космічної обсерваторії допомогли розкрити історію формування однієї з найяскравіших і найближчих до Землі планетарних туманностей.
Південна кільцева туманність розташована на відстані близько 2 тис. світлових років від Землі в сузір’ї Вітрила. Вона стала однією з перших наукових цілей космічного телескопа Джеймс Вебб і її знімок був представлений громадськості в липні цього року. Хоча раніше цей об’єкт був зафіксований телескопом Габбла, вчені не мали повного уявлення про історію його формування і походження. Наразі ж, детальніші зображення Вебба дозволили прояснити це питання.
Південна кільцева туманність є планетарною туманністю, яка, попри назву, не має ніякого відношення до планет, а є продуктом імплозії червоного гіганта. Коли у зірки розміром дещо більшим за Сонце в ядрі закінчується водневе паливо, вона поступово перетворюється на червоного гіганта, розміри якого можуть бути в сотні разів більшими за початковий розмір зірки. У міру вигоряння гелію та інших елементів червоний гігант скидає зовнішні шари, які згодом і утворюють туманність, а сам перетворюється на білого карлика, що остигає.
На знімках Габбла скинуті шари утворюють доволі гладку кільцеподібну хмару, а білий карлик видно як невелику світлу пляму в центральній частині кільця. Він затьмарюється набагато яскравішою і повністю живою зіркою-компаньйоном, яка розташовується на відстані, еквівалентній 1300 відстаням від Сонця до Землі. Сучасний телескоп Джеймс Вебб дав змогу детально розглянути цей об’єкт, використовуючи для цього камеру ближнього інфрачервоного діапазону (NIRCam), яка добре підходить для спостереження за теплішими об’єктами, як-от зірки, та камеру середнього інфрачервоного діапазону (MIRI), призначену для спостереження за пиловими скупченнями.
Саме результати роботи MIRI відразу привернули увагу вчених. Замість однієї великої та однієї малої зірки, про які було відомо зі спостережень Габбла, з’явилися дві зірки приблизно однакового розміру. Причому зірка, яку вчені вважали білим карликом, несподівано виявилася червоною. Вчені зрозуміли, що навколо білого карлика має бути холодне пилове скупчення, але відома колись зірка-компаньйон знаходиться на надто великій відстані, щоб білий карлик міг якось впливати на неї. Вчені припускають, що поблизу білого карлика обертається ще одна невелика зірка, яку поки що не вдається розгледіти. Саме вона і викидає пил, скупчення якого спостерігаються поблизу білого карлика.
Таким чином, система з двох зірок перетворилася на систему з трьох зірок, але і на цьому сюрпризи не закінчилися. Подальше вивчення даних, одержуваних від космічної обсерваторії, дало змогу зробити припущення про те, що в системі розташовується як мінімум ще одна зірка, але, найімовірніше, їх більше. Одна з невидимих для телескопа зірок, ймовірно, розташована за пиловою хмарою, розташованою поблизу білого карлика. Вчених також зацікавили кілька спіральних структур, які розходяться від центру туманності і, ймовірно, утворилися в результаті гравітаційних взаємодій зірки, з якої утворилася туманність, з іншими об’єктами, які знаходяться поблизу.
Вчені вважають, що подальше вивчення Південної кільцевої туманності допоможе відтворити процес формування цього об’єкта, а також краще зрозуміти, як утворюються планетарні туманності. Це зі свого боку допоможе зрозуміти, яку роль планетарні туманності відіграють у процесі формування матеріалу для майбутніх планет.
Ви можете допомогти Україні боротися з російськими окупантами. Найкращий спосіб зробити це – пожертвувати кошти Збройним Силам України через Savelife або через офіційну сторінку НБУ.
Також цікаво:
Leave a Reply