У 2005 році Сполучені Штати стали першою країною, яка прийняла на озброєння винищувачі 5 покоління – F-22 Raptor компанії Lockheed Martin. Якщо поглянути на F-22 у порівнянні з його попередниками 4 покоління, то літак явно виділяється… але що саме зробило його першим винищувачем нового покоління, а не досконалішим підходом до існуючого покоління?
Назви поколінь часто походять від самої авіаційної спільноти. Кожне покоління має дещо суб’єктивний перелік можливостей, які могли існувати в якомусь конкретному літаку раніше, але стали обов’язковими для винищувачів наступного покоління. Тож ось як ВПС розбивають нові можливості, які спонукали до визначення нового покоління:
- 1 покоління: реактивний двигун
- 2 покоління: стрілоподібні крила, радари дальнього радіуса дії і ракети з інфрачервоним наведенням
- 3 покоління: надзвуковий політ, імпульсний радар і ракети, здатні вражати супротивника за межами візуальної досяжності
- 4 покоління і далі: високий рівень маневреності, певний ступінь злиття сенсорів, імпульсно-доплерівський радар, зменшена радіолокаційна помітність, керовані ракети тощо.
Оскільки нові винищувачі 4 покоління все ще виробляються, їх часто поділяють на підпокоління, такі як 4, 4+ і 4++. Ці досконаліші платформи 4 покоління часто можуть похвалитися деякими можливостями 5-го, але не всіма.
Читайте також: Порівняння F-15 Eagle та F-16 Fighting Falcon: Плюси і мінуси винищувачів
5 покоління
Реактивні винищувачі п’ятого покоління зазвичай оснащені сучасною авіонікою, технологією малопомітності та складними системами озброєння. Наприклад, F-22 Raptor.
У випадку з першим представником 5 покоління, F-22 Raptor, найважливішою відмінністю від його аналогів 4 покоління було те, що технології стелс ставли неодмінною частиною конструкції літака. Замість того, щоб спочатку розробляти винищувач з погляду аеродинаміки і характеристик, а потім шукати способи зменшити радіолокаційну помітність, при розробці F-22 з самого початку пріоритетом була малопомітність.
Звичайно, це не все, що робило F-22 особливим, і хоча він був фактично першим справжнім малопомітним винищувачем на планеті, він також володів кількома іншими важливими атрибутами 5-го покоління. F-22 був оснащений високоінтегрованими комп’ютерними системами, здатними взаємодіяти з іншими мережевими засобами. Це високопродуктивний літак, здатний виконувати багатофункціональні завдання. Як наслідок, він підтримує вищий ступінь ситуаційної обізнаності, ніж це було можливо на старіших платформах.
F-22 також має надзвукові крейсерські можливості, що означає здатність підтримувати надзвукову швидкість без використання форсажної камери. Для такого винищувача-перехоплювача, як F-22, здатність до надманевреного польоту означає здатність зближуватися з ворожими літаками на надзвичайно високих швидкостях, зберігаючи при цьому достатньо пального для ведення бою після їхнього прибуття. І навпаки, робоча конячка ВПС США, багатоцільовий винищувач 4 покоління F-16 Fighting Falcon, спалить все паливо, яке є на борту, за лічені хвилини, якщо увімкнути форсажну камеру.
Як наслідок, деякий час надманевреність вважалася частиною 5 покоління… До тих пір, поки жоден інший винищувач 5 покоління не з’явився в небі з такою здатністю. Сьогодні лише F-22 має надманевреність у своєму поколінні, і як така вона стала цінною рисою, але не частиною відмінності поколінь.
Сьогодні у світі є три (з половиною) діючі винищувачі 5 покоління: американські F-22 і F-35 і китайський J-20 (і з дуже великою натяжкою російський Су-57). Що ж саме відрізняє ці винищувачі від навіть найсучасніших і найдосконаліших платформ 4 покоління, таких як F-15EX? З основного:
- Маневреність
- Передові системи авіоніки
- Багатофункціональність
- Мережеві можливості
Хоча дехто все ще обговорює тонкощі того, що вимагається від винищувача 5 покоління, ці риси є загальноприйнятими.
Тож, які характеристики мають реактивні винищувачі 5 покоління? Як я вже казала, ключовими з них є невидимість, сенсори і надманевреність. Технологія стелс допомагає літаку уникати виявлення, зменшуючи або відбиваючи випромінювання радарів, інфрачервоне, видиме світло, радіочастотний спектр і аудіосигнал. Набір сенсорів включає сучасні радари з електронно-сканованою антенною решіткою (AESA) і електрооптичні сенсори для виявлення супротивників на великій відстані. Він також включає об’єднання сенсорів – злиття даних з різних датчиків і надання їх пілоту у вигляді корисної інформації. Суперкрейсерський режим означає, що винищувач може літати на надзвуковій швидкості без допалювання, що значно економить паливо і підвищує його бойову витривалість.
Деякі з цих можливостей були присутні і в літаках 4-го, але кожна з них має бути присутня в платформі 5 покоління. Тоді виникає питання… якими будуть критерії для винищувача 6 покоління, коли платформи 5 покоління ще так рідко зустрічаються?
Читайте також: Зброя української перемоги: гелікоптери Westland Sea King
6 покоління
Реактивні винищувачі 6 покоління – це винищувачі, які наразі розробляються. Аналітики вважають, що винищувачі 6 покоління, швидше за все, матимуть певні відмінні характеристики від попередніх:
- Стелс продовжуватиме домінувати. Літак може навіть мати вдосконалену обшивку для управління розподілом тепла і запобігання виявленню радарами, інфрачервоними і тепловими системами, що зробить його малопомітним у різних спектрах.
- Конструкція буде модульною, що полегшить швидку заміну компонентів, а також майбутню модернізацію.
- Матиме здатність до безпілотного управління. Ці машини можуть бути повністю автономними або мати можливість дистанційного керування, що відкриває нові можливості для ведення повітряної боротьби.
- Матиме потужний штучний інтелект.
- Зможе контролювати рої безпілотників як в оборонних, так і в наступальних операціях.
- Матиме вражаючу здатність виробляти електроенергію для полегшення роботи лазерної і гіперзвукової зброї.
- Живитиметься від вдосконаленого двигуна – ймовірно, двигуна зі змінним циклом, який може працювати як турбореактивний двигун на надзвукових швидкостях, а на нижчих швидкостях – як турбовентилятор з високим байпасом для ефективного крейсерського польоту. Це буде досягнуто за допомогою адаптивного вентилятора, який дозволить двигуну використовувати третій потік повітря, щоб збільшити або зменшити коефіцієнт байпасу до оптимального для певної висоти і швидкості.
У світі, де технології відіграють дедалі важливішу роль у військовій стратегії, винищувачі 6 покоління стануть кульмінацією інженерного та військового генія. Ці потужні машини являють собою квінтесенцію передових технологій, стратегічного мислення та інноваційного дизайну, здатних вийти за рамки існуючих уявлень про повітряні сили. Це не просто літаки, це справжні “розумні” машини, що володіють комп’ютерним інтелектом, здатним обробляти величезні обсяги даних у реальному часі.
Винищувачі 6 покоління мають поліпшену маневреність і ефективність у бою. Вони оснащені потужними двигунами, передовими системами управління польотом та інноваційними конструкціями, що дають їм змогу впевнено діяти як у ближньому, так і в дальньому повітряному бою. Ці машини мають унікальну здатність адаптуватися до різних бойових сценаріїв і здійснювати успішні місії в найрізноманітніших умовах. Вони здатні виконувати широкий спектр завдань, зокрема захист повітряного простору, удари по наземних цілях, розвідувальні місії та багато іншого. Ці машини адаптуються до різних бойових умов і забезпечують стратегічну гнучкість у розгортанні та використанні військової сили.
Країни, які вже розробляють 6 покоління винищувачів
Декілька країн, в тому числі США, рф і Китай, публічно оголосили про свої плани щодо реалізації національних програм створення літаків шостого покоління. Крім того, консорціум країн, включаючи Японію, Італію, Великобританію, Францію, Німеччину, Іспанію і Швецію, розпочав спільні багатонаціональні ініціативи, спрямовані на розподіл витрат на розробку. Очікується, що перші оперативні винищувачі шостого покоління будуть введені в експлуатацію протягом 2030-х років. До країн, які беруть активну участь у розробці винищувачів шостого покоління, належать:
Японія, Велика Британія та Італія
У 2010 році японський уряд представив концептуальний винищувач шостого покоління, відомий як i3 FIGHTER, де “i3” означає “інформований, розумний і миттєвий”. Він володіє розширеними можливостями скритності, системою управління польотом на основі світла, тонкими потужними двигунами, вдосконаленим набором сенсорів, можливістю “стрільби по хмарах” (мережеве управління вогнем) і зброєю спрямованої енергії, званою “зброєю зі швидкістю світла”. Це високоінформативна та “розумна” платформа для “миттєвого” знищення ворогів.
У липні 2014 року в доповіді Комітету з питань оборони Палати громад Великої Британії обговорювалася можливість участі Великої Британії в програмі створення винищувача наступного покоління після 2030 року, який потенційно може замінити Eurofighter Typhoon, очікуваний термін служби якого продовжено приблизно до 2040 року. 22 березня 2016 року Японія здійснила перший політ випробувального літака Mitsubishi X-2 Shinshin в рамках цього проєкту.
У липні 2018 року тодішній міністр оборони Великої Британії Гевін Вільямсон оприлюднив Стратегію бойової авіації Великої Британії і представив концептуальний винищувач шостого покоління під назвою Tempest для Королівських ВПС, який був представлений на авіасалоні Фарнборо 2018. У 2019 році до проєкту Tempest приєдналися Швеція та Італія, а Індія та Японія отримали запрошення до участі.
1 квітня 2020 року Японія офіційно оголосила про свою програму F-X. У 2022 році, після року дедалі тіснішої співпраці з проєктом Tempest і виходу з промислового партнерства з Lockheed Martin, Японія об’єднала свою програму F-X з розробкою винищувача BAE Tempest, створивши Глобальну бойову авіаційну програму трьох країн. Японія також вирішила продовжувати окрему розробку безпілотників. Через два тижні після підписання цієї угоди між Великою Британією, Італією і Японією Швеція підписала з Японією двосторонню угоду про оборонну торгівлю, що дозволило Швеції залишатись спостерігачем у програмі з можливістю участі в ній в якості партнера з розробки в майбутньому, якщо вона цього забажає.
Франція, Німеччина, Іспанія
Франція, Німеччина та Іспанія співпрацюють над системою шостого покоління, і очікується, що демонстраційний зразок пройде випробувальний політ приблизно в 2027 році, а на озброєння він надійде приблизно в 2040 році.
Сполучені Штати
За прогнозами, Військово-повітряні сили США (ВПС США) і Військово-морські сили США (ВМС США) мають представити свої перші винищувачі шостого покоління в 2030 році. ВПС США активно займаються розробкою винищувача повітряної переваги шостого покоління в рамках програми Next Generation Air Dominance (NGAD), який має стати наступником винищувача F-22 Raptor компанії Lockheed Martin. Аналогічну ініціативу під такою ж назвою NGAD реалізують ВМС США, але з винищувальним компонентом під назвою F/A-XX. Цей новий літак має доповнити менший літак Lockheed Martin F-35C Lightning II і замінити існуючі Boeing F/A-18E/F Super Hornet.
ВМС США розпочали програму створення літака шостого покоління F/A-XX у 2008 році, в той час як ВПС США почали шукати перші пропозиції щодо тактичного літака наступного покоління (Next Gen TACAIR), який згодом перетвориться на програму F-X, у 2010 році.
У квітні 2013 року DARPA (Агентство передових оборонних дослідницьких проєктів) розпочало дослідження, спрямоване на зближення існуючих концепцій ВПС США і ВМС США. Спочатку робота над винищувачем наступного покоління велася під керівництвом DARPA в рамках “Ініціативи з домінування в повітрі” з метою розробки прототипів Х-літаків, при цьому ВМС і ВПС США зосереджувалися на варіантах, пристосованих до конкретних вимог їхніх місій. Однак того ж року корпорація RAND виступила проти спільних програм з розробки винищувача 6 покоління, посилаючись на попередні випадки, коли різні специфічні вимоги різних родів військ призводили до компромісів у проєктуванні, що значно збільшувало витрати.
У 2014 році був запропонований більш комплексний підхід до наступальних технологій, який передбачав, що літаки ВПС США працюватимуть разом з наземними і некінетичними засобами протиповітряної оборони і матимуть більше бойового навантаження порівняно з нинішніми винищувачами. У 2016 році ВПС США офіційно закріпили цю зміну стратегії у своєму плані “Повітряна перевага до 2030 року”, наголошуючи на “мережі інтегрованих систем, розосереджених на різних платформах”, замість того, щоб зосереджуватись виключно на винищувачі шостого покоління. На той час вимоги ВПС і ВМС вже були об’єднані, і основна увага приділялась системам штучного інтелекту і спільному планеру.
Компанії Boeing, Lockheed Martin і Northrop Grumman оголосили про проєкти з розробки літаків 6 покоління. 14 вересня 2020 року ВПС США повідомили, що прототип компонента літака для програми Next-Generation Air Dominance (NGAD) завершив свій перший політ, але конкретні деталі залишаються засекреченими.
Висновки
Загалом, основна відмінність між реактивними винищувачами п’ятого і шостого поколінь полягає в рівні технологічного прогресу. Літаки шостого покоління спроєктовані так, щоб бути більш прихованими, більш інтегрованими і більш функціональними, ніж їхні попередники. Проте обидва покоління реактивних винищувачів є неймовірно складними і боєздатними літаками, і вони й надалі відіграватимуть вирішальну роль в обороні країн по всьому світу.
Зокрема, винищувачі 6-го покоління являють собою нову еру в повітряній боротьбі, поєднуючи в собі передові технології, високу ефективність і багатофункціональність. Вони є живим доказом безперервного прагнення людства до прогресу і вдосконалення, а їх розробка і розгортання продовжує визначати майбутнє повітряного простору і військової могутності нашого світу.
Читайте також: