Infinix Zero 30
Categories: Планшети

Огляд Lenovo Tab P11: Планшет з потенціалом?

Важко знайти в наш час нудніший клас гаджетів, ніж планшети на Android, котрі вже років вісім виглядають і працюють незмінним чином. Це і призвело до стагнації у цьому ринковому сегменті: всі, кому треба біля ліжка пристрій для читання інтернетика і переглядання ютюбчика, вже його купили, і на тому все. Хоча потенціал у планшетів значно більший, виробники чомусь не поспішають його освоювати. Втім, є і ті, хто шукає нові моделі використання планшета, і Lenovo – одна з найактивніших у цьому плані компаній. Розповідь про сьогоднішній  планшет Lenovo Tab P11 почнеться трохи здалеку.

У США 2020 рік став роком вибухового росту продажів ноутбуків (і інших подібних пристроїв) з операційною системою Chrome OS. Одним з найпопулярніших серед них став Lenovo Chromebook Duet – звичайнісінький 10-дюймовий планшет, до якого знизу пристібається клавіатура, і ще можна докупити стилус стандарту USI. Як виявилося, для дистанційного навчання та роботи це просто чудовий рецепт. 

Те, що в Європі, в тому числі і в Україні, Lenovo вирішила продавати планшети Tab P11 і Tab P11 Pro, котрі за дизайном і концепцією дуже схожі на Chromebook Duet, може говорити про те, що в успіху американського хромопланшета у Lenovo побачили можливий вихід із планшетного тупика і намагаються масштабувати цей підхід на інші операційні системи і регіони.

Хай там як, але завдяки цим трендам-брендам до нас у руки потрапив цікавий планшет із неабияким потенціалом.

Що почому?

Йдеться про планшет з діагоналлю екрана 11” на базі операційної системи Android. В Україні він офіційно доступний у двох конфігураціях – лише зі зв’язком Wi-Fi за 9 999 грн, і з поєднанням Wi-Fi та LTE (4G) за 10 999. Я особисто вважаю гонитву за вбудованим сотовим зв’язком у планшеті чи лаптопі беззмістовною – поряд завжди є смартфон, з котрого можна “роздати” собі інтернет. Втім, за 1 000 грн воно може того і варте.

З такою ціною Lenovo Tab P11 втрапляє у, так би мовити, “середній” сегмент планшетів, з досить великим відривом як від масових моделей, доступних за 5-7 тисяч, так і від флагманів, за котрі треба викласти 17 тисяч і більше. За такі (чи менші) гроші 11 дюймів дисплея не пропонує ніхто, рідної приставної клавіатури для інших планшетів у цьому ціновому діапазоні теж не дошукаєшся. Отже, унікальність ніби як є. Лишилося вияснити, чи потрібна вона кому. Так що придивимося до планшета докладніше.

Трохи цифр

Для планшета Tab P11 у виконанні з самим Wi-Fi виробник заявляє ось такі технічні характеристики:

Операційна система Android 10
Дисплей діагональ 11″, тип РК-матриці – IPS, роздільна здатність – 2000×1200 пікселів, яскравість – 400 ніт, глянцеве покриття, сенсорний, підтримка активного ємнісного стилуса
Процесор Qualcomm Snapdragon 662, 8 ядер, частота до 2,0 ГГц,
Оперативна пам’ять 4 ГБ
Сховище 128 ГБ, підтримка карт microSD
Тильна камера 14 Мп, автофокус
Фронтальна камера 8 Мп
Мобільний зв’язок LTE (тільки старша модифікація)
Бездротовий зв’язок Wi-Fi 802.11ac 2,4 ГГц + 5 ГГц (Wi-Fi 6 ready, підтримка Wi-Fi Direct та Wi-Fi Display), Bluetooth 5.0
Роз’єми 1×USB Type-C, 4-контактний магнітний роз’єм pogo-pin для клавіатури
Звук 4 гучномовці, підтримка Dolby Atmos
Акумулятор Lithium-Polymer, 7500 мАгод, до 12 год автономної роботи
Датчики Акселерометр, сенсор Холла (магнітометр), гіроскоп, сенсор освітлення, ToF
Матеріал корпусу Метал, пластик
Габаритні розміри 258,4×163,0×7,5 мм
Вага 490 г

Більшість показників планшета відповідні до його цінової категорії. Середньобюджетний процесор Snapdragon 662 зустрічається і в дешевших моделях(наприклад, Samsung Galaxy Tab A7 2020), 4 ГБ оперативки – типово для виробів за 7-12 тис. грн, дисплей – фактично той самий Full HD IPS, котрим нікого не здивуєш за такі гроші (те, що у нього 2000 пікселів у довжину, а не 1920 – незначне відхилення).

Помітні переваги P11 – це діагональ екрана (все, що схоже за розміром, коштує від 15 тис. грн і дорожче), а також обсяг вбудованої флеш-пам’яті – 128 ГБ можна знайти хіба що у позаторішньому Samsung Galaxy Tab A 2019, котрий хоч і значно здешевшав, все ж коштує дорожче за Lenovo Tab P11. Ну і деякі дрібніші “фішки”, такі як роз’єм для обкладинки-клавіатури, ToF-сенсор чи підтримка Dolby Atmos, зустрічаються не на кожному кроці. 

Отже, на папері перед нами – такий собі “середняк плюс”, а що ж у дійсності?

Також цікаво:

Розпаковуємо Lenovo Tab P11

Lenovo Tab P11 постачається у картонній коробці, трохи більшій за розміром (у висоту) за томик Шевченка. В коробці планшет в конверті з полімерної плівки, голка для висування лотка SIM-карти та карти пам’яті, зарядний пристрій та кабель USB Type-A – Type-C.

Комплект типовий для не-топових планшетів. Питання викликає хіба що потужність зарядного пристрою, на котрому нема явного позначення параметрів, лише якісь умовні коди і QR, в котрому зашифровані вони ж. Дивно, як виріб з такими позначеннями пройшов сертифікацію CE.

Зовнішність і компонування Lenovo Tab P11

Незважаючи на збільшену діагональ екрана, Lenovo Tab P11 – досить компактний. За габаритами він не більший за старорежимні планшети з екранами 10”. Так він і відчувається в руках – як нормальний, звичний планшет. Більше того, для нього можна і треба використовувати чохли для 10-дюймових пристроїв, якщо вони у вас збереглися і все ще вам подобаються.

У магазині P11 не виділяється за габаритами поміж бюджетних 10-дюймовиків, у нього лише тонші рамки і більший екран у межах такого ж корпусу. Тільки сучасні моделі 10” з вузькими рамками, спеціально спроектовані як компактні, виглядають помітно меншими. З іншого боку, великі “робочі” планшети з діагоналлю екрана 12”+ виглядають значно більшими – ось для прикладу порівняння з 12,3” Microsoft Surface Pro 7 (котрий, правда, той іще здоровило).

Дизайн P11 – в новому фірмовому стилі Lenovo, котрий стартував з уже згаданого нами Chromebook Duet. Суцільнометалевий корпус із пластиковою вставкою з покриттям “софт-тач” складений бездоганно, практично монолітно. Виглядає планшет цілком солідно. Має симпатичну “фішку” у вигляді металевого шильдика з гравіруванням логотипа на задній стінці – це додає ще трохи шарму.

Втім, софт-тач, як і олеофобне покриття екрана, схильні збирати відбитки пальців, тому планшет, котрим активно користуються, не виглядає охайно.

Пристрій має роз’єм USB Type-C посередині короткої сторони, як у більшості смартфонів. Це не проблема, поки ним користуватися як планшетом, але вилізе боком, якщо пристикувати клавіатуру, поставити як ноут і в такій позі спробувати його зарядити.

Клавіші керування теж розміщені незвично. Регулювання гучності – справа зверху у портретній орієнтації, вмикання – згори. Якщо уявляти собі планшет як великий телефон, це ніби не ужос-ужос, але якщо повернути в планшетний режим, керування гучністю виявляється нагорі, під ліву руку, причому збільшення гучності буде зліва, ну а вимикач – на лівій грані. Виробнику варто було б визначитися, що він робить – планшет-планшет, чи планшет-телефон. Вся історія свідчить, що Lenovo націлилася на оте перше, а клавіші залишилися від смартфона.

Про смартфони нагадує і “обов’язковий” лоток для карт – він є навіть у моделі без підтримки LTE, у нього можна вставити лише карту microSD. Розташований на верхній стороні.

На одній із довгих сторін, котра за задумом повинна ставати нижньою, розташований 4-контактний магнітний роз’єм для клавіатури, і тут же – гнізда для напрямних, котрі центрують її при встановлені. Повторимося, на сьогодні це вкрай незвична штука для планшетів такого класу.

Модуль основної камери, як це модно на смартфонах, зробили виступаючим над поверхнею. У смартфоні це не біда, оскільки там різницю у висоті “з’їсть” чохол, тут же цей аксесуар куплять далеко не всі, і камера буде товктися об усі навколишні предмети.

Втім, не варто думати, що дизайн мені не сподобався. Навпаки, враження від нього загалом хороші. Планшет компактний і легкий, незважаючи на вузькі рамки, його все ще зручно тримати однією рукою. 

Екран Lenovo Tab P11

11-дюймова матриця, виконана за технологією IPS, – одна із основних фішок цього планшета. Така ж діагональ у Samsung Galaxy Tab S7 та Apple iPad Pro 11, трохи менше – у iPad Air 2020 (10,9”) і Huawei MatePad Pro і MediaPad M6 (10,8”), однак коштують всі ці моделі значно дорожче.

Суб’єктивно екран не справляє враження якогось аж такого вже гігантського. 12,3-дюймова матриця Surface Pro 7 здається значно більшою. За сприйняттям екран P11, скоріше, ближчий до 10-дюймових.

Співвідношення екранів Lenovo Tab P11 та Microsoft Surface Pro 7

Втім, за якістю зображення дисплей значно кращий, ніж можна очікувати. “На папері” це звичайнісінький Full HD з маленьким “плюсиком” (2000×1200 замість 1920×1200), котрі часто зустрічаються і в дешевших моделях. Однак у реальному житті він тішить око практично бездоганним зображенням. Підсвітка має звичайний для TFT градієнт від центра до кутів,  але він плавний, без додаткових плям і на реальних зображеннях непомітний.

Засвітів нема, на темному фоні межі між екраном та рамкою ви не побачите.

Кути огляду – практично 180-градусні в обох напрямках, і спотворення кольорової гами чи контрасту у граничних положеннях відсутнє зовсім.

Яскравості вистачає для нормального читання зображення під прямими сонячними променями (березневими, звісно, влітку буде трохи важче, але, я думаю, не безнадійно).

Дисплей має  функцію авторегулювання яскравості, це вельми корисна штука і не так часто зустрічається. Робота автокорекції, може сприйматися по-різному, залежно від уподобань. Як на мене, алгоритм занижує яскравість, я переважно хотів би вищу. Однак, по-перше, його дуже легко виправити – достатньо витягнути панель задач, і посунути як потрібно повзунок, благо він там на видному місці, широкий і зручний. По-друге, в будь-якому випадку авторегулювання – штука корисна, оскільки швидко і самостійно може усунути значну невідповідність рівня яскравості екрана і зовнішнього освітлення.

Звучання

Lenovo Tab P11 підтримує формат багатоканального звучання Dolby Atmos, і це ще одна його визначна риса. На практиці це втілюється у чотири гучномовці, розташовані попарно на коротких сторонах корпуса, на його бокових гранях. Розміщення ніби і непогане, але коли тримати планшет в руках у горизонтальній орієнтації, нижня пара потрапляє під долоні, і це спотворює звук. Ну і трохи лоскоче, пардон за інтимні подробиці.

Звучання, як для планшетів такого класу, дуже хороше. Звук чіткий і розбірливий, насичений, з добре відчутним нижнім діапазоном, без будь-яких призвуків. Запас гучності достатній для того, щоб озвучити невелику кімнату, втім у цьому випадку відчувається, що пристрій для цього не призначений – звук плаский і нецікавий, що однак не супроводжується якимись суттєвими проблемами – динаміки не хриплять, не деренчать. Так що грати чи дивитися кіно на максимальній гучності буде комфортно, якщо це прийнятно для слухача. Загалом, звуку багато, але він для одного.

Також цікаво:

У системі є застосунок-еквалайзер, можна виставляти криву підсилення довільно, або використовувати пресети. Налаштування цілком дієві, зазвичай звучання вдається значно покращити у порівнянні з нейтральним варіантом. Розчаровує хіба що недопрацьований інтерфейс застосунка, пресет і графічний еквалайзер не пов’язані між собою, нема функції зберігання налаштувань. Втім, це речі другорядні, а загалом звукова частина планшета заслуговує на схвалення.

Камери

Я давно перестав цікавитися кількістю мегапікселів у цифрових камерах, живу за принципом “менше мегапікселів – менше треба пам’яті під фотки і часу на їх пересилання”. Мене хвилює лише те, як виглядає знімок, чого і вам бажаю.

Фронтальна камера у Lenovo Tab P11 чудова. Робить чіткі і детальні фото у широкому діапазоні освітлення, включаючи приглушене вечірнє кімнатне. В останньому випадку досить ефективно давить шум, притому залишаючи всі необхідні деталі.

Lenovo Tab P11
Samsung Galaxy S10

Знімок фронтальною камерою при поганому освітленні

Завдяки вбудованому ToF-сенсору фронтальна камера вміє робити портрети з розмитим фоном. Однак цією функцією зазвичай не вміють користуватися програми для відеозв’язку, тому козирнути художньо оформленою мармизою на конференц-колі не вийде. За всіма іншими показниками камера прекрасно підійде для відеодзвінків.

У тильної камери мегапікселів більше, але радості з них менше. У неї більш агресивний шумодав, котрий при кімнатному освітленні занадто старанно прасує” поверхні, усуваючи з них корисні деталі. Навіть при зніманні в легких сутінках по краях контрастних деталей помітний легкий перешарп. Ну і визначати глибину сцени основна камера не вміє.

Lenovo Tab P11
Samsung Galaxy S10

Загалом, можливості камер оптимальні для планшета – хороша фронталка, котра використовуватиметься в основному для відеодзвінків, і основна камера, котра просто є, і якщо буде дуже треба, зможе щось сфотографувати.

Продуктивність Lenovo Tab P11

У Geekbench 5 планшет заробив 308 балів в одноядерному режимі і 1 413 – в багатоядерному. Це типовий рівень для планшетів його цінового діапазону. Приблизно стільки видають його основні конкуренти – Samsung Galaxy Tab A7 та S6 Lite. Від флагманських моделей, зокрема, Samsung Galaxy Tab S7, наш підопічний відстає приблизно утричі.

У 3D Mark (тест Wind Life) P11 набирає 376 балів, це приблизно стільки ж, скільки в обох згаданих вище Samsung. Втім, за 3D-продуктивністю, між Lenovo Tab P11 і флагманськими планшетами – прірва, Galaxy Tab S7 та різноманітні iPad набирають 4-9 000. PUBG запускається лише з налаштуваннями графіки Smooth і Balanced, причому більш-менш гладко біжить лише на Smooth.

Як бачимо, P11 – планшет не для ресурсоємних задач і важких ігор. На щодень його продуктивності, звісно, вистачає, а 4 ГБ пам’яті дозволяють вважати, що з багатозадачністю він справлятиметься краще, ніж бюджетні моделі з 3 ГБ.

Софт

Lenovo Tab P11 працює під управлінням Android 10. Це, звісно ж, не найновіша версія ОС, але планшетів з Android 11 ще нема, а половина однокласників нашого підопічного і взагалі може похизуватися лише версією 9, а то й 8. 

“Улюблена” особливість планшетів на Android – “мобільне” значення параметра User Agent в браузері Chrome, через що сайти віддають планшету свою мобільну версію. На екрані високої роздільчої здатності це виглядає жахливо. Доводиться кожен раз руками виставляти чекбокс “Завантажувати версію для комп’ютера”.

Застосунків встановлено досить багато, втім вони різноманітні і повністю непотрібними їх не назвеш. Із загальновживаних програм Google (окрім зовсім вже традиційних) є YouTube Music, Home, Assistant та Google Pay (хоча на біса він потрібен без вбудованого NFC?). Для роботи є хаб Microsoft Office і OneNote, а також повний набір додатків Google Docs. Для розваг – клієнт Netflix. Для дітей – Kids Space. Навіть для малювання стилусом є два спеціальних додатки – PDF-анотатор Squid та фірмовий Wacom-івський нотатник Bamboo Paper. Загалом набір програм наводить на думку, що виробник заклав підвалини для кожного з можливих напрямків використання планшета, до яких потім користувач додасть все, що йому до смаку. Розумний підхід. Бракує хіба що одної-двох ігор, адекватних можливостям планшета.

Також цікаво:

Автономність

У тесті PC Mark Work 2.0, що імітує повсякденне використання планшета, девайс розрядився з 90% до 19% за 10 годин 42 хвилини при середньому рівні яскравості екрана, що дає нам десь 14 годин від повного до критичного заряду батареї. Заряд на 50% зайняв рівно 1 годину 30 хвилин, втім я помітив, що при високих рівнях заряду подальше поповнення батареї йде повільно, тобто з критичного рівня до 100% зарядка займе десь 4 години. Це задовго, як на сьогоднішній день.

Якщо користуватися планшетом по парі годин увечері, заряджати його доведеться раз на декілька днів.

Також цікаво:

Аксесуари для Lenovo Tab P11

Планшет цікавий тим, що з заводу розрахований на використання разом із обкладинкою-клавіатурою та стилусом, що в сумі здатне значно розширити його можливості.

Пристрій сумісний з пером Lenovo Precision Pen 2 – активним ємнісним стилусом, виконаним за технологією Wacom AES (докладніше тут) – це цілком якісне, брендове рішення, що часто застосовується у топових “трансформерах”  на Windows. Також його можна дооснастити чохлом Lenovo Keyboard Pack for Tab P11, що складається з задньої кришки з відкидною підставкою і клавіатури на магнітному кріпленні. Клавіатура тонка і має повноцінний тачпад, втім, схоже, що не обладнана підсвіткою.

Стилус коштує 1 500 грн, що досить дешево у порівнянні з іншими брендовими рішеннями, а клавіатура – 2 600 грн, що майже вдвічі дешевше, ніж аналогічний аксесуар для Samsung Galaxy Tab S7. Разом планшет з обома доповненнями коштуватиме 14 100 грн – це ніби і немало, але значно дешевше ніж схожий за властивостями і оснащенням Windows-ноутбук.

Конкуренти

11-дюймовик Lenovo потрапляє у досить незвичайну цінову нішу. Він дорожчий за масові, звичайні планшети, дешевший за флагманські, і має ряд ізюминок. Конкурентів у нього лише декілька, кожен з них теж непогано нафарширований ізюмом, втім кожен – свого специфічного сорту.

Зі звичних планшетів найближчий за властивостями конкурент – Samsung Galaxy Tab A7. Він на добрих 3 500 грн дешевший, близький за якістю і продуктивністю, однак трохи менший (10,4”), бідніший на пам’ять (лише 3/32 ГБ) і не має таких можливостей розширення. Це достойна альтернатива, якщо треба зекономити.

Samsung Galaxy Tab S6 Lite – майже рівний за вартістю і продуктивністю, поступається обсягом флеш-пам’яті (лише 64 ГБ), однак має в комплекті чудовий індукційний стилус S-Pen. Втім, клавіатуру до нього додати не вдасться, тому цей планшет заточений лише під малювання.

Lenovo Yoga Smart Tab – трохи дешевший планшет, однак завдяки конструкції та софту ідеальний для того, щоб жити на журнальному столику чи тумбочці при ліжку і слугувати хабом для розумного дому.

Apple iPad 2020 – ненабагато дорожчий, але він зовсім з іншого світу, що має свої переваги і недоліки. З останніх – значно менше пам’яті (лише 32 ГБ сховища) і дещо дорожчі аксесуари.

Huawei MatePad – за ту ж ціну, значно швидший, але з меншим обсягом сховища і “без Гугла”.

Також цікаво:

Висновки

Як бачимо, Lenovo Tab P11, хоч і виглядає “середняком” за не зовсім середні гроші, все ж має ряд переваг, які важко не помітити. Це великий екран, як у флагманів, щедро відміряна флеш-пам’ять, чудовий звук, класна фронтальна камера, можливість доукомплектування клавіатурою і стилусом. Планшет приємний у повсякденному вжитку. З недоліків найбільш помітна помірна продуктивність, особливо для ігор, та повільна зарядка.

Найкраще призначення для такого пристрою – це навчання-про, або робота-лайт. Оснащення, стокове і додаткове, дозволяє багато читати, серфити в інтернеті, готувати документи і презентації, малювати. Добре підійде для школяра, якщо батьки готові не пошкодувати грошей “аби дитина ся вчила”. Я особисто порадив би таку модель своїй дружині, котра веде свій маленький бізнес у Facebook та Instagram, обходиться телефоном, але час від часу замислюється про більший екран. Чи варта ця модель своєї ціни? Для таких завдань думаю, що так.

Ціни в магазинах

Share
Roman Kharkhalis

Продакт, гік, гаджетоман і котоман, ентузіаст pen computing, smart home і взагалі всього нового і цікавого. Колишній фаховий IT-журналіст, хоча колишніх не буває...

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked*