Відеоігри, які намагаються привернути увагу гумором, завжди ризикують бути незрозумілими своєю аудиторією. Гумор, як ми знаємо, штука складна і суб’єктивна, і те, що одному здається сміховинним, в іншого викликає тільки роздратування. При цьому гумор специфічний, на кшталт каламбурів і гри слів, дуже складно передати. Так, якщо англійська мова чудово підходить для такого типу гумору, то з російською все складніше – вона просто не така гнучка. Втім, це й не важливо, тому що Level-5 навіть не навантажилась локалізацією Snack World: The Dungeon Crawl – Gold – перевидання своєї ж гри на Nintendo Switch. І це рішення їй ще відгукнеться.
Якщо ви не розумієте, звідки з’явилося перевидання гри, про яку ви не чули, то не лякайтеся: справа в тому, що початковий реліз на 3DS називався The Snack World: Trejarers, причому продавався він переважно на території Японії. У 2018 році розширена версія вийшла на Switch – теж в Японії. І ось тільки сьогодні таємничий тайтл з мудрованою назвою відвідав Захід. Тож не дивно, що реліз не викликав великого ажіотажу – на тлі постійного потоку ігор на надуспішну консоль можна і зовсім його пропустити. Тільки одне реально привертає увагу гравців – студія Level-5, відома такими хітами, як Inazuma Eleven, Professor Layton, Yo-kai Watch і Ni no Kuni.
Втім, мало уваги до франшизи (яка включає в себе і аніме, і мангу, і численний мерч, звичайно) на Заході легко пояснити: тут мало що реально зацікавить середньостатистичного гравця. Тут немає ні дивовижного арту Ni no Kuni, ні захоплюючого, хоч і злегка вторинного, геймплея Yo-kai Watch, ні інших аспектів, що виділяють традиційно якісні проекти студії. Замість цього весь упор було вирішено зробити на гумор.
Читайте також: Огляд Dreams («Мрії») — Пісочниця небачених масштабів
Це ні в якому разі не погано: гумор може бути не тільки одним з аспектів гри, але і її головною відмінністю. Гумор допоміг серії Borderlands знайти свою армію фанатів, і саме гумор привернув мою увагу до Journey to the Savage Planet – поки що однієї з найцікавіших новинок цього року. Але у випадку з Snack World: The Dungeon Crawl – Gold є суттєва проблема з презентацією: з одного боку, все – від назви до візуального ряду – вказує на те, що перед нами проект, націлений на дитячу аудиторію. Проте, тут можна нерідко зустріти речі, очевидно орієнтовані на дорослих: «легка» лайка, відсилання і напівроздягнені персонажі здаються недоречними в грі з такою обкладинкою. Втім, як це часто буває, найбільш спірні включення японської версії були вирізані з західного релізу. Добре це чи погано.
Весь світ Snack World заснований на їстівних каламбурах: імена персонажів і NPC так чи інакше обіграють їжу, та й весь світ усипаний локаціями з назвами на кшталт «Святилище Шиш-кебаб» або «Фалафельські долини». Промовисті імена і назви – старий і перевірений спосіб викликати посмішку, але наївно сподіватися, що тільки це змусить людей битися в конвульсіях від сміху.
Читайте також: Огляд Journey to the Savage Planet – Космічна сатира від творців Far Cry
Додаткова проблема Snack World: The Dungeon Crawl – відсутність локалізації. Потрібно всеж-таки не тільки знати англійську, але знати його добре для того, щоб оцінити гру слів перекладачів. Останніх особливо звинувачувати нема в чому – вони старалися, надихаючись не тільки гнучкістю англійської мови, а й популярними мемами. Останнє – скоріше мінус, тому що деякі відсилання встигли застаріти ще за рік до релізу тайтла у нас. Я завжди кажу, що «відсильний гумор» – найпростіший і ледачий – краще при можливості уникати.
Отже, якщо ми приберемо сумнівний гумор, який залишився без перекладу, то перед нами виявиться вельми проста за своєю суттю відеогра. Починається все зі створення власного персонажа, який відразу ж заробляє амнезію (те, що гра сама висміює це кліше, нічого не змінює) і опиняється на аудієнції у короля країни Tutti Frutti. Тепер йому належить взяти участь в незліченній кількості квестів, в ході яких можна буде і всіляких гадів повбивати, і лут назбирати. Все це можна робити в компанії друзів, використовуючи або локальний мультиплеєр, або гру в мережі. Ось і все, взагалі.
Читайте также: Огляд «Кревна ворожнеча: Відьмак. Історії» на Nintendo Switch — Прекрасний подарунок всім фанатам відьмацької саги
Крім гумору виділити можна кількість істот, що населяють світ. Snack World: The Dungeon Crawl може похвалитися аж 168 видами ворогів. Неслабо! При цьому кожного можна перемогти і закликати в свою команду. Хтось може битися пліч-о-пліч з протагоністом, а у когось можна трансформуватися під час бою.
Велике різноманіття істот дозволяє Snack World довгий час зберігати «свіжість» (кахи-кахи). Але крім такої ось ідеї, що нагадує серію Pokémon, і, звичайно, Yo-kai Watch, тут мало що виділяється. Тут багато одноманітності і самоповторов; нас нерідко змушують відвідувати вже бачені локації і брати участь у відверто нудних квестах – взагалі, все в (не) кращих традиціях жанру. І навіть, незважаючи на те, що локації генеруються автоматично, вони всі мало чим відрізняються. І хтось скаже: «ну і добре, я тільки радий відключити мозок і розслабитися в компанії з друзями». Таких людей я можу привітати – Snack World напевно прийдеться їм … до смаку. Все, більше не буду каламбурити, чесно.
Боївка вельми проста: якийсь тип атаки ефективний проти одного типу ворога, але неефективний проти іншого. Все знову ж таки навіває спогади про Pokémon. Якоїсь особливої глибини тут немає, але ми її і не очікували.
Читайте також: Огляд Ni no Kuni: Wrath of the White Witch Remastered – Чари японської анімації
Висновок
Так для кого ж Snack World: The Dungeon Crawl – Gold? Для дітей, які люблять барвисті стилі і забавних персонажів? Тоді навіщо стільки відверто дорослих моментів? Або вона для дорослих фанатів інших творінь Level-5? Тоді навіщо стільки спрощень? Відповісти на ці питання складно, але як би там не було, перед нами – непоганий данжен-кроулер, що дозволяє розслабитися в компанії друзів. А вже подобається вам таке чи ні – вирішуйте самі.