Ну що ж, ми можемо привітати один одного з тим, що дожили до часів, коли почали з’являтися «режисерські версії» відеоігор. Не «розширені» і не «повні», а режисерські, ніби ми говоримо про соте перевидання якого-небудь шедевра кінематографу. Можливо, справа в тому, що Хідео Кодзіма завжди вважав себе кіноманом. Можливо, в тому, що видавцеві потрібно було якось перепакувати все ще свіжу гру, яка не потребувала ані нового видання, ані додаткового контенту. З огляду на те, що сам «Геній» не любить нову назву, остання версія схожа на правду.
Ну ладно, ми можемо довго перемивати кісточки маркетологам, але краще від цього нікому не стане. Давайте краще швиденько поглянемо на саму гру – точніше, на нову версію найкращої гри 2019 року за версією нашого порталу.
Незважаючи на всі оновлення, в душі це все та ж гра, тому перш за все я направлю вас на прочитання оригінального матеріалу, який залишається більш ніж правдивим. Death Stranding – це чудова гра. Неспішна, споглядальна, красива і дуже смілива. Ця гра, до якої хочеться повертатися, – що ми і зробили.
Мабуть, не буде перебільшенням сказати, що грати у Death Stranding в 2021 році дивно. У 2019 році ідеї Кодзіма здавалися фантастичними і абстрактними, а зараз, на другий рік пандемії, гра починає здаватися похмурим знаменням. Тут стільки випадкових подібностей з новими реаліями життя, що це навіть якось лякає. Світ, розідраний на частини трагедією. Люди, поховалися у бункери і замінили себе голографічними аватарами. Кур’єри-надлюди, які у будь-яку погоду готові доставити вам що завгодно… Death Stranding була похмурою і раніше, але тепер на неї дивишся зовсім по-іншому.
Читайте також: Огляд Deathloop – Безумство, яке затягує
Я вже писав про те, що, що Кодзіма вміє створити крутий світ, але не завжди вміє його правильно подати. Цитую себе самого з 2019 року:
«Зізнаюся, передчасно розхвалений сюжет Death Stranding ніколи не викликав у мене особливого ентузіазму. Енігматичні натяки, незв’язна манера оповіді і інші улюблені прийоми зарозумілих режисерів – всього цього мені вистачило сповна у Beyond: Two Souls. І Death Stranding, при всій її нескінченній оригінальності, так і не досягає обіцяних вершин наративу. Це нестабільна «картина», яка марно намагається вплести оповідання в полотно ігрового процесу. Але що б не відбувалося під час пригод Сема, це ніяк не позначиться на заставці і історії, зумовлених заздалегідь.
Хідео – візіонер, але не геніальний сценарист. Його герої розмовляють як актори мюзиклу. Пафосно, на публіку, щедро сиплячи цитатами і метафорами. Іноді – доречними, іноді – до смішного безглуздими. Складно сприймати всерйоз драматичний конфлікт, коли одного з головних дійових осіб звуть Дайхардмен, і коли для виживання протагоністу просто необхідно спустошити баночку Monster Energy».
У цьому сенсі не змінилося нічого – хіба що баночки енергетика інші, і тепер замість нахабної реклами Сем попиває напій під назвою Bridges Energy. Термін угоди в реальному світі закінчився, і світ гри назавжди змінився.
Нудна, повільна, тужлива? Я чув багато критики, і її, безумовно, чув і Кодзіма. І нехай ми обидва не погоджуємося, деміург вирішив щось поміняти, щоб, може, догодити менш терплячим гравцям. У Director’s Cut за хорошу стрільбу можна заробити очки, хоча стрільба ніколи не була важливим елементом оригіналу. Битви з босами – емоційні і трагічні події – тепер можна перепройти і порівняти свій успіх з іншими. А замість того, щоб пішки перебиратися через гору, можна побудувати гоночний трек і влаштувати заїзд!
Такі… банальні доповнення не в’яжуться з настроєм оригіналу. Оригіналу, де навіть додавання катапульт здавалося злегка нечесним способом полегшити своє кур’єрське життя. Але тепер з’явилися ще більш прості способи доставити посилку. Я рідко коли бачу настільки недолугу спробу повернути інтерес до гри. Я бачив чимало слабких і непотрібних перевидань, але мало яке так незграбно додавало у гру контент. Багато останнього не буває, адже так? Не в тому випадку, коли він йде врозріз з тим, що було у грі раніше. Якби я не знав нинішню ситуацію, я б сказав, що гендири Konami знову змусили Кодзіму танцювати під свою дудку, але ні, начебто геймдизайнер вже давно на волі…
Здається, що я розлючений – навіть ображений – на Death Stranding Director’s Cut, але ні. Я радий, що маркетингова машина знову продає цю видатну (так, саме так) гру, і що гравці на PS5, число яких давно обчислюється десятком мільйонів, зможуть пограти у найкращу версію одного з найважливіших консольних ексклюзивів Sony останніх років. У 2019 я захоплювався візуалом на базовій PS4, а зараз розглядаю версію, яка завантажується за секунди, і яка дозволяє грати у режимі 60 fps і з нативною 4K-картинкою. Цей світ, яким би сумним він не був, потрібно бачити саме так. До речі, знову згадуючи свою нев’янучу любов до кіно (і «Кіно», хоча Цоя тут, на жаль, ви не почуєте), Кодзіма додав «надширокий» режим для того, щоб навіть власники звичайного телевізора змогли отримати максимально широкий кут огляду. Це цікавий новий спосіб додати зображенню епічності, але чорні смуги знизу і зверху (які навіюють необов’язково приємні асоціації з The Order 1886 – недооціненим експериментом з минулого покоління, який забули абсолютно всі) скоріше відволікають, ніж поліпшують сприйняття. Ghost of Tsushima впоралася краще.
Читайте також: Огляд Ghost of Tsushima: Director’s Cut – Найкрасивіша гра минулого року покращала
І знову задаємося питанням: що це, неординарне бачення справжнього майстра, або ще одна спроба щось додати, при цьому не додаючи зовсім нічого?
Набагато цікавіше розглядати роботу контролера DualSense – до сих пір головну причину, з якої я найчастіше роблю огляди на PS5, а не Xbox Series X. Адаптивні тригери і вібромотор нового покоління і тут в пригоді: Death Stranding прямо-таки створена, щоб рекламувати цю технологію. Тепер чим важче Сему тягти щось, тим важче вам натискати на курки. Вібрація контролера дає зрозуміти, по якій землі йде наш герой. Все це не тільки вражаючі приклади, чому DualSense – найкращий контролер на ринку, але і реальні поліпшення, які зробили гру стовідсотково краще.
Ну і як будь-який кіноман, Кодзіма не забув про звук. Не забувайте, що ми говоримо про людину, яка (нібито) відмовилася випускати Metal Gear Solid 4: Guns of the Patriots на Xbox 360 частково тому, що він вимагав використовувати тільки нестиснені аудіофайли, які не вміщалися на DVD. І Death Stranding хороша не тільки своєю музикою (якої стало ще більше), але і використанням технології тривимірного аудіо завдяки рушію Tempest. Здається, мало яка гра звучить на PS5 так добре. Чесно, часом навіть забуваєш, що 3D Audio взагалі існує, однак такі ось релізи нагадують, що потенціал у цієї технології величезний.
Читайте також: Огляд Ratchet & Clank: Rift Apart – Просто космос!
Технічно Death Stranding Director’s Cut – це величезний прогрес, але не все стало кращим. Дещо залишилося рівно таким же, і це дуже-дуже погано. Я говорю про проблему файлів збережень, що вічно плодяться: оригінал постійно створював нові збереження, не стираючи старих, через що розмір збережень роздувався до декількох гігабайтів. Це було неприємно, особливо з огляду на дуже строгий ліміт на кількість (не обсяг) хмарних збережень. Але на PS5 стара болячка повернулася, та ще й стала набагато небезпечнішою: справа у тому, що якщо на PS4 завжди можна було вручну видалити непотрібні збереження, то на PS5 такої можливості немає. Ви або видаляєте все, або нічого. Це дуже неприємна ситуація, і я сподіваюся, що цього разу розробники випустять патч.
Death Stranding – це велика гра, а Death Stranding Director’s Cut – це розширене видання великої гри. Що тут ще скажеш? Трава стала зеленішою, доставки – простішими, а світ – страшнішим. У це повинні грати всі.
Leave a Reply