Якщо ви думаєте, що Марс зараз – негостинне місце, ви не помиляєтеся … але, схоже, нинішній стан планети відносно м’який в порівнянні з її далеким минулим. Приблизно 4 млрд років тому регіон Червоної планети під назвою Аравія-Терра пережив тисячі потужних і вибухових вулканічних вивержень, які наповнили атмосферу такою кількістю пилу і токсичних газів, що кожне з них могло змінити марсіанський клімат на кілька століть. Ці виверження відбувалися протягом приблизно 500 млн років, що означає, що ранній Марс, як і рання Земля, колись сильно відрізнявся від того, як він виглядає сьогодні.
«Кожне з цих вивержень могло вплинути на клімат – можливо, викинутий газ зробив атмосферу щільнішою або заблокував Сонце і зробив атмосферу холоднішою», – говорить геолог Патрік Уеллі з Центру космічних польотів імені Годдарда NASA. «Розробникам моделей марсіанського клімату належить добряче попрацювати, щоб спробувати зрозуміти цей вплив вулканів».
Супервиверження – найпотужніші з усіх відомих вулканічних вивержень, з магнітудою 8 – з найвищим індексом вибухонебезпечності вулканів. Супервиверження викидає понад 1000 кубічних км матеріалу в атмосферу і на навколишню місцевість на відстань до 1000 км. Хоча Аравія-Терра пережила подібну активність дуже давно, Уеллі і його команда змогли виявити її свідчення на марсіанській поверхні на основі даних, отриманих компактним спектрометром для отримання зображень з марсіанської поверхні (CRISM) апарату Mars Reconnaissance Orbiter.
Місцевість є цікавим рельєфом, поцяткованим величезними западинами, які були інтерпретовані як ударні кратери. Це небезпідставно: Марс покритий такими кратерами. Але в роботі 2013 року було запропоновано інше походження – це зовсім не ударні кратери, а кальдери. Це западини, що залишилися після того, як вибухнув супервулкан – після того, як магма витекла, порода зверху не має структурної підтримки і обрушується у свого роду воронку.
Теж цікаво:
Уеллі і його команда були заінтриговані цією ідеєю, але буває важко відрізнити ударні кратери від кальдер, не розглянувши їх уважніше. Тому вони шукали щось інше – величезний обсяг вулканічного попелу, який повинен був випасти в результаті цих колосальних вивержень.
Було змодельовано, скільки матеріалу повинно було бути викинуто і розглядався також вплив марсіанської атмосфери на розсіювання попелу. Команда взяла профіль вулканічних мінералів і почала аналіз. Вони виявили шаруваті відкладення, які свідчать про змінений вулканічній попіл по всьому регіону. Вони включали мінерали з переважанням алюмінію, такі як монтморилоніт, імоголіт і аллофан.
Тривимірна топографічна карта Аравія-Терра показала, як ці мінерали розташовувалися шарами. Вони знаходилися саме там, де і повинні були впасти 4-3,5 млрд років тому. І, нарешті, передбачений обсяг вулканічних опадів дозволив команді з’ясувати, скільки було окремих вивержень – і це величезна кількість, десь між 1 000 і 2 000 за 0,5 млрд років. За оцінками дослідників, такою активністю могло б управляти трохи більше півдюжини супервулканів, якби кожен з них вивергався кожні пару млн років.
Це дуже дивно, кажуть дослідники. На Землі супервулкани невідомі в таких скупченнях, вони з’являються в регіонах, де є й інші типи вулканів. І не схоже, що на Марсі є тільки один тип вулканів. Так чому ж Аравія-Терра повинна здаватися виключно місцем проживання вулканічних монстрів? І чому ми не знайшли інших супервулканів на Марсі?
Читайте також:
Leave a Reply